Загальні вимоги інтонування діатонічних і хроматичних півтонів

У висхідному русі:

ХРОМАТИЧНІ з тенденцією до підвищення.

ДІАТОНІЧНІ з тенденцією до пониження.

У низхідному русі:

ДІАТОНІЧНІ з тенденцією до підвищення.

ХРОМАТИЧНІ з тенденцією до пониження.

Беручи до уваги той період де використана імітаційно – поліфонічна фактура у першій частині твору, можна зробити такі висновки, що до інтонаційної направленості кожної партії співочих голосів:

СОПРАНО:

До імітацій три з половиною такти тримали ноту e(1) – інтонується високо.

Після цього у них вісімкова пауза і починаються імітації на другу долю такта, знову звучить e(1) – інтонується високо. Далі у висхідному русі вони підіймаються по тону. Слідує нота fis(1)- інтонується високо і g(1) між ними утворюється хроматичний півтон (інтонується з тенденцією до підвищення). Далі три ноти a(1) – інтонуються високо. Після цього йде нота h(1) – висока далі, три ноти c(1) – інтонуються низько, наступна нота d(1) – інтонується високо і три ноти e(1)– інтонуються високо. Між нотами fis(2) і g(2) знову утворюється хроматичний півтон(інтонується високо). А потім знову між нотами g(2) i fis(2) утворюється хроматичний півтон тільки він уже у низхідному русі тому інтонується не високо, а низько.

І закінчується ця імітація нотою е(2) – інтонується високо.

У партії альтів відбувається розділення партії (divisi) на перші і другі альти:

1 АЛЬТИ:

Разом з сопрано до імітацій три з половиною такти тримали ноту e(1) – інтонується високо. Після цього у них вісімкова пауза і починаються імітації на другу долю такта, знову звучить e(1) – інтонується високо.

Далі звучить нота d – висока у своєму інтонуванні. Наступний такт вони тримають ноту e (1) – інтонується високо. Потім знову лунають дві ноти е(1)- високі в інтонуванні.

Наступний такт партія 1 альтів виконує ноту fis(1) а у цей же момент звучить нота e(1) у партії 2 альтів, тобто звучить секунда. При інтонуванні секунди дуже важливо, як буде звучати нижня нота, тобто вона по звуку повинна бути голоснішою і дуже чисто проінтонована. Нота fis(1) має звучати тихіше з тенденцією до підвищення(нота e(1) також з тенденцією до підвищення). Ця секунда виконується три рази.

Наступний такт альти виконують ноту a(1) – інтонується високо. А також після цього вона лунає ще два рази.

Закінчують 1 альти своє імітаційне проведення виконавши ще три ноти c(2) – інтонується з тенденцією до пониження.

2 Альти:

Разом з сопрано до імітацій три з половиною такти тримали ноту e(1) – інтонується високо. Після цього у них вісімкова пауза і починаються імітації на другу долю такта, знову звучить e(1) – інтонується високо.

Далі звучить нота d – висока у своєму інтонуванні. Наступними будуть виконуватися три ноти с(1) – низькі в інтонуванні.

Далі партія 2 альтів виконує ноту е(1) – висока, звучить секунда з 1 альтами. 2 альти повинні голосніше виконати цю ноту, виділивши нижню ноту секунди.

Після секунд вони співають 3 ноти fis(1) – високі в інтонуванні.

І завершенням цієї імітації у партії 2-х альтів є три ноти а(1) – інтонується високо.

ТЕНОРИ:

Починають своє імітаційне проведення з другої долі такта.

Лунають ноти a – висока, g – низька. Далі fis, між g і fis виходить храматичний півтон у низхідному русі він інтонується з тенденцією до пониження, тоді знову повторюється нота fis – висока.

Далі відбувається секвенція і тенор виконує усе на малу терцію вище.

Звучать ноти: с(1) – низька, h – висока між ними утворюється хроматичний півтон і нота с повинна проінтонуватися низько, а не високо, як зазвичай інтонується в мінорному ладі, а далі дві ноти а – високі.

