Розділ V. Охорона праці та техніка безпеки при проведенні

Ялівець горизонтальний – Juniperus horizontslis Вічнозелений низкорослий кущ з голковидною зленою та сизою хвоєю, 3-5мм в довжину. Восени та взимку хвоя часто набуває бурого відтінку. Зрілі ягоди темно-сині, майже чорні, шаровидні, 506мм у діаетрі. Сланкий, характеризується досить сильним ростом, досягає у віці 10 років 0,1 м вис. при діаметрі 2-2,5 м. Пагони повзучі, забарвлення синьо-зелене. Вимоги до грунту і вологості невисокі. Рекомендується вирощувати у вигляді грунтопокривної рослини для утворення так званих 'газонів' з ялівцю, на укосах і в кам'янистих садах. Щільність посадки: 2шт/м2. Страждає від сухості повітря, невибагливий до родючості грунту. Гарно розвивається в умовах міста. Зимостійкий.Розмножують насінням та черенкуванням.

Верба козяча — Salix caprea L. Дерево заввишки 8 — 10 м, іноді високий кущ з округлою кроною. Кора сіро-зелена, біля основи тріщинувата. Пагони товсті, зелені, темно-зелені, з освітленого боку червонуваті. Бруньки великі, до 7 мм завдовжки, червонувато-бурі. Листки яйцеподібні, овальні, видовжені, зверху темно-зелені, знизу сіруваті, повстисті. Прилистки ниркоподібні, обпадають рано. Ти­чинкові сережки сидячі, округлояйцеподібні, завдовжки 2 — 2,5 см, із жовтими пиляками, маточкові — на короткій ніжці, зелені, завдовжки до 3 см, цвітуть у квітні — травні до розпускання листя. Плід — коробочка, дозріває в червні (мал. 120).

Ялівець звичайний — Juniperus communis. Кущ або дерево висотою до 8-10 (15) м. Конусовидна або яйцевидна крона - розложиста. Кора - сіро-бурого забарвлення. Хвоя по З в пучку, знизу з тупими кінцівками, зверху з білою смужкою, знизу біло-зелена довжиною 0,8-2 см. і шириною приблизно 1 мм. Декоративним ефектом є шишки маленькі (діаметром 5-10 мм.), округлі "м'ясисті". Незрілі - зелені, зрілі - червонувато-сині з блакитним нальотом. Морозостійкий.

Самшит вічнозелений - Вuxus sempervirens.

Високий кущ із багато верхівковою кроною. Кора стовбура сірувато-біла, мілкотріщинувата. Пагони чотиригранні, зелені. Листки жорсткі, овальні, довгасто-ланцетні, цілокраї, темно-зелені, 1,5-3см завдовжки і до 1 см завширшки. Квіти зібрані в жовті китиці. Цвіте в квітні - травні. Плід - коробочка завдовжки до 0,8 см із 6 насінинами, достигає у вересні -жовтні. Росте дуже повільно, потребує родючих свіжих ґрунтів з домішками вапна, може рости на сухих кам'янистих, неглибоких ґрунтах, уникає ґрунтів з надмірним зволоженням. Тіньовитривалий, але добре росте і на освітлених місцях. Відносно теплолюбний, але добре росте і на освітлених місцях. Відносно теплолюбивий, витримує без пошкоджень морози до 20-22°С. Стійкий у міських умовах, добре витримує стриження та забруднення повітря димом та газами. Доживає до 700 років і більше. Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, бордюрів, живих огорож у Іа, Ів, ІІІа, Шб, IVа, Vа, Vв районах та в обмеженій кількості в інших дендродекоративних районах, де він може підмерзати.

В’яз гладенький ф. повисла - Ulmus laevis f. pendula Дерево х широкою еліптичною кроною, достигаюче до 30м. висотою і 1м. в діаметрі стовбура при віці в 150 – 200, рідше 250- 300 років. В оптимальних умовах місцепроживання живе до 400 років. Одностороні, широко-овальні, знизу мягко опушені. Крилатки обвислі, еліптичні, досягаючи майже до насіння виямку на вершині.

Дерен кривавочервоний - Cornus Sanqunea. Чагарник до 4м. висотою, з розповсюдженими чи поникаючими кронами. Молоді гілки зелені, пізніше пурпурні чи буро-червоні. Листя від широко еліптичних до яйцевидних, зверху яскраво-зелені.

Слива Пісарда - Prunus Divaricata f.Pisardi. Дерево до 10м. висотою з широкояйцевидною кроною, часто росте в вигляді чагарника, з темно-бурою корою і колючими укороченими гілками. Листя до 10см. Довжиною, еліптичні чи яйцевидні, пильчасті по краю, зверху темно-зелені, знизу світлі. Квіти білі до 2,5 см в діаметрі, по 1-2 на гілках третього року. Плоди – шаровидні кістянки, до 3 см. в діаметрі, жовті, розові, червонні, майже чорні.

