Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Висновки. Суттєвою рисою реформування діяльності дипломатичної служби України є підвищення

Читайте также:
  1. агальні висновки.
  2. Висновки
  3. ВИСНОВКИ
  4. Висновки
  5. Висновки
  6. Висновки
  7. Висновки

Суттєвою рисою реформування діяльності дипломатичної служби України є підвищення юридичного статусу дипломатичного рангу працівників дипломатичної служби як інструмента стабілізації їх правового та соціального становища.

Актуальною для адміністративно-правової науки залишається проблема правового забезпечення кар’єри працівника дипломатичної служби, яка одночасно повинна бути гарантією стабільності дипломатичної служби. На нашу думку, удосконаленню підлягають правові норми, що стосуються умов проходження та просування по службі, питань планування кар’єри, визначення її етапів та вимог щодо її успішного завершення, правових гарантій просування по службі та встановлення певних умов щодо її успішного завершення, правових гарантій просування по службі та встановлення певних умов щодо її обмеження.

Не менш актуальною є проблема створення науково обґрунтованої системи ротації кадрів дипломатичної служби (вертикальної та горизонтальної) як чинника набуття ними необхідного практичного досвіду професійної діяльності та елемента планування кар’єри, її нормативно-правового регулювання.

Удосконалення правового статусу працівників дипломатичної служби має супроводжуватися також створенням і запровадженням механізмів їх правової захищеності. У цьому аспекті варто вивчити практику розвинених країн світу щодо використання інститутів захисту прав, соціально-економічних і професійних інтересів працівників дипломатичної служби через законодавче оформлення можливості їх об’єднання у професійні спілки. Також необхідно передбачити посилення впливу колективів працівників дипломатичної служби на процеси просування по службі, присвоєння чергових рангів, атестації працівників дипломатичної служби тощо, тим самим зробити механізм службової проблеми об’єктивним, прозорим, відкритим і гласним.

Узагальнені результати дослідження можна виокремити в наступні блоки:

1. Питання розбудови сучасної та ефективної дипломатичної служби дотепер залишаються малодослідженими. При великій загальній кількості видань і публікацій за проблематикою діяльності дипломатичної служби України більшість із них має суто галузеву спрямованість і не розглядає дипломатичну службу як складову загальнодержавної системи управління в умовах процесів реформування.

2. У процесі дослідження встановлено, що дипломатична служба є особливим видом державної служби, яка безпосередньо пов’язана з реалізацією державою власної зовнішньої політики, спрямованої на зміцнення її зовнішньополітичного авторитету у світі. При цьому загальний характер зовнішньої політики держави визначається, з одного боку, соціально-політичним і економічним устроєм держави, з іншого – закономірностями і правилами, які регулюють міжнародні відносини в цілому.

3. Визначено, що зміни, які відбуваються як у міжнародній політиці, так і у світовій дипломатії, спонукають до внесення змін щодо правового регулювання діяльності дипломатичної служби України. Однією з найбільш важливих правових проблем у цьому аспекті є узгодженість українського національного права з міжнародним, оскільки діяльність дипломатичної служби регламентується як внутрішніми адміністративно-правовими, так і міжнародними правовими актами, узгодженість яких дозволила б їй більш ефективно виконувати свої функції.

4. Визначено роль дипломатичної служби в процесі прийняття політичних рішень. У процесі все більш широкого прямого залучення глав держав та урядів до зовнішньополітичної сфери відбувається зниження ролі дипломата як учасника переговорного процесу, у зв’язку з чим підвищується його значення в процесі підготовки та підтримання переговорного процесу. Тому пропонується розглядати дипломатичну службу не як самостійний суб’єкт зовнішньополітичних відносин, а як консультаційну, допоміжну службу для офіційних осіб держави в процесі здійснення зовнішніх зносин.

5. На основі аналізу законодавчо-правової бази у сфері дипломатичної служби України здійснено її класифікацію за рівнем значущості. До першого рівня відноситься Конституція України як основний закон, в якому закладені головні правові засади діяльності органів державної влади, в тому числі і в зовнішній політиці. Другий рівень становлять міжнародні правові акти, що стосуються як державної служби загалом, так і дипломатичної зокрема. До нормативно-правових актів третього рівня належать прийняті Верховною Радою України закони, а також укази та розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази та внутрішні інструкції Міністерства закордонних справ України та інші відомчі документи, що регламентують порядок проходження дипломатичної служби.

