Павло Григорович Чесноков

“ К БОГОРОДИЦЕ ПРИЛЕЖНО ”

*Тропар «К Бгородице прилежно ныне притицем» - частина молебного **канону до Пресвятої Богородиці.

Цей канон називають іще грецьким словом «Параклис» або «Параклисис», що означає «посилена молитва», «молебень»; його читають у скрутних обставинах і всякій скорботі душевній.

Піснеспів написано в манері строго-просвітленої молитви щиро скорботного про свої гріхи людини.

Молебний канон до Пресвятої Богородиці має такі частини:

1. Тропар Богородиці (глас 4)

К Богородице прилежно ныне притецем, грешнии и смиреннии, и припадем, в покаянии зовуще из глубины души: Владычице, помози, на ны милосердовавши, потщися, погибаем от множества прегрешений, не отврати Твоя рабы тщи, Тя бо и едину надежду имамы.(Двічі)

Слава Отцу и Сыну и Святому Духу. И ныне и присно и во веки веков. Аминь.

Не умолчим никогда, Богородице, силы Твоя глаголати, недостойнии: aще бо Ты не бы предстояла молящи, кто бы нас избaвил от толиких бед, кто же бы сохранил до ныне свободны? Не отступим, Владычице, от Тебе: Твоя бо рабы спасaеши присно от всяких лютых.

2. Псалом 50

3. Канон до Пресвятої Богородиці (глас 8)

Пісня 1.

Пісня 3.

Тропар (глас 2).

Пісня 4.

Пісня 5.

Пісня 6.

Кондак (глас 6).

Другий кондак (глас 6).

Стихира (глас 6).

Пісня 7.

Пісня 8.

Пісня 9.

Стихири (глас 2)

4. Молитви до Пресвятої Богородиці.

*Тропар (з грец. тропос — наспів), богослужбова пісня, що оспівує зміст свята, чи складова частина канону, що наслідує укладом та мелодією перший вірш (ірмос). Тропарі містяться у богослужбових книгах і лише винятково друкуються окремо. **Канон (грец. Κανών - правило, норма), в православному богослужінні - жанр церковної гімнографії: складний багатострофний твір, присвячений, наприклад, прославлянню якого-небудь свята або святого. Входить до складу богослужінь ранішньої, повечір'я, недільної полуношниці, відспівування, панахиди, соборування і деяких інших. Також канон читається на молебнях, по покійним, за болящих і в келійній (домашньої) молитві.

У своєму духовному, хоровому творі Павло Григорович Чесноков з

Тропаря Богородиці (глас 4) задіяв лише частину тексту:

К Богородице прилежно ныне притецем,

грешнии и смиреннии и припадем,

в покаянии зовуще из глубины души:

Владычице, помози, на ны милосердовавши,

потщися, погибаем от множества прегрешений,

не отврати Твоя рабы тщи,

Тя бо и едину надежду имамы.

У цій частині йдеться про звернення людей до Богородиці, так як вона будучи Матір’ю, Ісуса Христа має Його особливу милість. Говорячи спрощено, її молитва значить для Нього більше, ніж молитва будь-якого святого, тому люди моляться Богородиці, щоб Вона ублагала за них Свого Сина.

Якщо взяти до уваги деякі фрази з цього тексту і подумати з, якою метою вони були написані і взагалі який є сенс у цих рядках, то можна винести такі роздуми:

"Грешные и смиренные" — люди знають що вони грішні розуміючи, що прощення і милість до них вони зможуть отримати тільки по великій милості Господній, а не по своїм заслугам.

"В покаянии" — люди каються, жалкуючи про те, що зробили стільки гріхів.

"Погибаем от множества прегрешений" — у цих словах сказано, що люди помирають, але вони помирають не фізично, а в духовному плані, віддаляючись від Господа і наближаючись до падіння (духовного) – тобто до аду…..

"Единственная Надежда" — тут ми бачимо, що остання надія на прощення Господнє і про це люди кажуть Богородиці.

Твір написаний для мішаного, чотириголосного хору a cappella (хором, без супроводу) з використанням divisi (ділення) у деяких партіях голосів.

Форма:

Твір можна розділити на дві частини, тобто складна 2-х частинна форма:

Перша частина – наскрізна, має вступ, далі АВА(складна 3-х частинна форма), репризна з елементами рондо.

Також присутній повторний рефрен зі словами – “… грешнии и смиреннии….”

Друга частина – проста 2-х частинна, контрастна, її частини не рівні за розміром.

Перша її частина з елементами імітаційної поліфонії.

Друга частина виступає завершенням(Coda), гармонічна фактура (1 період).