Ялина канадська — Рісеа саnadensis. Дерево до 50 м заввишки і до 1 м в діаметрі. Стовбур червоно-бурий або сірий. Крона конусоподібна, гостропірамідальна, гілки кільчасті із припіднятими кінцями, однак є міжкільчасті гілки. На відкритих місцях крона опускається до самого ґрунту. Хвоя чотиригранна, гостра, темно-зелена, блискуча, завдовжки до 2,5 см, живе 3 — 5 років. Шишки видовжено-циліндричні, до 15 см завдовжки і до 4 см у діаметрі, добре виділяються на фоні крони. Недозрілі шишки світло-зелені, темно-фіолетові, дозрілі — світло-бурі, червонувато-бурі.

Досить поширена в Європі, доживає до 300 — 500 років. Тіньовитривала, морозостійка, відносно теплолюбна, вибагли­ва до родючості ґрунту, поселяється переважно на свіжих, глибоких супіщаних і суглинкових ґрунтах, вибаглива до вологості ґрунту і повітря, але не витримує перезволожених ґрунтів. Потерпає від забруднення повітря пилом, кіптявою, газами.0

Ялиця корейська - Picea coraensis. Це дерево, родом з Південної Кореї, де висота дерева досягає 10-12м. У наших широтах висота 30 річної ялиці корейської становить 4-5м. Росте повільно, щорічний приріст в наших кліматичних умовах становить 3 - 5 см в рік. Крона дерева - конічна. Кора шорстка. Бруньки округлі. Хвоя м”яка, довжиною 8-20 мм з загорненими краями. Хвоя не колюча, зверху яскраво-зеленого кольору, глянцева, знизу - з двома поздовжніми сріблястими смужками.

Спірея середня - Spirea media. Чагарник до 2 м висотою, з округлою щільною кроною. Листя продовгувато-еліптичне до 5,5 см довжиною, в верхній частині з 2-4 великими зубцями, яскраво-зелені. Квіти білі в багатоквіткових щитках, густо розміщеними по всій довжині гілки.

Лобелія – Lobelia L. Родина дзвоників – за біологічними особливостями багаторічна рослина. Стебло пряме з тонкими буйно гілчастими пагонами з великою кількістю листя. Кущ кулястий, компактний або сланкий, заввишки 10-25 см. Коренева система мичкувата. Листки дрібні, ланцетні, суцільні, уздовж краю дрібно пильчасті, гострі. Квіти дрібні, неправильні, двогубі, світло-або темно-сині, одиночні, на коротких тонких квітконіжках. Плід - багатонасінна коробочка. Насіння дуже дрібне, еліптичне, коричневе, блискуче, зберігає схожість до трьох років. Цвіте з червня до жовтня. Найкраще росте лобелія на відкритих сонячних місцях із поживними суглинками або супіщаним ґрунтом рівномірного зволоження. Бажано уникати внесення свіжого гною. Рослини добре переносять стриження, після чого швидко вкриваються квітками.

Бегонія вічноквітуча-Begonia semperflorens. Одна із найпопулярніших літніх рослин. Вона чудово почуває себе навіть у затінку, зберігаючи яскравість забарвлення. Взагалі це дуже невибаглива рослина з довгим періодом цвітіння. Бегонія утворює компактний кущ висотою 15-25см.

Суцвіття залежно від сорту може бути різного кольору – рожеве, біле, червоне, пурпурове, оранжеве. Цвітез червня по жовтень. Листя широкоовальне м’ясисте, по краю злегка розрізане. Залежно від сорту листя може бути зеленим, коричнево-зеленим або пурпурно-коричневим.

Біологічні особливості: надає перевагу сонячним місцям, але добре переносить напівтінь. Грунт свіжий, рихлий, удобрений. Не переносить сирих і холодних місць. Рослини можнависаджувати зимою в кімнаті, а в травні пересадити у відкритий грунт.

Розмноження: посівом насіння зимою. Насіння дуже ніжне і присипати його субстратом не потрібно. Посудину накрити склом. Коли з’являться сходи, поміщають в тінь і поступово привчають до світла.

Застосування: у вигляді вільних груп на передньому плані клумб, у балконних ящиках, вазах.

Агератум мексиканський - Ageratym houstonianus - трав'яниста рослина родини складноцвітих. Походить з Південної Америки. Однорічний агератум мексиканський, низький напівкущ з кулястими суцвіттями, найчастіше блакитного кольору.

