Запровадження

Реферат Англо-саксонська правова сім'я

Запровадження

1. Історія виникнення створення і поширення англо-саксонської системи права. Держави, належать до англо-саксонської правової сім'ї

2 Основні риси й особливо англо-саксонської правової системи, стала основою правових систем держав англо-саксонської правової сім'ї

3 Основні риси правової системи Великобританії, як найстаршою представниці англо-саксонської правової сім'ї

4 Характерні особливості правової системи США, як представника англо-саксонської правової сім'ї

5.Основние риси правової системи Австралії, як входить уангло-саксонскую правову сім'ю

Укладання

Література

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Своєрідність кожної держави, виражене на особливостях звичаїв, традицій, регулюючих життя суспільства, законодавстві, структурі юрисдикційних органів, правовому менталітеті, склалося історично під впливом багатьох чинників. Це спричинило формуванню у країні самобутньої правової системи. Під правової системи розуміють цілісний комплекс правових явищ, обумовлений об'єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлений і постійновоспроизводимий людьми та його організаціями (державою) і використовуваний ними задля досягнення своєї мети.

Слід зазначити, що у теорії держави й права існують два поняття правової системи - вузьке та широке.

Під вузьким поняттям правової системи розуміють національне право, а під широким – широка сукупність національних правових систем, які джерел права, основних правових об'єднує спільність походження понять, методів та способів розвитку.

Будь-яка правова система (у сенсі) включає у собі ряд правових явищ, які можна умовно розділити втричі групи:

1) юридичні норми, принципи й інститути (нормативна сторона);

2) сукупність установ права (організаційний бік);

3) сукупність правових уявлень, ідей, поглядів, у суспільстві (правова культура).

Поруч із відзнаками й особливостями у різних правових системах можна знайти багато схожих елементів, дозволяють об'єднувати в групи (правові сім'ї) за низкою ознак:историко-территориальному, національному, ідеологічному. У сучасному порівняльному правознавстві є безліч підходів до класифікації правових систем, проте, можна назвати дві основні напрями: концепцію «правових сімей» (яскраво представленій у роботі «Основні правові системи сучасності»Р.Давида) і концепцію «правового стилю» (>Цвайгерт До. «Введення ЄІАС у порівняльне правознавство у сфері приватного права»).

У основі класифікації правових систем Р. Давида лежать два критерію: юридичної техніки і ідеологічний. За цією критеріям Р. Давид виділяє три основні «правові сім'ї» (тобто. групи держав із схожими правовими системами), саме:романо-германскую,англо-саксонскую, соціалістичну.

До.Цвейгерт використовує для класифікації 5 чинників:1)общность походження;2)общность джерел, форм закріплення й вислови форм права;3)структурное подібність;4)общность принципів регулювання громадських відносин;5)единство термінології, юридичних категорій і систематизації норм права. Вчений виділяє 8 правових кіл.

Класифікація правових системР.Давида є найпопулярнішої через простоту і лаконічності (менша кількість та тіла правових сімей і Чинників, за якими групуються), і навіть через найбільш точного і сповненого охоплення питання, стоїть перед класифікацією.

У науці виділяють такі правовісистеми:1)англо-саксонскую (Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія і ін.); 2)романо-германскую (країни континентальної Європи, Латинська Америка, деяких країнах Африки, Туреччина);3)религиозно-правовую (країни, сповідуючи як державну релігію іслам, індуїзм, іудаїзм);4)социалистическую (Китай, В'єтнам, КНДР, Куба); 5) систему звичайного права (екваторіальна Африка і Мадагаскар).

У цьому роботі розглядатимуться держав з англо-саксонської правової системи (правова система у разі розуміється у сенсі), належать до англо-саксонської правової сім'ї (за класифікацієюР.Давида). Правові системи держав, які стосуються однієї правової сім'ї, крім спільності перелічених вище явищ мають значну кількість відмінностей, що з особливостями історичного, що з особливостями історичного поступу кожної конкретної держави.

Відповідно до вищезазначеного, у межах даної роботи розглянута як загальну характеристику англо-саксонської правової системи, а й особливості національних правових систем деяких держав, які входять уангло-саксонскую правову сім'ю і які становлять інтерес з погляду їх самобутності і сфери впливу на сучасні тенденції розвитку світового права.

1. Історія виникнення та влучність поширення англосаксонської системи права. Держави англосаксонської правової сім'ї

Неможливорозглядати правову систему, властиву держав однієї правової сім'ї не згадавши її історичне коріння. Саме спільність генези (виростання вже з древнього держави, його правових і принципів) одна із найважливіших чинників освіти «правової сім'ї».

>Родоначальницей англосаксонської системи права стала Англія після нормандського завоювання (>1066г). У період правління Генріха II сформувалася централізована судова система: королівські роз'їзні суди,решавшие справи із виїздом цього разу місце ім'ям Корони.Вирабативаемие суддями рішення, бралися в основі іншими судовими інстанціями під час розгляду аналогічних справ. Так склалося правилопрецендента, тобто.: якось сформульоване рішення ставало у майбутньому обов'язковим й інших суддів. Єдина системапрециндентов, загальна для всієї Англії отримав назву «commonlaw» чи загальне право.

