Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Визначення потреб у персоналі.

Читайте также:
  1. I) Найдитев тексте глаголы в infinitifи объясните их употребление.
  2. II. СОСТОЯНИЕ И БЛАГОСОСТОЯНИЕ. "ПОТРЕБНОСТЬ В ОПЬЯНЕНИИ. НЕНУЖНОЕ КАК НЕОБХОДИМОЕ. ОТНОСИТЕЛЬНОСТЬ ТЕХНИКИ
  3. IX . ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ.
  4. Neможет также употребляться со следующими словами: jamais, nullement, personne, rien.
  5. Oslash;Сторонники точки зрения, состоящей в том, что монополистическая конкуренция достаточно эффективна и выгодна потребителям, утверждают, что:дифференциация продукта
  6. Quot;О судебной практике по делам о злоупотреблении властью или
  7. Quot;Человек массы" как основной потребитель массовой культуры

Вихідними даними для визначення чисельності працівників, їх професійного та кваліфікаційного складу є:

1. Виробнича програма.

2. Норми виробітку (обслуговування).

3. Заплановане зростання підвищення продуктивності праці.

4. Структура робіт.

При укрупнених розрахунках загальна потреба організації у кадрах (К) визначається відношенням обсягу виробництва (Ов) до запланованого виробітку на одного працюючого (В):

 

К= Ов / В, ()

Для більш точних розрахунків треба проводити окремі розрахунки по категоріях персоналу:

робочого персоналу – виходячи із трудомісткості продукції, фонду робочого часу та рівня виконання норм;

робітників погодинних – із врахуванням закріплених зон і трудомісткості обслуговування, норм чисельності персоналу, трудомісткості нормованих завдань, фонду робочого часу;

учнів – з урахуванням потреби у підготовці нових робочих та планових термінів навчання;

обслуговуючого персоналу і пожежної охорони – з урахуванням типових норм і штатного розкладу.

Крім загальної виділяють ще додаткову потребу в кадрах як різницю між загальною потребою та фактичною наявністю кадрів на початок планового періоду.

Додаткова потреба у робочих кадрах розраховується на плановий рік і на кожний квартал, тому що обсяг виробництва і зменшення робочих місць по кварталах нерівномірні.

Додаткову потребу в спеціалістах та службовцях визначають на плановий рік за кількістю вакантних посад, виходячи із затвердженого штату, а також з урахуванням очікуваного вибуття цих працівників з різних причин та часткової заміни працівників.

Загальна потреба у спеціалістах та службовцях визначається залежно від трудомісткості закріплених функцій, ступеня механізації управління і з урахуванням типових штатних розкладів.

Загальна потреба у спеціалістах (Пс) визначається за формулою:

 

Пс = Чс + Дс, ()

 

де Чс – чисельність спеціалістів у галузі, регіоні, організації на початок планового періоду;

Дс – додаткова потреба у спеціалістах.

Розрахунки додаткової потреби у спеціалістах включають три основних елементи:

1. розвиток галузі, тобто науково обґрунтоване визначення приросту посад які заміщується спеціалістами, та у зв’язку з розширенням виробництва або збільшенням обсягів робіт;

2. часткова заміна практиків, які займають посади спеціалістів з вищою освітою;

3. поповнення природного вибуття працівників, які займають посади спеціалістів і керівників.

Додаткова потреба (Дп) на приріст посад організації визначається за формулою:

 

Дп = Пс - Пб , ()

 

де Пс – загальна потреба у спеціалістах в плановому періоді;

Пб – загальна потреба у спеціалістах в базовому періоді.

Додаткова потреба на часткову заміну практиків (Дпв) визначається за формулою:

 

Дпвс × Кв, ()

 

де Кв – середньорічний коефіцієнт вибуття спеціалістів і практиків.

За періодом планування відрізняють потребу у спеціалістах:

1. поточна;

2. перспективна.

Поточна додаткова потреба – це необхідна чисельність спеціалістів у базовому році.

Перспективна потреба визначається на 3-5 та більше років.

При визначенні потреби у спеціалістах на строк до 5 років використовують штатно-номенклатурний метод, який базується на планових показниках розвитку виробництва, типових структурах і штатах, а також номенклатурах посад, які підлягають заміщенню спеціалістами з вищою та середньою освітою.

Типові номенклатури посад та вимоги до них розробляються апаратом організації і затверджуються їх керівництвом. Від якості розробки номенклатур залежить достовірність розрахунків потреби, на основі яких складаються плани підготовки спеціалістів різної кваліфікації.

Найменування посад та рівень освіти у номенклатурах посад передбачається Кваліфікаційним довідником посад керівників, спеціалістів та службовців, а найменування спеціальностей – у відповідності з діючим переліком спеціальностей.

Для визначення потреби у спеціалістах на довгострокову перспективу при відсутності деталізованих планових показників використовується метод розрахунку коефіцієнта насиченості, який розраховується співвідношенням кількості спеціалістів на одну тисячу працівників або на 1 млн. грн. За цим методом використовується формула:

 

Пс = Чс × Кн , ()

 

де Пс – потреба у спеціалістах;

Чс – середньоспискова чисельність працюючих;

Кн – нормативний коефіцієнт насиченості спеціалістами.

Універсальним і найбільш надійним методом розрахунку потреби в управлінських кадрах є метод використання нормативів навантаження, обслуговування, керованості та чисельності спеціалістів.

 


Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 64 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Мета: ”Вивчити та охарактеризувати методи визначення кількісного складу персоналу”.| Визначення чисельності управлінського персоналу.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)