Характеристика господарства виробничої практики

Національний аграрний університет

Навчально-науковий інститут тваринництва та водних біоресурсів

Рибогосподарський (факультет) Аквакультура (кафедра)

Звіт

про _____________________________________________________практику

(навчальну, виробничу тощо)

в _______________________________________________________________

(назва бази чи господарства практики)

(адреса господарства чи бази практики)

Викона(в) (ла) Студен(т) (ка) ______ курсу________ групи   (прізвище та ініціали) Керівник практики від університету   (звання, прізвище та ініціали, підпис)

Київ – 2014

З м і с т

(звіту бакалаврів, 3 курс)

Завдання на виробничу практику………..

Направлення на виробничу практику….

Результати проходження виробничої практики…..

3.1. Характеристика господарства виробничої практики…....

3.2. Видовий склад та біологічні особливості гідробіонтів (риб)..

3.3. Розведення гідробіонтів (риб)...…………………………….....

3.4. Селекція гідробіонтів (риб)...……………………………….....

3.5. Годівля гідробіонтів (риб))..…………………………………....

3.6. Боротьба із хворобами гідробіонтів (риб).......................

3.7. Експлуатація гідротехнічних споруд.........................................

Висновки …………………………………………………………………...

Список використаної літератури………………………………………..

Додатки……………………………………………………………………...

Характеристика господарства виробничої практики

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО "НИВКА"

ІНСТИТУТУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКОЇ

АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Це повносистемне господарство, було засновано 1955 року в зоні Київського Полісся у заплаві річки «Нивка» (звідси його назва). Продуктивність його водного дзеркала тоді становила п’ять центнерів з гектара.

У дослідному господарстві «Нивка» під керівництвом видатного рибовода-селекціонера Кузьоми О.І. проводилися роботи зі створення українського лускатого нивківського коропа. Цей внутрішньопорідний тип одержаний методом ввідного схрещування на базі українських лускатих і ропшинських коропів.

Загальна площа ставів господарства «Нивка» складає 173,0 га, нагульні стави займають 70%, а вирощувальні – 9% від загального ставового фонду.

На території господарства знаходяться: стави

(нагульні,виростні,зимувальні, нерестові,маточні), інкубаційний цех, дирекція,територія охорони.

Інкубаційний цех оснащений всім необхідним для проведення інкубації а саме: апарати Вейса,апарати Амур, 6 лотків з фільтрами, балони з киснем,лабораторне приладдя (електронний мікроскоп, пробірки, піпетки,чашки петрі та ін.) Зовні біля інкубаційного цеху знаходяться садки,в яких утримують плідників після ін’єкцій гіпофізом. Також в цеху є приміщення,де знаходяться басейни для утримання форелі.

Основним об’єктом розведення є Нивківська луската і рамчаста порода коропа.

За рибоводно-біологічними ознаками нивківський лускатий внутріпородний тип коропа істотно відрізняється від вихідних форм. Він має вищу продуктивність на першому та другому році життя, більшу плодючість, раннішу статеву зрілість, підвищені холодо- та зимостійкість.

Так, статева зрілість плідників настає на один рік раніше порівняно з материнською формою, робоча плодючість самок коливається в межах 671 — 1350 тис. ікринок; вихід триденних личинок від одного гнізда плідників становить 230— 419 тис. і більше. За діагностичними ознаками нивківський лускатий короп здебільшого істотно не відрізняється від коропів української лускатої породи. Достовірні відмінності фіксуються в кількості м'яких променів у спинному плавці, індексу товстоспинності, кількості тичинок на першій зябровій дузі та відносній довжині кишечника, остання менша в нивківського лускатого коропа. Стосовно природного імунітету, визначеного за показником бактерицидної активності сироватки крові, нивківські лускаті коропи мають вищі показники на 55,9% порівняно з рамчастими формами.

Останнім часом господарство “Нивка “ дуже успішно займається розведенням рослиноїдних риб а саме: Білий Товстолоб,Білий Амур. Також у ставках господарства можна побачити такі види риб: Сом, Карась,короп Коі,Веслоніс,стерлядь.

