Основи комплексного оцінювання фінансового стану підприємства.

Основної метою діяльності Націонадьного банку України є підтримка фінансової стійкості всієї банківської системи країни. Ця мета досягається шляхом контролю за ризиковістю операцій окремих комерційних банків через встановлення для них економічних нормативів. Порядок розрахунку відповідних показників та механізм контролю за їх дотриманням комерційними банками регулюється Інструкцією №141 від 14 квітня 1998 р. з доповненнями. Всі економічні номативні показники можуть бути згруповані в наступні групи.

НОРМАТИВИ КАПІТАЛУ.

Норматив капіталу комерційного банку (Н1)

Капітал банку (К) відображається у 5-му класі Плану ра­хунків бухгалтерського обліку комерційних банків, затверд­женого постановою Правління Національного банку України№ 388 від 21.11.1997 року, зі змінами та доповненнями, та складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвер­нень з урахуванням основних засобів

Норматив достатності капіталу (Н4)

Норматив достатності капіталу банку (Н4) - співвідношення основного капіталу, зменшеного на суму недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків (ОК1), до загальних активів банку (ЗА), зменшених на суму створених відповідних резервів.

Співвідношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів, визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру будь-яких ризиків.

Норматив достатності капіталу обчислюється за формулою

ОК1

Н4 = --- х 100 %, де

ЗА

ОК1 - основний капітал банку, зменшений на суму недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків;

ЗА - загальні активи

Нормативи платоспроможності та достатності капіталу характеризують достатність капіталу банку для захисту інте­ресів кредиторів і вкладників.

Нормативне значення нормативу Н4 повинно бути не мен­ше 4%.

НОРМАТИВИ ЛІКВІДНОСТІ

Норматив миттевої ліквідності (Н5)

Розраховується як відношення суми коштів на кореспон­дентському рахунку (Ккр) та в касі (Ка) до поточних ра­хунків (Пр) за формулою:

Н5 = (Ккр + Ка) / Пр х 100%,

де Ккр — кошти на кореспондентському рахунку;

Ка — кошти в касі;

Пр — поточні рахунки.

Нормативне значення нормативу Н5 повинно бути не мен­ше 20%.

Норматив миттєвої ліквідності характеризує спроможність банку щоденно розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

Норматив загальної ліквідності (Н6)

Розраховується як співвідношення загальних активів (А) і загальних зобов'язань банку (3) за формулою:

Н6=А/Зх100%,

де А — активи банку;

З — зобов'язання банку.

Нормативне значення нормативу Н6 повинно бути не мен­ше 100%.

Норматив співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку (Н7)

Він характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Н7=Ва/Рах100%,

де Ва — високоліквідні активи;

Ра — робочі активи.

Нормативне значення нормативу Н7 повинно бути не мен­ше 20%.

НОРМАТИВИ РИЗИКУ

Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8)

Цей показник розраховується за формулою:

Н8=Зс/Кх100%,

де Зс — сукупна заборгованість за позичками, міжбанків-ськими кредитами і врахованими векселями одного позичаль­ника та 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, ви­даних стосовно цього позичальника;

К — капітал банку.

Нормативне значення нормативу Н8 повинно бути не біль­ше 25%.

Загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника (фізич­ної чи юридичної особи, в тому числі й банківської устано­ви) перед банком, який надав йому один чи кілька'кредитів, не повинна перевищувати 25% капіталу банку.

Позичальники, які мають спільних засновників, акціонерів (учасників), загальна частка яких у статутному фонді підприємства перевищує 35%, враховуються при обчисленні як один позичальник.

Двоє або більше позичальників вважаються одним пози­чальником при розрахунку нормативу Н8 у таких випадках:

• позичальники контролюються третьою особою (крім державних підприємств), яка володіє не менш як 35% статут­ного фонду кожного позичальника;

• позичальниками є споріднені особи;

• один позичальник є фізичною особою, а інший пози­чальник (позичальники) — юридичною особою (особами), на яку (яких) фізична особа має значний вплив;

.• кредитні кошти, надані одному позичальнику (чи групі позичальників) комерційним банком, використовуються та­ким позичальником (групою позичальників) як кредитні ре­сурси для третьої особи — клієнта того ж банку;

• передбачені джерела погашення кредиту всіх позичаль­ників збігаються, і жоден із них не має іншого джерела до­ходу, аби повністю розрахуватися за кредитом. Прикладом такої ситуації може бути мобілізація позичальниками спільних коштів для придбання активу (підприємства або об'єкта власності) або для передачі таких коштів у кредит іншій фізичній чи юридичній особі.

Дата добавления: 2015-08-02