Розділ 3. Види правового статусу особи

Розрізняють: а) загальний (конституційний) статус громадянина; б) спеціальний (родовий) статус певних категорій громадян; в) індивідуальний статус; г) статус фізичних і юридичних осіб; д) статус іноземців, осіб без громадянства або з подвійним громадянством, біженців; е) статус українських громадян, що знаходяться за рубежем; ж) галузеві статуси: цивільно-правовий, адміністративно-правовий і т.д.; з) професійні і посадові статуси (статус депутата, міністра, судді, прокурора). В теоретичному плані найбільш істотне значення мають перші три види. Загальний правовий статус – це статус особи як громадянина держави, члена суспільства. Він визначається перш за все Конституцією і не залежить від різних поточних обставин (переміщень по службі, сімейного стану, посади, виконуваних функцій), є єдиним і однаковим для всіх, характеризується відносною статичністю, узагальненістю. Зміст такого статусу складають головним чином ті права і обов'язки, які надані і гарантовані всім і кожному Основним Законом країни. Зміна цього змісту залежить від волі законодавця, а не від кожної окремої особи¹⁸.

Загальний правовий статус не в змозі врахувати всього різноманіття суб'єктів права, їх особливостей, відмінностей, специфіки. Тому в нього не входять численні суб'єктивні права і обов'язки, які постійно виникають і припиняються в суб'єктів залежно від їх трудової діяльності, характеру правовідносин, в які вони вступають, інших ситуацій. Якби вказані права і обов'язки були включені в поняття загального статусу громадянина, то вийшов би різний, украй нестабільний і невизначений статус. Він же не був би єдиним. Загальний правовий статус є базовим, вихідним для всіх інших. По ньому можна судити про характер, соціальну природу, ступінь демократичності даного суспільства.

Спеціальний, або родовий статус відображає особливості положення певних категорій громадян (наприклад, пенсіонерів, студентів,

________________

¹⁸Оніщенко Н. М., Зайчук О. В.. Теорія держави і права: Академічний курс: Підручник.– Київ: Юрінком Інтер, 2008. – С. 588

військовослужбовців, вузівських працівників, вчителів, робочих, селян, інвалідів, учасників війни і т.д.). Вказані, групи, базуючись на загальному конституційному статусі громадянина, можуть мати свою специфіку, додаткові права, обов'язки, пільги, передбачені поточним законодавством. Вдосконалення цих статусів – одна із задач юридичної науки¹⁹. Індивідуальний статус фіксує конкретику окремої особи (стать, вік, сімейний стан, виконувана робота, інші характеристики). Він є сукупністю персоніфікованих прав і обов'язків громадянина. Знання кожним свого особистого статусу, своїх прав, обов'язків, відповідальності, можливостей – ознака правової культури, юридичної письменності. Індивідуальний правовий статус рухливий, динамічний, він змінюється разом з тими подіями, які відбуваються в житті людини²⁰. Розглянуті три види статусу співвідносяться між собою як загальне, особливе і одноосібне. Вони тісно взаємозв'язані і взаємозалежні, нашаровуються один на одного, на практиці нероздільні. Кожний індивід виступає одночасно у всіх вказаних якостях – громадянина своєї держави (загальний статус), він належить до певної групи і, отже, володіє родовим статусом, і він же є окремою, неповторною особою, тобто має індивідуальний статус. Загальний правовий статус у всіх один, спеціальних статусів – багато, а індивідуальних рівно стільки, скільки громадян. Само собою зрозуміло, що спеціальні, індивідуальні і всі інші статуси не можуть суперечити загальному (конституційному) статусу. Навпаки, вони повинні відповідати йому як базовому, первинному, початковому. Види правових статусів особи за субординацією галузей права у правовому регулюванні: матеріальний та процесуальний.

Види правових статусів за суб'єктами: статус громадян, іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, біженців, українських громадян, що перебувають за кордоном; статус службових і посадових осіб (депутата, міністра, слідчого, судді, прокурора, глави обласної державної

адміністрації та ін.); статус осіб, що працюють в екстремальних умовах (на

­­­­­____________

¹⁹Тарнавська А. Н. До питання про юридичний статус особи. // Адвокат. – 2009. - №3(102) – С.26-29.

²⁰Матузов Н. И., Малько А. В. Теория государства и права – М.: Юрист, 1997. – С. 542

оборонних об'єктах, секретних виробництвах) та ін. Види правових статусів

особи за реальністю: формальний (закріплений нормами права); реальний (гарантований, забезпечений).

Вступаючи у правовідносини, особа набуває конкретного статусу учасника конкретних правовідносин.

Дата добавления: 2015-08-02