Основними напрямами діяльності господарства є активне сприяння Інституту рибного господарства, а також іншим науковим установам в роботі з проведення наукових дослідів, виробничої перевірки і впровадження науково-технічних розробок; сприяння на взаємовигідній основі науковим установам в їх діяльності щодо поширення серед державних підприємств та організацій, а також інших господарюючих суб’єктів наукових досягнень науки, техніки і передового досвіду у виробництво.

Дослідне господарство «Нивка» є однією з найкращих баз для проходження практики студентів ВНЗ, технікумів та учнів рибогосподарського напряму.

Це господарство досягло значних успіхів у вирощуванні товарної продукції і може служити прикладом раціонального ведення рибного господарства.

3.2. Видовий склад та біологічні особливості гідробіонтів (риб)

Нивківський внутріпородний тип української лускатої породи коропа

Новий внутріпородний тип коропів української лускатої породи, який затверджений наказом Мінсільгосппроду України від 27 червня 1996 р. № 201 "Про виведення нивківського внутріпородного типу коропа української лускатої породи".

Коропи цього внутріпородного типу культивуються в центральних і північних районах України, загальна чисельність яких 1896 гнізд плідників і 4623 екземплярів ремонтного молодняку старших вікових груп (К2—К4).

Авторами внутріпородного типу є В. Г. Томіленко і А. П. Кучеренко. Нивківський лускатий короп створений методом ввідного схрещування коропів української лускатої породи (материнська форма) з ропшинськими (батьківська форма). Генофонд української лускатої породи складається із 50% спадкових ознак лускатого і 50% дзеркального галицького коропа, а ропшинського — із 25% спадкових ознак дзеркального коропа і 75% амурського сазана.

Генеалогічна структура нивківського лускатого коропа має два відгалуження — поліське і лісостепове. Головна відмінність між ними — це особливості підбору чистопородних та помісних плідників, що відрізняються за генотипом.

За рибоводно-біологічними ознаками нивківський лускатий внутріпородний тип коропа істотно відрізняється від вихідних форм. Він має вищу продуктивність на першому та другому році життя, більшу плодючість, раннішу статеву зрілість, підвищені холодо- та зимостійкість.

Так, статева зрілість плідників настає на один рік раніше порівняно з материнською формою, робоча плодючість самок коливається в межах 671 — 1350 тис. ікринок; вихід триденних личинок від одного гнізда плідників становить 230— 419 тис. і більше.

Рибопродуктивність вирощуваних ставків в умовах промислового вирощування в поліській і лісостеповій зонах збільшується на 68,5 і 93,9% при менших затратах комбікорму на 0,9 і 1,1 одиниці. Зимостійкість цьоголіток перевершує існуючі нормативи на 7,2 і 10%.

При товарному вирощуванні нивківський лускатий короп досягає стандартної маси (400—430 кг/га) при загальній рибопродукції 2016 і 2139 кг/га при менших затратах комбікорму.

Тіло коропів нивківського лускатого внутріпородного типу поліського і лісостепового відгалуження покрите суцільною дрібною лускою, зеленувато-золотисто-сріблястого відтінку, яка кодується двома незчепленими аутосомними генами в гомозиготному стані (SSnn). Коропи мають сильні м'язи, жвавіші порівняно з вихідною материнською формою.

Зміщення луски — показник відхилення від норми не спостерігається, за тілобудовою коропи відносяться до помірно високоспинних форм (індекс 1/Н становить 2,38—2,90).

За діагностичними ознаками нивківський лускатий короп здебільшого істотно не відрізняється від коропів української лускатої породи. Достовірні відмінності фіксуються в кількості м'яких променів у спинному плавці, індексу товстоспинності, кількості тичинок на першій зябровій дузі та відносній довжині кишечника — остання менша в нивківського лускатого коропа.

Стосовно природного імунітету, визначеного за показником бактерицидної активності сироватки крові, нивківські лускаті коропи мають вищі показники на 55,9% порівняно з рамчастими формами.