Цей твір має мішану фактуру викладу музичного матеріалу. На початку твору (перше і третє речення) тенор і бас вступають в октавному унісоні тобто ці два речення написані у монодичній фактурі. Друге і четверте речення мають гомофонно-гармонічну фактуру. Наступні два речення також написані у гомофонно-гармонічній фактурі. Є також частина твору де використовується імітаційно – поліфонічна фактура. На протязі усього твору переважає гомофонно-гармонічна фактура. Майже у самому кінці з’являється поліфонічна фактура. І закінчується твір гармонічною фактурою, а в чотирьох останніх тактах тенор проводить свою тему, тобто знову утворюється гомофонно-гармонічна фактура.

Основна тональність твору e – moll. Відхилення від тональності відбуваються починаючи від початку розробки.

У першому такті (розробки) ми переходимо з тональності e – moll в тональність G – Dur, звучить II 7(септакорд другого ступеня), далі ми можемо почути D7(малий мажорний септакорд), потім знову звучить D7(малий мажорний септакорд). У кінці цієї фрази звучить D7(малий мажорний септакорд) в тональності G – Dur. На цьому закінчується переше речення розробки.

Далі композитор застосував прийом *закликання*. Тут яскраво виражена мелодія у партії сопрано, у їхній мелодичній лінії відчутна нота внутрішнього смирення і надії…. А у цей час інші партії повторюють перші слова партії сопрано заповнюючи їхню душевну мелодію мілкими тривалостями нот, промовляючи – «Не отврати, не отврати…»

Починаючи від початку цього закликаня у першому такті звучить a – moll, через два такти після a – moll звучить D7(малий мажорний септакорд) паралельного мажару тональності a – moll, тобто С – Dur. Наступний такт є закінченням першої фрази з *закликанням* цей такт починається D7(малий мажорний септакорд) (С – Dur).

Наступна фраза починається з тональномті d – moll, далі в дію входить e – moll. Після цього завершуючи *закликання* звучать тональності С – Dur утворюється акорди Т5/3(тонічний тризвук) і Dmaj7(великий мажорний септакорд), у цьому ж такті ми можемо почути F – Dur з акордом D6(Мажорний тризвук з в.6), останній такт має тональність

С – Dur, звучать Т5/3(тонічний тризвук) та закінчується у G – Dur з акордом M.VII7(малий увідний септакорд).

У наступній частині ми можемо почути, як між партіями відбуваються нотні переливи починаючи з двох внутрішніх голосів, яких підхоплює партія сопрано і знову передаючи цю музичну естафету двом внутрішнім засновникам цього нотного струмочка.

На протязі данних ніжних переливів ми можемо почути тональності:

E – dur, fis – moll, тоді знову E – dur, fis – moll. І завершується це все переходячи в гармонічну фактуру з благородними, фактурними акордами тональністю G – Dur.

Далі (як було вище сказано) з’являється гармонічна фактура. Вона ще є завершенням попереднього речення, але являється переходом до завершальної частини у цьому такті, який є переходом.

Звучить тональність E – dur у ній лунають три акорди Т5/3, Т5/3, Т5/3(тонічні тризвуки). Потім переходом в С – Dur маслугує октава з секундою внизу (нона), після цього утворюється C – dur і звучить тонічний тризвук (T5/3). Далі два акорди в e – moll t6, t6(тонічні секстакорди). У наступних двох тактах звучить II6/5(квінтсекстакорд другого ступеня) (e – moll) який розв’язується в E – dur (лунають ноти мажорного тризвуку), з цього моменту до кінця твору у тенорі відбувається оспівування тобто він проводить свою коротку мелодичну лінію, яка діє всього лиш три з половиною такти. Під час цього оспівування в Е – dur нам зустрічається ІІ 7(септакорд другого ступеня) і тотім знову лунають ноти мажорного тризвуку.

Отже починається твір у e – moll, а закінчується у однойменному мажорі – E – Dur.

Розмір твору перемінний. На протязі усього твору основним є простий дводольний четверний, але у деяких місцях спостерігається простий тридольний четвертний. Починається твір із затакту.

Темп твору – Adagio (повільно, спокійно) 56 – 60.

Діапазон хорових партій і усього хору:

Сопрано: від e (1) до a (2)

Альт: від a до сis (2)

Тенор: від e до a (1)

Бас: від Е до c (1)

Загальний діапазон хорових партій: від Е до a (2)

Опираючись на літературні методичні роботи відомих хормейстерів з хорознавства* можна зробити висновок:

1) У партії сопрано фігурує середня і висока теситура, так як цей високий голос,зазвичай, в своєму діапазоні повинен мати дві октави: від ноти до

першої, до ноти до третьої октави. Динамічно твір для партії спрано дуже зручно побудований їм легко брати найвищі ноти в цьому творі, тому що зазвичай їх потрібно виконувати з динамікою forte (голосно).

