Вайшнав

Новина незнайомої баби була така:

— Нема його. І ніколи вже не буде.

Героєм новини був не знайомий хлопцю, а тепер уже і дуже далекий, родич тієї баби.

Малому хлопцю з цього приводу дали в ручку шоколадну цукерку. Він поклав її біля себе на лавку.

Звісно, це була цукерка з панахиди.

Потім хлопчик вийняв її з фантика, з'їв, а назад загорнув маленьких камінців і поклав так само на лавку. Йому подобалося, як лежало.

Це була ще не ніч, але вже не день, лавка була довга, темно-червона.

Я розказую про свого брата.

Це сталося, коли ми були іще дуже малі.

І було отак: темна зелень, сонце заходить, лавка, сказати, вже темна. А на ній лежить ніби цукерка. Я бачу таку картину із кухні, бо двері відчинені. І я виходжу, виходить, у темне.

І вже нема тої баби. До нас на подвір'я уже зайшов вайшнав у жовтогарячих одежах.

Мама його слухає і зрідка киває, вайшнав говорить про молоко.

Мій брат насупив брови, а це означає, що він слухає дуже уважно.

А говорить вайшнав.

Я виходжу до них і беру цю «цукерку», хоч і знаю, що всередині тільки камінці.

І вайшнав починає говорити про цукерку.

Він просить маму більше не давати нам шоколаду, бо, щоб створити його, виробникам таки доводиться убивати корову.

Вайшнав бере обкладинку цукерки і показує мамі, на що треба дивитися, аби знати, чи убили корову задля цукерки. Він вчить бачити за назвами інгредієнтів та добавок.

Ми з братом близнята. І поки не дуже виросли, його обличчя — повторення мого.

«І хто з'їсть продукт, — розказує вайшнав, — який створився шляхом убивства корови, буде перероджуватися стільки разів, скільки волосинок на тілі тварини».

Вайшнав підвівся, щоби піти, але брат схопив його за полу одежі. Тканина була стара і ношена, тому жовто-гаряча одежа лопла, показуючи у напівтемряві довгу худу ногу вайшнава.

Мама схопила брата за руку і сильно ляпнула по попі. Але брат вирвався і побіг.

Я побігла за ним передусім через те, що увесь цей рух був несподіваний.

* * *

І відтоді я вже ніколи не бачила того вайшнава.

А брат спинився надворі тільки перед лицем несподіванки — перед мордою корови, яка верталася звичним шляхом додому із череди.

Він витріщався на величезний круглий бік тварини, який саме потрапив у смугу яскравого призахідного світла.

Повернувся до мене і тихо сказав у захваті: «Стільки разів, скільки волосинок на тілі корови!»

І тоді я стиснула камінці в обгортці цукерки у своїй руці.

І брат знову сказав: «Стільки разів, скільки волосинок на тілі корови».

І я розвернулася й пішла додому.

А брат повторив іще раз: «Стільки разів…»

Дата добавления: 2015-08-02