Чорнобривці – Tagetes. Однорічні трав’янисті рослини — кошики діаметром 4-6 см, прості, напівмахрові і махрові. Забарвлення від яскраво-жовтого до червоно-коричневого або двоколірне жовто-коричневе. Теплолюбиві, тіньовитривалі, засухостійкі, пластичні і невибагливі садові рослини. Віддають перевагу суглинним, нейтральні, родючим ґрунтам без свіжовнесеного органічного добрива. Полив необхідний тільки в першу половину літа в посушливу погоду. Заморозки не переносять. Цвітуть з липня і аж до морозів.

Хоста білооблямована - Hosta albo-marginata. Кореневищна, трав’яниста, багаторічна рослина, що має декоративне довго черешкове листя. Листя широко ланцетне, зелене, з вузеньким білим обрамленням. Квіти трубчасті, зібрані в китицевидні суцвіття. Квітконосні пагони безлисті. Особливо добре росте на вологих, напівзатінених ділянках з родючим грунтом. Висаджується в міксбордерах, бордюрах, альпійських садах.

Сальвія (Salvia). Багатолітня рослина, але культивується як однолітник. Батьківщина – Бразилія. Найчастіше вирощують сорти, що мають червоне забарвлення віночка квітки. Кущ у сальвії має висоту 20-60 см. Найбільшою популярністю користуються сорти з невисокими кущами. Квітки в сальвії зібрані в суцвіття-китицю. Цвітіння продовжується досить довго – починаючи з червня-липня й до самих заморозків. Квітки в сальвії розпускаються не всі одразу, а поступово, тому суцвіття в цілому довго не втрачає декоративності. Суцвіття, що вже перецвіли, слід видаляти. Розмножують сальвію розсадою, яку висаджують у балконні ящики в травні.

Флокс – Fhloх. Родина синюхові. Рід флокс об'єднує близько 50 виродженням з Північної Америки та Південно-Східної Азії.

Багаторічна рослина, культивується як однорічник. Кущ заввишки від 14 до 45 з густорозгалуженими майже лежачими пагонами. Листки довгасті. Цінується за яскраве забарвлення квіток, тривале рясне цвітіння і порівняно легке вирощування.

Забарвлення квіток біле, рожеве, червоне, фіолетове різних відтінків та двоколірне — з вічком. Квіти в діаметрі 1,5-2,5 см, зібрані в щитки, що досягають 12-15 см. Забарвлення квітки коливається у межах сорту. Цвіте рясно з кінця червня до жовтня. Розмножується насінням. Переносить невеликі заморозки, полюбляє сонячні місця та легкий поживний грунт.

Хоста – Hosta. Pаніше функія. Родина лілійні. Батьківщина – Японія, Китай.

Декоративно-листяний багаторічник з вкороченим кореневищем і розетковими (прикореневими) листками на черешках. Квіти трубчасті, в рихлих суцвіттях на кінцях безлисткових квітконосів, білуваті, бузкові. Цвіте у другій половині літа. Непримхлива до умов вирощування, надає перевагу багатому перегноєм, зволоженому ґрунту. Зимостійка, тіневитривала. Розмножується поділом куща. Використовується для посадки в бордюрах, вздовж доріжок, групами або по-одиночно на газоні, в міксбортерах, на каменистих ділянках, біля водойм.

Ірис – Iris L. Родина півникові. Походить з Європи і Азії. Рослини не вибагливі, з щільним мечоподібним або вузько ланцетоподібним прямостоячим листям. У одних видів кореневища товсті, повзучі, у інших – бульбоцибулиноподібні корені. Квіти дуже красиві, дивовижної форми, з ніжним приємним ароматом.

У квітництві найбільш розповсюджені сорти ірисів садових, або гібридних, які цвітуть у травні – червні. Висота рослин до 100 см. Цей вид багатий садовими формами і сортами, досить витривалими і морозостійкими.

Іриси висаджують на рабатках, створюють довгі смуги здовж алея і доріжок та обсаджують групи квітучих чагарників. Велику кількість використовують на зріз. Для одержання нових сортів можна висівати насіння в грунт під зиму або в ящики у квітні і тримати їх в холодних парниках. Проростають вони дуже дружно. Сіянці зацвітають на другий рік вегетації.

Троянда – Rose. Культурна форма рослин роду роза родини трояндових (дикорослі — див. Шипшина), кущі до 2 метрів заввишки. Листя більшості видів 5-15 сантиметрів завдовжки, перисті, з (3 -) 5-9 (-13) листками;листя, як правило, має зубчасті краї, і часто кілька шипів на нижній частині. Переважна більшість троянд листопадні, але деякі (зокрема, у Південно-Східній Азії), вічнозелені або майже такі.

3.4. Благоустрій території.

Благоустрій території, визначає функціональне призначення самої території і залежить від її типу, структури та належності до відповідної категорії в залежності від зонування і функціонального призначення. Один із важливих елементів в проектуванні присадибної ділянки є фактура поверхні. Поєднання гладенького декоративно-плиткового покриття, природного каменю, рівної поверхні газону, та інших матеріалів може створити незвичайне різноманіття і збагатити ділянку.

