Кліматичні та мікрокліматичні умови району досліджень

Київська область розташована на Півночі держави, в басейні середньої течії Дніпра, головним чином, на Правобережжі. На Сході межує з Чернігівською і Полтавською, на Південному Сході і Півдні – з Черкаською, на Південному Заході – з Вінницькою, на Заході – з Житомирською, на Півночі – з Республікою Білорусь. Площа області складає 28,1 тис. км². В області – 25 районів, 26 міст, у т.ч.12 – обласного підпорядкування, 30 селищ. Транспортно-географічне положення Київської області визначається тим, що до Києва сходяться залізниці, автомагістралі, авіалінії, річкові та інші комунікації, зв'язуючих її з усіма областями України і європейськими державами. Область лежить у межах зон мішаних лісів і лісостепу. Її ґрунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства.

Клімат Київської області помірно континентальний, м'який, з достатньою вологістю. Зима тривала, порівняно тепла; літо – достатньо тепле й вологе. Пересічна температура січня на Півночі – 6,5°, в центральній частині – 5,8°, на Півдні – 6,1°, липня – відповідно +19,2, +19,5, +20,1°. Тривалість безморозного періоду 160–165 днів. Період з температурою понад +10° становить від 155 днів на Поліссі до 160–165 днів на Півдні і Сході області, сума активних температур від 2480° на Півночі і до 2700° на Півдні. Опадів 500 – 600 мм на рік, на крайньому Півдні – 400–500 мм. Максимальна кількість їх (близько 40 %) випадає влітку. Сталий сніговий покрив (пересічна висота 25–30 см, крайньому Півдні – 15–20см) встановлюється в середині грудня, сходить у кінці березня. Серед несприятливих кліматичних явищ – інтенсивні зливові дощі з грозами, град, бездощові періоди, суховії (до 5–10 днів), пилові бурі влітку, льодова кірка, ожеледь тощо. Північна частина Київської області лежить у вологій помірно теплій, південна – у недостатньо вологій, теплій агрокліматичній зонах.

Абсолютний мінімум температури повітря (-32,9 °С), абсолютний максимум (+39,4 °С). Протягом останніх 100-120 років температура повітря підвищується. Найбільше підвищення температури повітря спостерігається в грудні - березні.

Тривалість вегетаційного періоду 198—204 дні, початок вегетації 9 квітня, кінець 25 жовтня.

Час останніх весняних заморозків — 5 – 21 квітня, перших осінніх — 1-18 жовтня.

Висота снігового покриву становить 20 — 30 см, утворюється приблизно 15 листопада, сходить в другій половині березня. Глибина промерзання грунту становить до 85 см. Сніговий покрив є одним із головних факторів, що забезпечує поповнення запасів вологи в ґрунті.

Рельєф області - переважно рівнина. У південній частині її територію перетинають яри та балки.

Київщина має густу річкову мережу (177 річок завдовжки понад 10 км). Найважливіша водна артерія — Дніпро (довжина його в межах області — 246 км), його головні притоки — Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Рось (праві); Десна і Трубіж (ліві). На території області — Київське водосховище і частина Канівського водосховища (створені на Дніпрі). Усього в області — 13 водосховищ і понад 2000 озер.

На півночі поширені дерново-підзолисті, в долинах рік — дерново-глеєві, лучні й болотні ґрунти. У центральній частині на лесах — опідзолені чорноземи, темно-сірі і світло-сірі лісові ґрунти; у південних районах — глибокі малогумусні чорноземи. На лівобережжі зустрічаються лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти.

На даній ділянці поширені сірі - лісові та дерново - підзолисті грунти. Сірі– лісові грунти утворилися внаслідок зміни хвойних і листяних порід на широколистяні. Найпоширенішими ґрунтотворними породами є лесовидні суглинки та леси. Характеризуються високою пористістю (50%), карбонатністю (10-15%), що зумовлює високу родючість ґрунтів та гумусний склад. Лесовидні суглинки відрізняються крихкістю, шаруватістю та неоднорідним гранулометричним складом. Основними хімічними показниками сірих – лісових грунтів є рН сольової витяжки 5,2 – 6,2 РН; ступінь насичення основами – 79 – 96%, вміст гумусу 4,0 – 6,0%. Сірі лісові ґрунти мають знижену родючість, оскільки в них малий вміст азоту і погана структура.

Дерново – підзолисті грунти формуються під трав’янистою рослинністю, верхній гумусовий горизонт темний, змінюється перехідним світлішим. Характеризуються низьким вмістом гумусу (0,4-2,5%), який знаходиться переважно в гумусо-елювіальному горизонті. У складі гумусу вміст фульвокислот переважає над вмістом гумінових кислот. Запаси поживних речовин у дерново – підзолистих грунтах дуже низька: азоту – 0,05-0,08 %, фосфору – 0,04-0,09 % та калію – 1,0 – 1,5% від сухої маси грунту.

Вони мають переважно кислу реакцію (pH від 3, 1 до 5,8). У механічному складі переважають глинисто-піщані фракції.

Глобальні зміни клімату, що спостерігаються на земній кулі, не могли обминути і Київську область. Більше того, на кліматичні умови істотно впливає саме місто — розсіювання тепла з теплотрас, будинків, ТЕЦ і т. ін. У зв'язку з цим температура повітря у місті вища, ніж на його околицях.

Природні та кліматичні умови є досить сприятливим для успішного вирощування рослин, тому доцільно створювати парк на даній ділянці. Ділянка розташована дуже зручно для транспортування садивного матеріалу та будівельних матеріалів. Поблизу парку знаходиться садовий центр “Артвіль”, а також він є дуже зручним у плані розташування тому що знаходиться біля головної дороги та самого міста.

Дата добавления: 2015-08-10