Основні риси правової системи Великобританії, як найстаршою представниці англо-саксонської правової сім'ї

Правова система Великобританії на сучасному розвитку продовжує зберігати багато основні риси, характерні для правових систем держав, які стосуються англо-саксонської правової сім'ї:прецедентность (його присутність серед ролі джерела права судових рішень); відсутність кодифікованих повністю галузей права; автономія судової влади від будь-якої іншої влади у державі; велике значення має тут дотримання процесуальних норм судочинства (т. до. вони є складовою частиною механізмуправообразования іправореализации).

Основні риси правової системи Великобританії сформувалися внаслідок складних історичних процесів, про що йшлося розділ 1.

Сьогодні Британське право продовжує залишатися у основному судовим, що робить норми права менш абстрактними і більше гнучкими, ніж норми романо-германської системи. Суди Англії розглядають різні категорії справ (цивільні, кримінальні, торгові й ін.) і мають загальну юрисдикцію.

У результаті розгляду справи англійський суддя має з'ясувати, був чи аналогічну справу розглянуто раніше у разі відповіді керуватися вже прийнятих рішень.

Ступінь обов'язковості прецеденту залежить від ієрархії суду, що розглядає справа, та суду, чия рішення може бути у разі прецедентом. Рішення вищої інстанції – Палати лордів – обов'язкові всім судів. Апеляційний суд, що з громадянської непокори і кримінального відділень, зобов'язаний дотримуватися прецеденти палати лордів і свої, яке рішення обов'язкові всім нижчестоящих судів. Високий суд (усі його відділення, зокрема й апеляційні) пов'язаний прецедентами обох вищих інстанцій. Його обов'язкові всім нижчестоящих судів, і навіть впливають в руки справ у відділеннях Високого суду, який був суворо обов'язковими їм.Окружние і магістратські суди зобов'язані дотримуватися прецедентів всіх вищих інстанцій, які власні рішення є прецедентами. Не є прецедентами і рішення Судна корони, створеного 1971 року до розгляду особливо тяжких кримінальних злочинів. Отже, щодо англійської праві є дуже багато прецедентів, дати раду яким буває досить складно.

Прецедент то, можливо скасовано лише вищестоящої організацією чи парламентським актом, а сама організація неспроможна відмовитися від створеного нею прецеденту. Проте, оскільки повне збіг обставин справи може бути нечасто, суддя на власний розсуд може визнати, подібні вони, чого залежить застосування тій чи іншій прецедентній норми. Суддя вправі констатувати збіг обставин і тоді, що вони здавалося б, різняться. Якщо не знаходить ніякого подібності обставин, за відсутності регламентації із бокустатутного права, суддя сам створює правову норму, стаючи хіба що законодавцем. Зі сказаного вище зрозуміло, що повноваження судді поширюються досить широке коло питань.

Однією проблеми англійського права було наявність надто великої кількості прецедентів. За даними знаменитого історика англійського праваПоллока, опис прецедентів в 1916 року становило 6549 томів. Найдавніші були створено ще середньовіччя.

Важливу роль системі загального права зіграли судові звіти, які мали намір в «>Ежегодниках» починаючи з кінця XIII століття, з XVI століття вони було замінено серіями приватних звітів, упорядниками яких нерідко ставали найвизначніші англійські юристи. З 1870 року видаються «Судові звіти», містять рішення судів, куди зазвичай і посилаються, як у прецеденти у наступних судових інстанціях.

Важливе значення поряд з судовим практикою надається у правовий системі Англіїстатутному праву (закони та різноманітних підзаконні акти, вжиті на виконання закону), причому роль в останній час зростає. Це пов'язано з розвитком міжнародного співробітництва вчених та вступом Великобританії на Європейське економічне співтовариство.

Закон (статут) за класичною англійської доктрині грав у правову систему другорядну роль, вносячи лише корективи чи доповнення в судову практику. Тепер становище змінилося, і закон фактично грає таку ж роль, як і аналогічні джерела на європейському континенті.

Щороку вестмінстер видає до 85 законів. За його багатовікову діяльність число діючих актів перевищила 3000. Формування Закону за впливом судової практики надає пряме впливом геть його структуру, казуїстичний характер викладу норм.

На сучасному розвитку, англійське право має тенденцію до позбавлення від архаїчних форм і розглядає кодифікацію, як засіб формування правових норм.