Поєднання плит, прямокутних, круглих і неправильної форми, великих і дрібних, темних і світлих, дають величезну кількість комбінацій, а газон і земля створюють різноманіття кольорової гами.

МАФ вважають одним з головних елементів проектування. Вони доповнюють пейзаж та певний стиль, який був запланований дизайнером.

На даній території запроектовано створити лави для сидіння і відпочинку, урни для сміття, ліхтарі для освітлення об'єкту. Для благоустрою території я запланувала посадити такі дерева і чагарники:

На території ділянки запроектували також перголу. Пергола – це опора у вигляді легкого напіварочного навісного перекриття округлої форми і обвита виткими декоративними рослинами – виноград дівочий, клематіс.

3.5. Влаштування газону

В системі зелених насаджень, незалежно від того який це об'єкт озеленення, газон є основною і невід'ємною частиною, без якої неможливо обійтись. Газон є тією основою на фоні якої розгортається вся декоративна картина озеленення ділянки. На території присадибної ділянки заплановано посіяти спортивний газон, оскільки він стійкий до витоптування, швидко росте. Щоб посіяти газон, потрібно підготовити територію. Спочатку виводять бур'яни. Існує два способи: хімічний і механічний. Механічний - це видалення бур'янів за допомогою культиваторів, мотоблоків на невеликих територіях. Хімічний видалення бур'янів за допомогою гербіцидів. Грунт під газон повинен бути абсолютно рівним. Тому наступним етапом є вирівнювання грунту (планування). Для створення ефекту горизонтальної площини потрібно грунт робити трішки випуклим всередині 1-3 см. Потім сіють траву. Посів проводять в суху безвітряну погоду в двох напрямках перпендикулярних один до одного. Норма висіву 4-5 кг/сотку. Після посіву газон або вкатковують, або за відсутності котка можна його полити водою. Поливають до стану калюж. Під час проростання насіння з'являється багато бур'янів. Їх потрібно виривати вручну. Газон потрібно поливати, щоденно до появи проростків. У випадку утворення на газоні порожніх або зріджених галявин їх потрібно пересіяти тією самою газонною сумішшю. Перше скошування проводиться коли висота трави 15см і косять до 10см. Якщо коротше, то є ризик зістригти зону кущення, Наступне стриження проводять на висоту 6см.

3.6. Агротехніка догляду за зеленими насадженнями.

Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом усього року і включає: підживлення, полив, обрізування крон дерев і кущів, вирізування сухих суків і гілок, знешкодження омели, обробку отрутохімікатами, утеплення кореневої системи, штикування ґрунту в ямах, розкриття і розв'язування кущів неморозостійких порід, стрижку живоплотів.

Полив в умовах міст та інших населених пунктів є однією з важливих умов нормального росту та розвитку більшості декоративних рослин протягом усього періоду вегетації. Полив повинен забезпечувати постійну оптимальну вологість ґрунту - 60% від повної вологоємності в коренево - заселеному шарі на глибині до 60-70см. Під час проектування об'єктів зеленого будівництва необхідно передбачати влаштування спеціальних поливальних водопроводів. Норми поливу залежать від кліматичних і погодних умов, механічного складу ґрунту та його вологості, ступеня вологолюбності і посухостійкості порід дерев, глибини та ширини залягання кореневих систем.

У середньому поливання дерев належить проводити з рахунку 30-50л на 1 мп пристовбурної площі на ґрунтах легкого механічного складу (супіщаних і штучних насипів без утримання органічних речовин) і 50-80л на ґрунтах важкого механічного складу (окультурених глинистих і суглинкових, з великим вмістом торфу, тощо).

Освіжувальні поливи проводяться до повного змочування листя і хвої ранком (не пізніше 8-9 годин) або ввечері (після 18-19 години) - в міру їх забруднення в період вегетації. Кратність обробітку може варіювати залежно від наявності пилу і кіптяви на листях, хвої і пагонах крони.

Полив. Здійснюють у перший і другий рік після посадки. Особливо в суху погоду слід не забувати про хвойні і листяні вічнозелені рослини, які вимагають частого поливу. Це стосується також вуличних посадок. Особливої уваги вимагають пересаджені дерева старшого віку, які слід не лише поливати, але й дощувати.

Внесення добрив. Сьогодні немає чітко встановлених норм внесення добрив під декоративні дерева і чагарники. Тому спорадично вносять компост, торф або гній, прикопуючи його неглибоко. Особливо доброго удобрення вимагають круп ноцвіті троянди, а також гортензія та деревоподібний піон. Вимагають доброго удобрення також дерева та чагарники, які перенесли обрізку. Головною видимою ознакою „ґрунтового голоду" рослин є їх слабі прирости, здрібнене листя та зміна їх барв.

