Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Коні Коні

Завмерла комаха | Картинка | Синє Веретено | Північна Зірка | Я чекаю | Знайти людину | Кицюн Драмала | Перевірка | Королева Мев, королева Мод | Листопад |


 

When suddenly Johnny gets the feeling he's being surrounded by horses, horses, horses, horses coming in all directions white shining silver studs with their noses in flames.

He saw horses, horses, horses, horses…

Patti Smith

 

Їхній дід ковзнувся на кризі, й спалахнуло світло біле і червоне.

І дві пари жіночих рук принесли його в простирадлі додому. Дід у ньому зігнувся і провис.

І всі стільці у кімнаті, де він лежав, були кольорові, а на стіні висіла картина «Купання червоного коня».

 

* * *

 

Над ним проспівали шкіряний священик та металевий тромбон, і крізь повітря, температурою мінус нуль, дід покрокував у наступні місця, а життя віддав до рук того, хто його і позичив.

 

* * *

 

Тієї ночі покійний дід снився своїй бабі весь голий. Він стояв у глибокім ручаї. І казав: «Я не можу вийти, бо в мене нема більше одежі». Одна його нога ніби була синя, друга — зелена, так само і руки, а тулуб був увесь ніби покритий вохрою, а волосся спадало різнобарвними прядками, як на весіллі — стрічки.

 

* * *

 

Їхній християнський звичай забороняв спалювати діда. Забороняв Вогненний Стовп і Вибух, і Червону Селю зі Світла.

Тому баба спалила лише дідовий одяг. Він лежав різнобарвною купою, в якій синій із зеленим перемагали, тож онукові довелося для гармонії покласти на купу кілька своїх жовтавих футболок і червоний носовик.

І мертвий дід через одежу показав свій Вогненний Стовп, Вибух і Феєрверк, яким увесь очистився.

— І від усіх скорбот своїх ізбавився, — додали пошепки онуки, коли побачили червоні спалахи і сині вогняні гаї.

 

* * *

 

Після похорону онуки лягали спати під червоного коня, і один із них плакав.

А інший сказав: «Ходімо і побудемо першу ніч на могилі, щоб обрісти чарівного коня, як каже наше повір'я».

Їхній шлях ішов далеко-далеко, навколо нього лежали земля і порох, у землі сиділи жовтаві насінини різної рослини.

Ніхто нічого, дівчата, не бачив у темряві.

Дорогою ішли їхні сірі черевички. Сірі у темряві, а насправді — кольорові.

Їхні сірі черевички ішли за місто і через село, в якім собаки заливалися чотирма голосами, і щось гуділо, як здоровенний трансформатор.

Вони вийшли на поле, коли небеса уже починали бути барвистими.

Раптом!

Їм здалося!

ніби звідусіль

їх оточили

Коні!

Коні!

Коні!

Коні!

Їхні постаті роззирнулися і побачили,

як звідусіль на них бігли

Коні!

Коні!

Коні!

Коні!

Коні!

Коні!

Коні!

Коні!

Я розказую цю дивовижну історію, бо після неї буде іще дивовижніша.

 


Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 47 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Рукавичка| Вайшнав

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)