Теорії міжнародної торгівлі. Сутність міжнародної торгівлі і її особливості на сучасному етапі.

Теорія Хекшера – Оліна. Нова модель була створена шведськими економістами Елі Хекшером і Бертелем Олином. Аж до 60-х рр.. модель Хекшера - Оліна панувала в економічній літературі.

Сутність неокласичного підходу до міжнародної торгівлі та спеціалізації окремих країн полягає в наступному: З причин історичного та географічного характеру розподіл матеріальних і людських ресурсів між країнами нерівномірно, що, на думку неокласиків, пояснює розходження відносних цін на товари, від яких, у свою чергу, залежать національні порівняльні переваги. Звідси випливає закон пропорційності факторів: у відкритій економіці кожна країна прагне спеціалізуватися у виробництві товару, що вимагає більше факторів, якими країна відносно краще наділена. Олін сформулював цей закон ще коротше: «Міжнародний обмін - це обмін рясних факторів на рідкісні: країна експортує товари, виробництво яких вимагає більшої кількості чинників, наявних в достатку».

Теорія технологічного розриву. Відповідно до цієї теорії торгівля між країнами здійснюється навіть при однаковій наделенности факторами виробництва. І може бути викликана технічними змінами, що виникають в якійсь одній галузі в одній з торгуючих країн, через те, що технічні нововведення спочатку з'являються в одній країні, остання набуває перевагу: нова технологія дозволяє виробляти товари з меншими витратами.

Теорія «циклу життя продукту»

Р. Вернон. Є найбільш популярною теорією неотехнологіческого напрямки. Вона залучила майже всіх економістів, оскільки точніше відображає реальний стан міжнародного поділу праці в сучасний період. Відповідно до даної теорією кожен новий продукт проходить цикл, що включає стадії впровадження, розширення, зрілості і старіння. Кожна стадія відрізняється особливим характером попиту і технологій.

Еклектична теорія інтернаціоналізації виробництва послуг. Представляють собою комбінацію переваг:

1. пов'язаних з власністю на невловимі активи: здатність запропонувати принципово чи якісно нові товари та інші;

2. пов'язаних з розміщенням виробництва: комерційна монополія, надлишкові виробничі потужності, економія від спільного виробництва і збуту та ін.

3. пов'язаних з інтернаціоналізацією через укладання різного роду межпромишленних угод про співпрацю.

У теорії Даннінга чітко простежується також три рівні аналізу: фірм, галузі і країни, кожен з яких має свої особливості, що визначають форму і структуру потоків. Автор: Даннінг, Ендервік.

Нова Теорія світової торгівлі Кругмена дає визначення конкретних переваг кожної країни.

Теорія Цоллекома. Остання «новинка», висунута новим Президентом Світового банку Р. Цоллеком, - теорія широкої бази забезпечення сталого економічного зростання національного господарства, особливо країн, що розвиваються, передбачає створення не тільки матеріальних, але й кадрових передумов розвитку за допомогою ефективної освітньої системи.

Міжнародна торгівля є найважливішою формою реалізації принципу порівняних переваг, виступає іншою стороною міжнародної спеціалізації. Вона дозволяє всім країнам розширити можливості виробництва і споживання, посилювати конкуренцію і таким чином впливати на економічне зростання.

Міжнародна торгівля складається з експорту та імпорту товарів і послуг. Експорт означає, що товари та послуги, вироблені в одній країні, реалізуються поза її межами. Як правило, вивозяться товари, внутрішні ціни яких нижчі, ніж ціни на світовому ринку. Розрізняють видимий і невидимий експорт. До першого належить вивезення товарів, а до невидимого експорту - надання послуг, створених у даній країні, споживачам з інших країн. Імпорт - це товари та послуги, вироблені поза межами даної країни, але ввезені і спожиті у ній. Імпортують, як правило, товари, ціни яких на світовому ринку нижчі за ціни внутрішнього ринку. Основними кількісними показниками міжнародної торгівлі є обсяги світового експорту, імпорту і товарообороту. Розрізняють декілька видів міжнародної торгівлі. Залежно від об'єктів виділяють торгівлю товарами і послугами. За способом взаємодії суб'єктів розрізняють традиційну і зустрічну торгівлю та торгівлю спеціалізованою продукцією. Звичайну, дискримінаційну і преференційну види торгівлі виділяють за специфікою регулювання.

Міжнародна торгівля здійснюється двома основними напрямами: напряму і через посередників. При торгівлі напряму немає комісійних витрат на послуги посередників, що скорочує трансакційні витрати і прискорює торгівлю. Але для здійснення такої торгівлі необхідні ґрунтовні знання партнера, висока кваліфікація та досвід. Торгівля через посередників простіша для її суб'єктів, але вимагає більше трансакцій них витрат. Тут головну роль відіграють міжнародні біржі, ярмарки, виставки і аукціони.

Дата добавления: 2015-08-20