Вкриття. В садово-паркових композиціях крім місцевих порід, присто­сованих до кліматичних умов, висаджують дерева і чагарники, які не переносять низьких температур і вимагають захисту в зимовий період. У багатьох випадках вистачає звичайного прикриття кореневих систем товстим шаром листя. Проте дуже чутливі до морозів рослини, такі, як троянди, розовики, окремі види магнолій, кипариси, вимагають повного вкриття соломою, матами, мішковиною тощо.

Деякі чагарники і дерева, які в перші роки після посадки вразливі до морозу, утеплюють таким чином: обережно, щоб не обламати гілок, стягують гілки шнурком до середини крони і потім обгортають соломою або матами, прив'язуючи укриття до забитого поряд з деревом чи всередину куща кілка.

Трапляються випадки, коли кілок, до якого прив'язаний стовбур деревця, ламається. Щоб запобігти пошкодженню коріння, новий кілок забивають до цієї ж самої ямки, звідки витягнули зламаний кілок.

Обмивання крон дерев. Міське повітря характеризується значною запи­леністю. Близько 1/3 пилу, що осаджується з повітря, фільтрується листками дерев. Пилезатримувальна властивість деревних порід, про що йшлося вище, різна. Вона визначається характером поверхні листка, ступенем його шорсткості, опушеності, клейкості. Гладкі листки тополі бальзамічної затримують в 6,0 — 6,5, а дуба — в 2,0 — 2,5 разу менше пилу, ніж шорсткі листки в'яза. Липа і бузок осаджують на своєму листі в 1,3—1,5 разу пилу більше, ніж клен гостролистий. Однак особливо сильно запилюються хвойні породи: вони затримують пилу в ЗО разів більше, ніж, наприклад, осика.

При довготривалій відсутності дощу листя дерев покривається досить товстим шаром пилу. Відбувається закупорка їх продихів, погіршення фотосинтезу, сповільнення обміну речовин. Особливо шкідливий пил для дерев у жаркі дні, коли можливий перегрів листків, що нерідко призводить до структурних змін у хлоро пластах. Крім того, крони дерев внаслідок їх забрудненості стають джерелом другорядного запилення повітря, яке є небажаним в умовах міста.

З метою змиву осілого на листки пилу слід проводити освіжувальні поливання крон дерев. Вони особливо необхідні в жаркі літні дні (в липні, серпні). Внаслідок змиву пилу з листків у дерев відновлюється нормальний процес дихання і асиміляції, нормальний перебіг інших фізіологічних процесів. Крім того, регулярний змив крон сприяє видаленню з рослин ряду шкідників, наприклад, тлі і павутинного кліща.

Обмивання крон слід проводити в ранкові часи (до 8 — 9 год.) або ввечері (після 19 — 20 год.) в міру їхнього забруднення пилом, але не рідше 4 — 5 разів за вегетаційний період — для листяних порід і 8—10 разів — для хвойних порід.

Рекомендують такий приблизний розхід води на освіжаюче поливання (із розрахунку 2 —3 л води на 1м² поверхні крони дерева): для дерев у віці до 10 ро ків — 15 —20 л води на одне дерево, 10 — 20 років — до 20 — 30 л, 20 — 30 років — 40 — 50 л, 30 років і більше — до 100 л.

Обмивання крони проводиться за допомогою шлангу або поливальних машин, на яких встановлюють спеціальні розбризкуючі наконечники.

Теплолюбиві рослини, які можуть вимерзнути зимою, необхідно утеплювати. При груповій посадці утепленню підлягає вся площа, яку займає група. Утеплення проводять після перших заморозків. Для кращого утеплення, особливо в посадках на вулицях, зверху утеплювального шару треба насипати 30-50 см розпушеного снігу.

Для утеплення стовбурів і крони застосовується повсть, солома та інші матеріали. Солом'яними джгутами обгортаються стовбури та скелетні гілки крони.

Побілка стовбурів декоративних дерев у парках, скверах, на бульварах та вулицях забороняється. Виняток становлять окремі ділянки та об'єкти, до яких ставляться підвищені санітарні та інші спеціальні вимоги (громадські туалети, місця для збирання сміття та побутових відходів, підприємства із специфічним виробничим процесом та інше).

Одним із основних заходів догляду за надземною частиною дерев та чагарників у міських насадженнях є обрізування крони.

Обрізування крони дерев та чагарників - це вирізування сухих, пошкоджених гілок і сучків, які знижують декоративну цінність рослин і сприяють утворенню дупел; проріджування крони, збереження наданих їй раніше форми і розмірів, зменшення об'єму та омолоджування.

Розрізняють три види обрізування - формувальне, санітарне і омолоджувальне.