У рішенні судових суперечок брали участь присяжні – вільні громадяни у складі для місцевих жителів, які знали найчастіше прецедентів і актів короля, але відмінно знали свої звичаї і започаткував традицію. Вплив прийняті розв'язання цих і звичаїв було набагато, тому загальне право Англії називають звичайним чи традиційним.

Наприкінці XIII століття зростає рольстатутного права.Правотворчество суддів обмежується актами короля із парламентом (>statutes).Статути регулювали спеціальні, часто дуже вузькі області права, де прецедентів було досить. У той самий час, судді отримують право інтерпретувати статути.Статути досить швидко старіли і їх доводилося періодично оновлювати (видавати нові акти,включавшие у собі необхідні поки що норми).

У XIV – XV століттях, у зв'язку з великими соціальними змінами у життя суспільства, виникла потреба вийти за жорсткі рамки сформованій системи прецедентів.Нарождающиеся ринкові відносини не знаходили відображення в старих правових форми і поступово став складатися особливий порядок апеляції до монарху, прохання розглянути справа «справедливо», а чи не по прецеденту. Ця апеляція здійснювалася зазвичай через королівського канцлера, котрий усе вирішував питання про передачу скарги королю. Невдовзі почалася й саму процедуру розгляду справи з суті переходить до лорд-канцлеру, і він працює самостійним суддею. Тож з поруч із загальним правом склалося «правосправедливости»(EquityLaw). Воно, як і несе спільний єпрецедентним, але прецеденти створено інакше і охоплюють інакші взаємини, ніж загальне право. У Великобританії існувало дві самостійні системи судочинства: загального правничий та права справедливості. Після 1875 року обидві ці системи злилися до однієї, право справедливості став частиною англійського загального права.

У ХІХ – XX століттях англійська юриспруденція починає перейматися матеріального праву, з урахуванням якого виносяться рішення на сфері загального права.

Основними тенденціями розвитку англійської правової системи у цей період може бути прагнення систематизації законодавчої та нормативної бази й формуванню ефективнішою судової системи. Протягом кількох десятиліть було видано законодавчі акти, консолідуючі правові норм із найважливішим інститутам цивільного населення та кримінального права. Ці акти вбирали до тями упорядкованому вигляді, норми, колись розсипані раніше виданих правових актах, і навіть деякі положення, сформульовані нормах прецедентного права. Отже, згодом було консолідовано дуже багато актів, наприклад, закони про сімейнихотношениях(1875 р.), про партнерство (1890 р.), щодо продажу товарів (1893 р.) та інші.

Протягом ХХ століття серед джерел англійського права істотно зростає роль делегованого законодавства, особливо у таких областях, як охорону здоров'я, освіту, соціальне страхування, соціальній та відношенні деяких правил судочинства. Вищої формою делегованого законодавства і є «наказ у Раді», друкований урядом від імені королеви і Таємного ради. Багато акти делегованого законодавства видаються міністерствами та інші виконавчими органами по уповноваженню парламенту.

У результаті історії англійське загальне право поширювалася біля держав, які під впливом Британської імперії.

Під час колонізації нових земель англійські переселенці приносили з собою систему правових норм, принципів, поглядів понять про справедливість, притаманних загального англійського права на той час.

Згодом колонії здобули політичну незалежність від метрополії та розвитку національного права пішло б у них власним шляхом, проте ядро правової системи залишилося тим самим, притаманнимангло- саксонської правової системи. Це спричинило освіті великий правової сім'ї держав – англо-саксонської.

Нині англо-саксонська правова сім'я включає у собі правові системи всіх, за малим винятком, англомовних країн: Англію й Уельс (біля Шотландії, островів Ла-Маншу, острова Мен та Північної Ірландії англійське загальне право не стало поширеним), США, Канаду, Нову Зеландію, Австралії та інші. Величезний вплив англійське загальне право справила на сучасні національні правові системи Індії, Пакистану, деяких держав Африки.

Слід зазначити, у межах країн англо-саксонської правової сім'ї здавна йде конструктивне співробітництво, багато прецеденти, вироблені англійськими судами, стали надбанням інших держав або враховувалися їх суддями, і навпаки.

У даний період триває процес «суверенізації» держав із англосаксонської правової системи, який почався ще у вісімнадцятому сторіччі (з часів боротьби за незалежність США). Сучасна система права США дуже істотно відрізняється не від системи, властивій Великобританії. Про своєї правової автономії заявили Канада і Австралія. Але це значить, що ці держави «підуть» з вже формувалися під впливом особливих сформованій правової сім'ї, оскільки вплив англійського права й не лише прецедентами, вона охоплює характері і особливості правової діяльності, тип юридичного мислення, використовувані категорії й поняття.

Дата добавления: 2015-08-20