Огляд новаторства балета Моріса Бежара у працях науковців

Моріс Бежар стоїть у ряду найвидатніших хореографів XX століття, його творчість змінило традиційне уявлення про балетному мистецтві. «Для мене дуже цінно в моїй творчості те, що ми змогли відкрити балет самому різноманітному глядачеві», - говорив хореограф [20, с.62]. Разом зі своєю трупою Бежар зробив грандіозний експеримент по створенню синтетичних спектаклів, де танець, пантоміма, вокал займають рівне місце. Свого часу в трупі Бежара танцювали легендарні Сюзанн Фаррелл і Хорхе Донн.

Книгу В. Гаєвського «Будинок Петіпа» можна назвати основною великою роботою, яка охоплює коло проблем, порушених у даному дослідженні. Автор розмірковує над проблемою майбутнього в класичному танці і порівнює нинішню ситуацію з ситуацією, яка складалася сто років тому, коли пішов М. Петіпа.

Торкаючись фігури Бежара, автор підкреслює те величезне значення, яке він надав, зокрема на Маріїнський театр. «Своїм вільним танцем він вплинув на виконавський стиль Маріїнки 1980-х років, а своїми хореографічними Діонісія знову, як і в 1900-1910-х роках, похитнув односторонню орієнтацію в напрямку гармонійно-прекрасного Апполона» [5, с.231]. М. Бежара Гаєвський вважає продовжувачем справи Дункан. На його думку, танцювальний світ, особливо російський (радянський) пережив сильне потрясіння, ознайомившись із Бежаром. Цей шок можна було порівняти з результатом впливу на балетний мир А. Дункан. Крім Дункан, однак, можна назвати й такі імена як К. Голейзовський, Ю. Григорович, М. Грехем та ін Гаєвський пише про пластичну революції, здійсненої Бежаром. «Немислима перш концентрація танцювальних коштів - ось його мета, сила і міць впливу - ось його програма.. Бежар збентежив….більш за все незвичайною пластичною мовою, абстрактно-геометричним і одночасно зображально-зооморфним. Семіотичної мислення Бежара дозволяло йому знаходити конфігурацію жестів і поз, конфігурацію пластичних символів, що мала неймовірною сугестивної, тобто вражаючою експресією» [5, с.103]. Ця детальна робота, охоплюючи великий хронологічний період, звертаючись і до вітчизняних, і до західних іменах, представляє глибокий і цікавий аналіз сучасного балетного театру.

В центрі уваги Бежара - всесвіт, закони світобудови, Бог, якщо завгодно. Бежар теоцентрічен. З іншого боку, він і сам вільно чи мимоволі бере на себе функцію деміурга. Хореографічне простір для нього - це модель всесвіту. Він із зухвалістю творця експериментує, зіштовхуючи світи на сценічному майданчику. Він не лікар душ людських, його суто антропоцентрично, цікавлять людські стосунки, він виходить за межі екзистенції. Тому йому, мислячій глобальними категоріями, в меншій мірі властиве почуття жалю, співчуття в його роботах, інтерес до приватних психологічним подробиць. Звідси різкість, часом жорстокість, прагнення, шокуючи, поєднуючи непоєднуване, розбудити публіку і - ширше-людство.

З іншого боку, говорячи про претензії на ім'я «Балет XX століття», необхідно згадати про той рівень синтетичності театру, до якого прийшов в своїй творчості Бежар. Синтез мистецтв у балетному театрі був заявлений як необхідний елемент програми ще балетом Дягілєва, ця форма існування театру є абсолютно природною для кінця XX століття. Сценографія ж, введене слово і т.п. є гармонійним обрамленням хореографії, покликаним зробити спектакль більш барвистим, видовищним, хвилюючим. У театрі ж Бежара, незважаючи на те, що все сценічне час вирішено, природно, засобами хореографії, причому віртуозною і емоційно насиченою, складається враження, що вона не займає тут панівного становища, тільки рівноправне по відношенню до всіх інших художнім елементам, оскільки все в його спектаклях підпорядковане єдиній ідеї (розв'язуваної одночасно на багатьох рівнях) балетмейстера-режисера з безмежним уявою, який вибудовує свій спектакль максимально яскраво, щедро даруючи глядачів примхливими плодами його фантазії. Бежар створив свій тип театру, ідеями, прийомами і знахідками якого давно користується світовою театр [1, с. 84].

Моріс Бежар, створюючи свою книгу «Мить в життя іншого», ймовірно, не ставив собі за мету провести якесь наукове дослідження, однак нинішній читач має унікальну можливість з перших рук дізнатися історію творчого шляху Майстра, а також познайомитися з історією формування його особистості. Бежар докладно аналізує все, що впливало на його творчість. Живою, образною мовою він копітко описує всі ті зустрічі і події, які мали для нього значення. Також він розповідає, про що його балети, яка історія їх створення, що саме він хотів донести до глядача і наскільки, на його думку, йому це вдалося,. Піднімаючи питання про мову, він констатує, що «Класика - це основа будь-якого пошуку, сучасність - гарантія життєвості майбутнього, традиційні танці різних народностей - хліб насущний хореографічних вишукувань.» [2, с.57]. Робота хореографа, будучи унікальною можливістю відкрити секрети творчості майстра, не може бути класифікована як балетознавче дослідження і обмежена питаннями творчості М. Бежара, не зачіпаючи проблематики нових виразних засобів у творчості інших хореографів другої половини XX століття.

Російською мовою праці про Бежара представлені переважно в періодичній пресі. Основна маса публікацій належить перу В. Ігнатова (о постановках М. Бежара). Необхідно також згадати вступну статтю В. Гаєвського «Автопортрет Моріса Бежара» до мемуарів М. Бежара. Ці роботи представляють собою рецензії, детальний і цікавий аналіз конкретних вистав, але не є багатостороннім дослідженням творчості даних балетмейстерів і не пропонують цілісної картини процесів, що відбуваються в сучасному зарубіжному балеті.

Дата добавления: 2015-08-20