Читайте также:
|
Вчення про діагноз.
Структура та методологія діагнозу
Успіх діяльності лікаря будь-якої спеціальності неможливий без високого професіоналізму та здібності до логічного і аналітичного мислення. Перераховані якості лікаря - необхідна основа його роботи в клінічній (поліклінічній) медицині та в патології. Знання основних положень теорії діагнозу, їх практичне застосування в повсякденній діагностичній діяльності лікаря будь-якої спеціальності особливо важливі в умовах страхової медицини, при якій відомчий контроль якості діагностики та лікування в лікувально-профілактичних установах, як відомо, доповнюється незалежною експертизою страхових медичних компаній.
Труднощі діагностичного процесу посилюються у зв'язку з мінливістю хвороб (їх природним та індукованим патоморфозом), зростанням частоти ятрогеній (патології, пов'язаної з лікуванням) та множинністю захворювань (поліпатіямі). У цих умовах формулювання діагнозу є часто складним завданням навіть при розкритті у конкретного хворого (померлого) причин і механізмів розвитку захворювання, його наочно-змістовної характеристики, танатогенезу. Ускладнює ситуацію і відсутність єдиних уявлень навіть у представників однієї спеціальності по ряду вузлових питань теорії діагнозу, у тому числі і за принципами формулювання діагнозу.
Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 33 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ПОЛОЖЕННЯ | | | Розділ VІ |