2) Партія альтів знаходиться у високій та низькій теситурі тому, що унісон альтової партії може дати рівний, повний, насичений звук на протязі всього робочого діапазону від ноти соль малої октави до ноти мі другої октави.

3) Тенори по своїй природі- високі чоловічі голоси. Тому діапазон партіїї тенорів- від до малої октави, до ноти до другої октави. Отже, у цьому творі тенори знаходяться у середній теситурі.

4) Партія басів у цьому творі знаходиться в усіх теситурних висотах. Загальний діапазон партії басів мі-фа великої октави, та мі - фа першої

октави.

  * В. І. Краснощоков “Вопросы хороведения”  

АНСАМБЛЬ

Ансамбль (франц. Ensemble-разом) узгодженність виконання при колективному співі,(грі на музичних інструментах), один з елементів хорового звучання.Розрізняють ансамбль:

Частковий - окремої хорової партії(зм.унісон).

Спільний - узгодженність всіх партій.

Як перший, так і другий вид- злиття окремих ансамблів: інтонаційного, ритмічного, динамічного, тембрового, дикційного, орфоепічного. Роль хорових партій в загальному ансамблі залежить від фактури

твору (тематичний матеріал, контрапункт,супроводжуючі голоси, фон).

Якщо брати до уваги ЧАСТКОВИЙ ансамбль кожної хорової партії то:

1) Партії сопрано бажано звернути свою увагу на чітку промову тексту (дикція). Також на правильне інтонування. На характер твору і на всі динамічні відтінки особливо в тих місцях де вони виконують високі ноти з якою динамікою вони повинні їх виконати.

Слід звернути увагу на інтонаційні труднощі, на правильне інтонування зменшених і збільшених інтервалів.

2) Партії альтів потрібно також звернути увагу на чітку промову тексту, на усі динамічні відтінки, на правильне інтонування усіх діатонічних і хроматичних півтонів особливо під час імітаційно-поліфонічної фактури у цьому творі, вона продовжується лише 9 тактів. Також на те, що інколи партія альтів розділяється на перші і другі альти. Усі інтервали які виходять повинні дуже чітко і виражено передавати усю фарбу того акорду, який виходить при злитті усіх інтервалів.

3) Партія тенорів повинна звернути в першу чергу увагу на правилне інтонаційне і динамічне виконання під час октавних унісонів з партією басів. Також на правильне проведення їхніх коротких тем у деяких місцях твору, а ще під час імітаційно-поліфонійчної фактури викладу музичного матеріалу, так як тільки тенор (чоловічій голос) вступає в імітацію з жіночими голосами.

Також слід звернути увагу на ті моменти де йде розділення партії тенорів. Слід враховувати те, що інтервали, які можуть виникати повинні пролунати дуже чисто, а також правильно в ритмічному плані.

4) Партія басів на протязі майже усього твору виконує роль так званого *фону* тому. Вони повинні звернути увагу на правильне дихання. Майже весь твір ця партія має застосовувати ланцюжкове дихання і переходити на ньому з одної фрази на іншу. Також дуже важливий момент правильного виконання під час октавних унісонів з партією тенорів.

Ще слід звернути увагу на динамічні відтінки.

У деяких місцях партія басу повинна виконувати октавні стрибки з ноти e на E. Так, як це перший щабель тональності e – moll то він має бути про інтонований з тенденцією до пониження.

Якщо брати до уваги СПІЛЬНИЙ ансамбль то можна винести такі висновки:

Усі партії мають бути дуже зосередженими під час виконання даного твору, мати внутрішній самоконтроль.

Правильно і чітко переходити з основної тональності у інші.

В цілому, всі партії повинні звернути увагу на правильне інтонування збільшених та зменшених, великих і малих інтервалів. На правильне інтонування ступенів мінорного ладу. На точне інтонування хроматичних та діатонічних півтонів. Чітко промовляти весь текст.

Звертати увагу на зміну динаміки. Особливу увагу приділяти тому, яка партія проводить тему, тому що у такі моменти всі інші голоси (навіть у динаміці forte - голосно) повинні співати тихіше, щоб було чітко чути проведення теми.

На мою думку – при виконанні духовних творів кожен виконавець повинен налаштувати в собі не тільки слух і застосувати свій багаж знань під час втілення в життя такої прекрасної музики, але ще й налаштувати своє серце… Пережити кожну нотку, передати усі почуття, які були закладені у твір.

Співати кожне слово не просто так, а вкладати глибокий смисл і робити це все не для людей, а для Господа!...

Дата добавления: 2015-08-02