Формувальне обрізування застосовується для дерев у рядових і алейних посадках, а також для рослин з асиметричною рідкою кроною для збереження природної або штучної геомертичної форми рослин (кулястої, кубічної, конусоподібної, колоноподібної) та рівномірного розташування скелетних гілок.

Періодичність проведення формувального обрізування може коливатися залежно від швидкості росту пагонів: у порід, що швидко ростуть (тополя, клен ясенолистяний, ясен пухнастий), - щорічно; у тих, що повільно ростуть (липа, в'яз, дуб), - один раз у 2-4 роки. Під час обрізування деревних порід обмежуються в основному вкороченням однолітніх приростів і тільки окремі гілки обрізують до дво-трилітньої деревини. Формувальне обрізування слід проводити ранньою весною до розпускання бруньок, перед початком вегетації (кінець лютого-квітень).

Санітарне обрізування крони - це вирізування старих, хворих, усихаючих і пошкоджених гілок, а також тих, що направлені всередину крони або зближені одна з одною; із двох зближених гілок треба вирізати слабкішу.

Розділ IV. Механізація робіт

З ціллю робіт по створенню і збереженню садово-паркових об’єктів в садово-парковому господарстві застосовується цілий ряд машин і механізмів, значно збільшуючи продуктивність праці і значно зменшуючи трудомісткість виробничих процесів. В садово-парковому господарстві все більше застосовується малогабаритна техніка. Широко застосовуються машини по підготовці під озеленення і збереження об’єктів.

З метою проведення робіт по створенню і збереженню насаджень на території даного об’єкта застосовується малогабаритна техніка. Відповідна ділянка біля будинку займає невелику територію, тому тут доцільно застосувати мотоблоки, мотозасоби (мотокультиватори, мотофрези, моторихлителі).

Мотоблок МТЗ-05 – призначений для роботи з технологічними машинами виконуючи операції по підготовці грунту. Мотоблок застосовується в агрегаті з технологічними машинами і знаряддями. Виконують такі операції, як боронування, культивацію, фрезування грунту, скошування газону. З причепом використовується для перевезення вантажу, вивозці сміття з території саду.

Для влаштування газону використовуємо газонну сівалку ОУГ-132. Агрегатується з трактором Т-25.

При догляді за кущами застосовують формуючо-санітарну і омолоджуючу обрізку. Для цього застосовують кущоріз УСБ-25К – ручний переносний електроінструмент – складається із електродвигуна, редуктора і ріжучого апарата. Кущоріз входить в комплекс для ручної механізованої підрізки кущових огорож, а також окремих кущів.

Добрива поділяються на сухі і рідкі, тому і механізми для внесення будуть різні. Найбільш відомі розприскувачі: РТО-4, НРУ-0,5.

Догляд за газоном потребує сучасного догляду: скошування травостану (бензомоторна газонокосарка СК-15, СК-15 А), механічного очищення (ЛУМ-1,3; пневматичні, СК-24).

Розділ V. Охорона праці та техніка безпеки при проведенні

запланованих робіт

До роботи на технологічному устаткуванні, спеціальних машинах та механізмах допускаються особи, які мають диплом спеціального навчального закладу або посвідчення на право керування машинами та агрегатами механічного, енергетичного, газового, холодильного та теплотехнічного устаткування підприємств міського зеленого господарства. Вони повинні також пройти стажування за програмою згідно з Положенням про навчання, інструктаж та перевірку знань, яке розроблює та затверджує організація (підприємство).

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірки знань з питань охорони праці, забороняється.

Заборонено допуск осіб віком до вісімнадцяти років до робіт, передбачених ДНАОП 0.03-8.07-94, а також жінок до робіт, передбачених ДНАОП 0.03-8.08-93, 1 з порушенням вимог ДНАОП 0.03-3.28-93.

Працівники, які задіяні на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також особи віком до 21 року підлягають медичному огляду відповідно до ДНАОП 0.03-4.02-94.

Залежно від характеру та умов виконання робіт на об'єктах міського зеленого господарства працівники повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до ДНАОП 0.05-3.02-90.

Тимчасово працюючим, а також учням та студентам, які проходять виробничу практику, засоби індивідуального захисту видаються на час роботи або практичних занять згідно з нормами, встановленими для відповідних професій.

Перед тим, як видати працюючим спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, їх слід ретельно перевірити, а працівників проінструктувати про порядок користування ними.

Під час обробітку ґрунту вручну необхідно користуватися тільки справними та гостримилопатами, садовими вилами, граблями та іншим інструментом.

Під час виконання робіт з обробітку ґрунту відстань між працюючими повинна бути не менше2м.

Під час внесення мінеральних та органічних добрив працівники повинні користуватисьсухими рукавицями по ГОСТ 12.4.010-75.

