Механічні методи підготування поверхні до нанесення покриття.

Механические и химические методы подготовки поверхности под покрытие требуют очень точного соблюдения технологического процесса малейшее промедление перед загрузкой в ванну может вызватьотслаивание покрытия. Поэтому эти методы не находят широкого применения

    Одним из распространенных методов подготовки поверхностисубстрата является создание искусственного микрорельефа, приданиешероховатости гладкой поверхности. В шинной, обувной промышленности, в различных отраслях резинотехнической промышленности важнейшейтехнологической операцией для достижения необходимой прочности связп яв.ляется предварительная механическая обработка — шероховка поверхности резины. Механическую обработку поверхности проводят также нри склеивании металлов и нанесении на поверхность металлов покрытий. Различными способами — шлифованием, зашкуриванием, онеско-струиванием, травлением можно значительно повысить показатель доступности поверхности и, таким образом, адгезионную прочность. Увеличивая шероховатость поверхности субстрата, можно иногда достичь лучшего растекания жидкого адгезива. Но очевидно, что значение механического заклинивания, даже нри склеивании пористых субстратов, далеко не самое главное. Если увеличение площади соприкосновения адгезива с субстратом пе сопровождается изменением природы поверхности и не отражается на характере сил, возникающих ме кду молекулами адгезива и субстрата, повышение адгезии может быть относительно невелико. Механическая обработка поверхности субстрата ока-
    К ним относят обычно механическую либо пескоструйную обработку. Более эффективным способом является пескоструйная обработка. По достигаемой прочности и производительности она конкурентноспособна схимическими способами подготовки поверхности и поэтому широко применяется в промышленности. Недостатком этого метода являетсяотрицательное воздействие на организм человека (возможно заболеваниесиликозом).
    Механические методы подготовки. Возможные методы механической подготовки и применяемые для этого аппараты и инструменты описаны в 5.2. Некоторые из этих методов пригодны и для подготовки полимерныхматериалов. Для крупногабаритных материалов используют чаще всегоструйную обработку. После механической обработки поверхностьматериалов становится шерохо-
    Из изложенного видно, что тщательная предварительная подготовка поверхности изделия является решающим условием для получения хорошего гальванического покрытия. Подготовку поверхностиосуществляют как механическими методами — шлифовкой и полировкой, так и химическими — обезжириванием и травлением.

33.Хімічне та електрохімічне підготування поверхні до покриття. До хімічних способів ставляться очищення виробів від різних жирових забруднень із застосуванням різних хімікатів і електрохімічний спосіб - знежирення виробів в електроліті при пропущенні струму. Для хімічного й електрохімічного знежирення застосовують сталеві ванни сподогревом.

34.Технології Нанесення металевих покриттів Серед методів металізації можна відзначити газотермічне напилення, холодне газодинамічне напилення, гаряче алітування та цинкування, плакування, гальваніку

Деталь спочатку хімічно труїться, наприклад, зануренням в розчин сірчаної та хромової кислот. Травлена поверхня активується зануренням спочатку в розчин хлориду олова, потім в розчин хлориду паладію. Потім поверхня покривається електролітично міддю або нікелем.

35. Технологія нанесення неметалевих покриттів До захисних металевих покриттів пред'являються наступні основні вимоги: вони повинні бути суцільними, непроникними, володіти високою міцністю зчеплення з основним металом, високою твердістю, зносостійкістю і рівномірно розподілятися по всій поверхні, що захищається.

Розрізняють наступні методи нанесення захисних покриттів:

гальванічний;

дифузійний;

розпилювання (металізація);

занурення в розплавлений метал (гарячий метод);

механо-термічний (плакування).

Гальванічні покриття.Принципи отримання гальванічних покриттів засновані на осадженні на поверхні металів, що захищаються, катіонів з водних розчинів солей при пропусканні через них постійного електричного струму від зовнішнього джерела. Метал, що захищається, при цьому є катодом, а анодами служать пластини осаджуваного металу (розчинні аноди) або пластини графіту або металу, нерозчинного в електроліті (нерозчинні аноди).Дифузійні покриття.Дифузійні покриття володіють порівняно високою корозійною стійкістю і мають ряд переваг перед гальванічними покриттями. Дифузійні покриття одержуються в результаті насичення поверхневих шарів металу, що захищається, атомами металу, яким захищають, і дифузії останніх в глибину металу, що захищається, при високих температурах, тому описаний спосіб одержання покриттів називається термодифузійним.Розпилення (металізація).Процес розпилення металів з метою отримання покриттів прийнято називати металізацією. Процес нанесення покриттів цим методом полягає в тому, що розплавлений метал з пістолетоподібних апаратів напилюється на поверхню, що захищається. Як правило, метал поступає в розпилювач у вигляді дроту і розплавляється або в газовому полум'ї (киснево-ацетиленове полум'я), або в електричній дузі, що створюється між двома електродами.Гарячі покриття.Спосіб гарячого нанесення покриттів полягає в зануренні виробів в розплавлений метал. Можливості отримання покриття гарячим способом визначаються здатністю металу, що покривається, сплавлятися з металом покриття з утворенням суцільного поверхневого шару. До числа недоліків цього способу відносяться: порівняльно велика витрата металу, що наноситься, нерівномірність покриття по товщині на виробах складного профілю, неможливість нанесення покриття на різьбу і ряд інших. Покриваючий метал, як правило, повинен мати нижчу температуру плавлення, ніж метал, що покривається.Плакування.Найдосконалішим способом захисту апаратів виготовлених з малостійких металів, корозійностійкими металами є плакування або облицьовування. Спосіб плакування полягає в тому, що на плиту основного металу накладають з обох боків листи іншого металу, потім весь пакет піддають гарячому прокату, одержуючи в результаті дифузії на границях розділу металів міцне зчеплення між серцевиною і плакованими шарами. У такий спосіб сталь плакують міддю, латунню, нікелем, мідно-нікелевими сплавами, алюмінієм, нержавіючою сталлю. Застосування біметалічних листів дозволяє захищати сталеву серцевину від корозії. Товщина плакованого шару, зазвичай, складає 8-20% загальної товщини листа.

Дата добавления: 2015-08-20