6. Розглянуто процес правової регламентації дипломатичної служби в Україні. Доведено, що основним етапом у цьому процесі є визначення та реалізація основних принципів організації дипломатичної служби в Україні.

7. У дослідженні охарактеризовано систему спеціалізованих принципів діяльності дипломатичної служби. За результатами характеристики запропоновано принцип прозорості організації та діяльності органів зовнішніх відносин, що дозволить зовнішньополітичному відомству України працювати більш відкрито, передбачено та контрольовано як із боку міжнародної спільноти, так і з боку української громадськості. Це сприятиме підвищенню авторитету України перед міжнародною спільнотою.

8. Виходячи з того, що Міністерство закордонних справ України є центральним органом в системі дипломатичної служби, визначено, що основними його функціями залишаються організація та координація зовнішньополітичної діяльності Кабінету Міністрів України, що відповідає практиці функціонування зовнішньополітичних відомств. Проте сучасні тенденції у сфері зовнішніх зносин, зокрема зростання кількості установ, які підтримують зарубіжні контакти, укладаючи міжнародні договори, в тому числі з неурядовими організаціями, зумовлюють необхідність підвищення ролі інформаційно-аналітичної та іміджевої функції дипломатичної служби для забезпечення інтересів держави.

Запровадження якісно нової дипломатичної служби повинно починатися з обґрунтування та законодавчого визнання її правових засад, принципів організації та функціонування.

 

 

Список використаних джерел

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. зі змінами, станом на 12.04.2012 р. [електронний ресурс http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр].

2. Про дипломатичну службу: Закон України від 20 вересня 2001 р. № 1246 зі змінами, станом на 01.17.2012 р. [електронний ресурс http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2728-14/page2].

3. Положення про Міністерство закордонних справ України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 381/2011 в редакції від 06.04.2011р. [електронний ресурс http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/381/2011].

4. Положення про нештатних (почесних) консулів України, затверджене Указом Президента України від 17.02.1997 р. №150/97 [електронній ресурс http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/150/97].

5. Про затвердження положення про Представництво Міністерства закордонних справ України на території України: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002р. № 1050 [електронний ресурс http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1050-2002-п].

6. Про затвердження порядку проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1754 зі змінами, станом на 01.06.2012 р. [електронний ресурс http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1754-2002-п ].

7. Про перелік посад, приписаних до дипломатичних рангів України: Указ Президента України від 26 березня 2002 р. №301/2002 зі змінами, станом на 13.02.2012 р. [електронний ресурс http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/301/2002]

8. Биркович Т. Державне управління дипломатичною службою України (1917–1920 рр.) // Держава і право: Зб. наукових праць. – 2011. – № 31. – С. 191-199.

9. Биркович Т.І. Місце та роль дипломатичної служби в забезпеченні євроінтеграції України // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Збірник матеріалів IX Міжнародної науково-практичної конференції, 30 травня 2010 р. – К.: УАЗТ, 2006. – С. 88-90.

10. Биркович Т. Правові засади кадрового забезпечення дипломатичної служби України // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 1. – С. 113-117.

11. Биркович Т.І. Роль дипломатичної служби України в соціальному захисті громадян України за межами держави // Соціальний захист в Україні (правовий аспект): Тези всеукраїнської наукової конференції, 17 лютого 2006 р. – К.: Інститут державного управління та права, 2006. – С. 5-7.

12. Гуменюк Б. І.. Сучасна дипломатична служба: [навч. посіб.] / Б. І. Гуменюк, О. В. Щерба. – К.: Либідь, 2011. – 255 с.

13. Занфірова Т.А. Розвиток дипломатичної служби в Україні // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010– № 2. – С. 89-94.

14. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: [курс лекцій] / А.Камінський. – Л.: Світ, 1995. – 287 с.

15. Тимченко Л.Д. Международное право. – Харьков: Консул, 2011. – 528 с.

16. ФедорчукО. Українська дипломатична служба // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2004. – № 2. – С. 203-207.


Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 43 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Розділ 2. Специфіка дипломатичної служби як складової державної служби в Україні| Основные современные теории происхождения государственно-организованной цивилизации.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)