Працівники, які мають порізи або подряпини на руках, не повинні допускатись до робіт,пов'язаних з обробітком ґрунту, внесенням мінеральних та органічних добрив.

Встановлювати ямокопачі у робоче положення слід тільки при вимкненій фрезі.

Для зачепу культиватора (плуга) і трактора останній необхідно плавно подавати заднім ходом на малих оборотах двигуна.

Перед тим, як навішувати навісний культиватор (плуг) на трактор, нього слід встановити на бокові підставки.

Під чає подачі трактора до культиватора (плуга) слід знаходитись збоку від них. Після підходу трактора до культиватора (плуга) необхідно вимкнути двигун і приєднати тяги.

Якщо під час роботи ґрунтообробної машини на її робочий орган понадають сторонні предмети (велике каміння, крупне коріння, металеві предмети тощо), необхідно негайно привести у транспортне положення робочий орган і тільки після цього видаляти сторонні предмети.

Під час роботи моторних фрез треба слідкувати за тим, щоб у зону дії фрезерного барабана не заходили працюючі.

Під час маневрування та холостих переїздів ґрунтообробних машин їх робочі органи повинні бути вимкнені та приведені у транспортне положення.

Під нас обробітку ґрунту слід працювати тількина першій передачі (уповільненій швидкості).

Під час розпушування ґрунту моторною фрезою необхідно слідкувати, щоб грудки ґрунту або інші тверді предмети, їло відлітають від фрези, не травмували працюючих та прохожих.

Заглиблювати фрезерний барабан у грунт необхідно повільно і без ривків, плавно відкриваючи дросельний золотник.

Під час обробітку ґрунту причіпними чи навісними культиваторами (плугами) працюючінеповинні знаходитись на їх зчепі або рамі.

Перед тим, як починати копати ями для посадки дерев, ямокопачіповинні бути надійновстановлені у робоче положення без нахилу, а колеса надійно загальмовані.

Подача робочого органу ямокопача в грунт виконується повільно, без ривків.

Під час роботи ямокопача оператор повинен стежити, щоб ніхто не наближався до робочого органу на відстань не менше 2 м з боків та не менше 15 м у напрямку його руху.

У разі неможливості забезпечення стійкості ямокопачів, а також якщо копанню підлягає кам'янистий грунт або грунт, в якому містяться тверді предмети (будівельне сміття, тощо), садильні ями слід копати вручну.

Ящики в яких переносять садильний матеріал, не повинні мати гвіздків, що стирчать із зовнішньої сторони ящика, та порваної металевої окантовки.

Під час улаштування газонів для коткування ґрунту слід використовувати ручні котки вагоюне більше 50 кг.

Великі діжки або горщики з рослинами необхідно переміщати на носилках або візках з дотриманням норм перенесення ваги.

Під час перевезення і встановлення квіткових ваз великої маси і габаритів вантажити їх та розвантажувати необхідно кранами або спеціальними пристроями.

Вантажити квіткову розсаду на транспортні засоби слід зі справними каркасами та стелажами.

Після закінчення робіт увесь реманент, пікірувальні ящики, квіткові горщики тощо повинні бути складені в окремо відведених місцях.

Для очищення робочих органів висівних агрегатів слід користуватися тільки чистиком з тонкого дроту відповідної довжини. При цьому органи повинні бути встановлені на спеціальні підставки, які унеможливлюють їх опускання.

Під час роботи сівач повинен знаходитися тільки на підніжці сівалки з бортом для упораніг.

Під час сівби необхідно слідкувати, щоб між трактором та сівалкою не знаходились працюючі.

Для розрівнювання насіння у ящиках сівалки слід користуватися короткою дерев'яною кописткою.

Під час огляду, змащування та ремонту сошників сівалки вони повинні бути опущені.

Під час сівби протравленого насіння слід утримуватись від вживання їжі та пиття води.

Під час поливання зелених насаджень слід запроваджувати заходи, щоб не було обливання водою людей, транспортних засобів, механізмів, фасадів будинків, устаткування, що знаходиться під напругою.

Перед тим, як приєднувати дощувальні установки до водопровідної мережі, необхідно з'ясувати який тиск є в мережі і визначити відповідний гумовий шланг для застосування.

Тиск водопровідної мережі, до якої підключаються дощувальні та для розбризкування насадки, не повинен перевищувати той, на який розраховані дощувальні пристрої.

Ремонт дощувальних установок слід здійснювати лише після вимкнення подачі води з водопровідної мережі.

Під час обрізування дерев драбини-приступки, що застосовуються для цього, повинні бути надійно скріплені гаками (стяжками). Заборонено ставати на загорожі та малі архітектурні форми, а також залазити на дерева під час їх обрізування або спилювання.

Під час обрізування дерев слід користуватися лише справними драбинами-приступками.