Проблема систематизації законів виникла юристами ще кінці ХІХ століття. З 1870 по 1934 роки парламент прийняв 109 законів консолідації (нових, ширших спеціальних законодавств, заснованих на виключно модернізації старого матеріалустатутов). Отже, в Англії майже непомітно стоїмо навіть поблизу методам континентального законодавства. Прикладом може бути закон по комерційному морського права (включає 748 параграфів), спеціальні закони з вексельному, торгового права. Передусім модернізуються галузі права, які яких багато важать для і торгівлі, заснованих на виключно ідеях лібералізму.

1925-го центральна частина майнового права була реформована завдяки Закону про власність (>PropertyAct). Були радикально спрощені форми передачі правий і скасовані численні права користування, виниклі ще за феодалізмі. Відмінністю англійського права є правовий титул «маєток, наслідуване без обмеження» (“feesimpleabsolute inpossession “), яке в усьому основному відповідає французькому чи німецькому праву землеволодіння, але у теорії є лише «субправом землеволодіння» стосовно королівському «>сверхправу».Итак, англійське земельне право й у час грунтується на феодальних середньовічних принципах.

Сімейне право піддалося зміни наприкінці ХІХ століття. У 1893 року закону про власності заміжніх жінок дозволив їм мати той самий майнової правоздатністю, як і чоловіка та рівним з нею правом від укладання договору. Закон одруження (TheMarriageAct) 1823и1893годов і закон про подружніх справах (TheMatrimonialCasesAct)1857года кілька розширили змогу розлучення. Але ще початку ХХ століття законодавство про розлучення була настільки обмеженим, що її розроблена докладна система його обходу шляхом фіктивного порушення подружньої вірності.

Слід зазначити, що проблему співвідношення законом і судового прецеденту в Англії своєрідна. Закон може скасувати прецедент, а при колізії законом і прецеденту пріоритет віддається першому. Проте, правозастосовний орган пов'язаний як текстом закону, а й тим тлумаченням, що було дано то попередніх судові рішення (прецеденти тлумачення). Тож у Англії замість тексту закону частіше цитується текст судових рішень, у яких застосували.

Деякі автори вважають, що у Англії немає писаної конституції, бо, що англійці називають конституцією, насправді комплекс норм законодавчого і судового походження, покликаних обмежити сваволю влади й які забезпечують правничий та свободи творчої особистості. Серед законодавчих актів такої вдачі слід сказати «Хабеас корпусакт»(1679), і «Білль про права» (1689), у яких сформульовані окремі принципові становища, які стосуються державному праву, і до діяльності суду, проголошені права якого у кримінальному процесі голосування та ін.

Звертаючи увагу до організаційний бік правової системи Великобританії, слід зазначити, що характерною її рисою є автономія судової влади від будь-якої інший. Цим зумовлено відсутність таких органів як прокуратуру й відсутність адміністративної юстиції. Існує система судів з сувороюиерархией(о яку згадувалося вище). Усі суди ставляться до спільної юрисдикції.

>Законотворчеством займаються вищі суди й парламент. Виконавчі органивласти(правительство, міністерства) немає права створювати законодавчі акти (винятком є звані делеговані законодавства).

Перевага судової влади у Англійської правову систему є хіба щоконтрбалансом щодо виконавчої і законодавчої влади. Оскільки ця гілка влади є незалежною і дотримується принципу верховенства закону.П.Г. Виноградов у роботі «Нариси з теорії права» зазначає, що: «хоча перевага судової влади раз у раз порушується скасуванням рішень вищими судами, це з величезною обережністю, бо визнається, це важливо як знайти правильне рішення юридичної проблеми, а й дотримуватися якось прийнятих рішень, ніж збивати із пантелику публіку і юристів. Існує вислів, політика щодо права впевненість важливіша, ніж справедливість».

Таке вислів досить точно характеризує певні аспекти правової системи Великобританії, що стосуються правової культури. Описуючи правосвідомість у суспільстві стають, можна навести часте думка, що у Англії, як у іншому державі, можна зробити що догоджає, не наражаючись розпитам, закидам, не викликаючи пліток і навіть залучаючи здивованих поглядів. Проте, незалежно від правопорушення, шлях поліцейської до суду й від суду до в'язниці тут значно коротшим, як ніде.

Підсумовуючи даного розділу, слід визнати, правова система Англії, що має самобутній характер, через особливості свого становлення та розвитку, є одним із найефективніших правових систем сучасності і продовжує надавати досить суттєву впливом геть законодавства країн англо-саксонської правової сім'ї та країн, які стосуються іншим правовим системам.

Дата добавления: 2015-08-20