Потім знову секвенція на велику терцію вище виконуються ноти:

е(1) – висока, d(1) – висока і дві ноти с(1) – низькі в інтонуванні.

У останніх двох тактах імітацій тенорів лунають ноти g(1) – низька, fis – (висока), але має проінтонуватися з тенденцією до пониження, так як виконується хроматичний півтон у низхідному русі. Далі звучить нота е – висока в інтонуванні. Після неї виконується хроматичний півтон (інтонується високо) між нотами g – висока і fis – висока.

БАСИ:

Під час імітацій майже дев’ять тактів на ланцюговому диханні виконують ноту Е – висока в своєму інтонуванні.

Якщо брати до уваги період з другої частини у якому також використана імітаційно – поліфонічна фактура викладу музичного матеріалу, то можна зробити такі висновки, що до інтонаційної направленості кожної партії співочих голосів:

СОПРАНО:

Починають з ноти е(2) – висока в інтонуванні. У наступному такті ноти h – висока і е(2) – висока. Далі звучать ноти fis(2) – висока, gis(2) – висока і знову fis(2) – висока, e(2) – висока, dis(2) – (висока). Між e(2) і dis(2) у низхідному русі виконується хроматичний півтон тому dis(2) повинна проінтонуватися не високо, а низько. А за нею знову звучить нота dis(2), яка інтонується вже високо.

Натупні 4 такти до закінчення імітаційно – поліфонічної фактури в партії сопрано все повторюється.

АЛЬТИ:

У першому такті цього періоду вони виконують ноти:

h(1) – висока, cis(2) – висока, h(1) – висока, a(1) – висока.

У наступний такт при переході з попереднього виконується хроматичний півтон у низхідному русі між нотами a(1) - висока i gis(1) – низька, потім хроматичний півтон у висхідному русі між нотами gis(1) – висока і a(1) – висока, далі виконується нота h(1) – висока.

У слідуючому такті відбувається розділення в партії альтів і звучать ноти cis(2)– висока та a(1) – висока утворюючи велику терцію. Перші альти при переході до наступного такту виконують діатонічний півтон у низхідному русі між нотами cis(2) - висока i c(2) – висока, а також виконуючи наступний хроматичний півтон між c(2) – висока та h(1) – низька. Закінчують цей такт нотою а(1) – висока.

Далі йде повтор 4 такти до кінця періоду.

ТЕНОРИ:

Починають імітаційно – поліфонічну фактуру нотами: gis(1) – висока, a(1) – висока (хроматичний півтон), між а та gis(1) також хроматичний півтон, але у низхідному русі, тому gis(1) - інтонується низько, далі нота fis(1) – висока.У наступному такті лунають ноти e – висока, fis – висока, gis – висока.При переході на наступний такт між gis(1) i a(1) виконується хроматичний півтон у висхідному русі, нота а(1) буде проінтонована з тенденцією до підвищення.Четвертий так починається з ноти а(1)– висока, а за нею gis(1) – низька (хроматичний півтон). І завершує цей такт нота fis(1) – висока.

Наступні 4 такти усе повторюється.

БАСИ:

На протязі усього цього періоду партія басі виконують ноту h, яка інтонується з тенденцією до підвищення.

Основним способом звуковедення(артикуляцією) у творі є Legato - зв’язно.

Атака звуку - мяка .

Дихання:

На протязі усього твору використовується ланцюгове дихання,на паузах, дихання у кінці фраз. Також дихання може братися на деяких цезурах (є цезури (бездиханні) де воно не має права братися.

Найбільш емоційний момент кульмінація (змістовна, динамічна) у творі:

У цьому творі присутні 2 точки найвищого напруження (кульмінаціі).

Перша кульмінація (динамічна):

Друга кульмінація (змістовна і динамічна):

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Н. В. Романовський «Хоровий словник»

2. А. Муха «Композитори України та

української діаспори»

3. В. І. Краснощоков «Питання по

хорознавству»

Дата добавления: 2015-08-02