Справність драбин перевіряють бригадир або майстер кожен раз перед початком робіт. Драбини необхідно встановлювати без застосування каміння, дерев'я них оцупків та інших призначених для цього предметів. Під час роботи на висоті не більше 3 м біля драбини-приступки повинен знаходитися

працівник для страхування працюючого на висоті.

Під час виконання робіт на драбині-приступці повинен знаходитись тільки один працівник.

Під час зрізування гілок необхідно слідкувати, щоб під ними не знаходились працюючі.

Обрізування дерев слід починати з гілок, що ростуть знизу. При цьому необхідно слідкувати, щоб зрізані гілки не травмували працюючих.

Спилювати гілки необхідно на висоті грудей працюючого.

Моторні газонокосарки для стриження та косіння газонів слід застосовувати лише на ділянках з рівною поверхнею, без каміння, будівельного сміття тощо.

Під час переміщення газонокосарки з однієї ділянки роботи на іншу необхідно вимикати її робочий орган. При цьому робочий орган повинен бути встановлений у транспортне положення.

Під час роботи моторної газонокосарки знаходитися попереду її робочого органу слід на відстані не ближче 5 м.

Під час перерви у роботі двигун газонокосарки повинен бути вимкненим.

Заправку бензобака газонокосарки пальним слід здійснювати лише при вимкненому двигуні.

Ручні коси, що використовуються для косіння газонів, повинні мати щільну посадку коси на кісся. Довжина кісся повинна відповідати росту працюючого.

Для точіння ручних кіс не слід користуватися викришеними та обламаними наждачними брусками.

Під час косіння косарі повинні працювати уступами на відстані не менше 5 м один від одного.

Для запобігання травм прохожих косарі повинні переносити коси тільки складеними. Під час одночасної роботи двох кущорізів на одній ділянці відстань між ними повинна бути не менше 60 м.

Піднімати та опускати ножі кущоріза необхідно тільки після зупинки трактора.

Під час холостих переїздів кущоріза його робочий орган повинен бути вимкнений і приведений у транспортне положення.

Зрізувати дерева кущорізом можна, якщо Їх діаметр не перевищує9 см.

Під час видалення дерева з грудкою ґрунту корені слід зрізувати гострим ножем, пилкою або сікатором.

Під час упаковування грудки ґрунту інвентарними щитами спочатку її обшивають з боків, а після зрізання грудки тросом автокрана - здійснюють обшивку грудки знизу.

Для обшивки низу грудки ґрунту великорозмірних дерев слід використовувати дошки товщиною не менше 3 см.

Під час обшивки грудки ґрунту ноги працюючого не повинні знаходитись під низом грудки.

Під час підрізування грудки ґрунту та піднімання дерева автокраном працюючі повинні знаходитись збоку від тросів автокрана, грудки ґрунту та крони дерева.

На транспортні засоби високі дерева слід укладати упакованою грудкою до кабіни водія, гілки крони стягнути і обв'язати мотузкою, а стовбур біля крони покласти на спеціальні козли з виїмкою, оббитою м'яким матеріалом, і також прив'язати мотузкою.

Спилювання дерев частинами та корчування пеньків слід виконувати групою робітників,яка повинна складатися не меншеяк із трьох чоловік. Звалювання дерев слід виконувати двома працівниками із застосуванням звалювальних пристроїв. Очолює групу особа, що відповідає за проведення робіт.

Спилювати дерева необхідно підпилом (підрубом), форма якого повинна відповідати стандартам.

Підпил (підруб) дерева слід виконуватина глибину не менше 1/4, а у дерев, нахилених у напрямку звалювання, не менше 1/3 діаметра дерева.

Площина спилювання стовбура дерева повинна бути вище нижньої площини підпилу (підрубу), але не вище його верхньої площини.

До звалювання дерев, що мають тріщини від комля до верхівки, стовбур слід обв'язати тросом діаметром не менше 5 мм або ланцюгом (5-6 витків), заздалегідь знявши кору, і забити клин між накладеним "бандажем" та стовбуром дерева.

Звалювати дерева слід лише з підпилом (підрубом), який улаштовується тільки з одного боку стовбура.

Спилювати водночас два або більше дерев слід тоді, коли їх небезпечні зони не перекривають одна одну. У супротивному звалювати такі дерева необхідно по черзі.

Якщо дерево має дві або більше верхівок, то спочатку необхідно спиляти усі верхівки і лише після цього приступати до спилювання стовбура частинами.

Спилювати (обрізувати) дерева товщиною менше8 см слід без застосування електричних пилок.

Спилювати стовбур дерева частинами слід без обпирання на нього рукою або корпусом тіла.

Під час падіння спиляного дерева працівники повинні негайно відійти на відстань 7-10 м у зворотній від падіння бік під кутом 45°.

Дата добавления: 2015-08-10