Читайте также:
|
Кредитоспроможність — це такий фінансовий стан підприємства, який дає змогу отримати кредит і своєчасно його повернути.Прийняття рішення про кредитування є результатом сприятливої чи несприятливої оцінки кредитоспроможності клієнта.
Думка кредитора про ступінь кредитоспроможності позичальника формується під впливом трьох самостійних аналітичних блоків: загальне уявлення про клієнта;аналіз фінансового стану клієнта;аналіз ефективності кредитованої угоди або інвестиційного проекту.
Класифікація позичальників за результатами оцінювання їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:
Клас «А»: фінансова діяльність дуже добра (прибуткова, рівень рентабельності вищий за середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди.
Клас «Б»: фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою.
Клас «В»: фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча за середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує детальнішого контролю.
Клас «Г»: фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року, є високий ризик значних збитків імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою.
Клас «Д»: фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають установленим значенням, імовірність виконання зобов’язань з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня.
Умовно можна виділити 3 етапи банківського кредитування, кожен з яких має певні складові:
Попередній етап процесу кредитування починається з подачі кредитної заявки потенційним позичальником, яка містить:
Клієнт, як правило, подає банку анкету позичальника, бізнес-план, техніко-економічне обгрунтування проекту, що кредитуватимиться; копії контрактів, договорів, угод та інших документів стосовно об’єкта кредитування; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту; балансову та фінансову звітність.
Структурування кредиту – це підготовка до укладання кредитної угоди. На цьому етапі банк визначає:
Закінчується попередній етап кредитування прийняттям кредитним працівником рішення про можливість надання кредиту і подачею документів до кредитного комітету банку. Рішення на видачу кредиту оформляється протоколом кредитного комітету.
Поточний етап процесу кредитування зводиться до документального оформлення кредитної угоди та надання кредиту.
Підсумковий етап процесу кредитування зводиться до проведення кредитного моніторингу. Банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання кредиту, надходження у відповідності із графіком суми боргу та плати за користування кредитом, вирішує питання при несвоєчасному виконанні зобов’язань тощо.
Аналіз кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс". Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства. Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості. Оборотність кредиторської заборгованості розраховується за тією самою формулою, що й дебіторської, з тією лише різницею, що в знаменнику відображають суму обороту для закупівлі сировини, матеріалів тощо
У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але така ситуація є негативною, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.
Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 108 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Аналіз оборотних активів п – ства. | | | Аналіз ділової активності п – ства. |