Поліморфізм за трансфериновим локусом контролюється шістьма алелями (Z, A, B, CF, C, D), серед яких найчастіше зустрічаються TfA, TfZ. Наявність алеля D cвідчить про далекий зв’язок нивківського лускатого коропа з амурським сазаном. Ступінь гетерозиготності нивківського лускатого коропа — 65%.

Білий амур

Опис:
Велика швидкозростаюча риба, що може досягати довжини 1,2 м, маси 33 кг і більше. Має подовжену, трохи сплющену з боків форму тіла, з невисокою головою. Луска цієї риби досить велика. По краю кожної луски (крім розташованих на череві) темний ободок.

Початок спинного плавника, розташований попереду основи плавників, які знаходяться на черевці. Та частина спини, яка знаходиться перед спинним плавцем, а також частина черевця, що знаходиться позаду черевних плавників має округлену форму. Плавці, що розташовані на череві, не доходять до анального отвору. Плавець, розташований в області заднього проходу - злегка закруглений. Спинний плавець - малий по довжині, але досить високий. Спинні плавці, і ті, які знаходяться в хвостовій частині - темного кольору, інші - світлі. Спина у амура зеленуватого кольору з сірим відтінком, боки - блискучо - жовтого кольору, черевце - з золотистим блиском. Райдужна оболонка очей, також золотистого кольору.

Володіє дуже гострими глотковими зубами, які здавлені з боків, і призначені для подрібнення рослинності.

Ареал проживання:
Живе в прісноводних водоймах азіатських річок, що впадають в Тихий океан від Амура на півночі до Меконгу на півдні. Акліматизований у багатьох країнах Азії, Європи, Америки, Африки.
В даний час білий амур є об'єктом штучного розведення у водоймах України.

Спосіб життя:
Білий амур - макрофітофаг, харчується вищими водними і прибережними рослинами, виходячи на розливи річок, а також озер у повінь. Місця, де годується білий амур, можна легко помітити по достатку плаваючого калу, що нагадує екскременти гусей і качок.

Білий амур дуже витривалий: йому не страшна засоленість води (витримує вміст солей до 10 г / л), добре переносить зимівлю. Період активності досить тривалий (з травня по жовтень).

Швидко росте, досягаючи значних розмірів (близько 10 см у кожний рік). Поїдає за добу 1-2 кг рослин на 1 кг живої маси. Для збільшення розмірів, ваги в процесі його росту виходячи з розрахунку на 1 кг. амуру необхідно з'їдати від 30 до 70 кг рослинності.

Харчування:
Білий амур при ставковому вирощуванні є всеїдною рибою: він поїдає м'яку підводну рослинність, обриває молоді пагони жорсткої рослинності - очерету та рогозу, охоче споживає підгодівлю з різної наземної рослинності, листя рослин, овочів; використовує він і тваринну їжу - дрібних риб, черв'яків, личинок комах, і такі штучні корми, як висівки і макуху.

Тому білим амуром заселяють зрошувальні канали, водойми-охолоджувачі електростанцій, тобто місця, де необхідно вести боротьбу з водною рослинністю.

Період нересту:
Статевої зрілості досягає в 4-5-річному віці при досягненні довжини тіла 55-65 см і маси 3-4 кг (у басейні Амура основна маса самок амура стає статевозрілими в 8-9 років, після досягнення 70 см і більше, незначна частина - у 7 років, при довжині 65-70 см, і одинично в 6 років, при довжині не менше 60 см).

Плодючість становить 400-2200 тисячі ікринок. Нерест проходить при досягненні температури води 18-20 ° C в травні-червні на сильній течії в руслах великих рік, у місцях з вирами. На нерест піднімається вгору за течією на 100 і більше км під час паводку при наявності сильної зустрічної течії.

Білий товстолобик
Білий товстолобик (Hypophthalmichthys molitrix) — вид прісноводних риб з роду Товстолобик, родини Коропових.

Харчується мікроскопічними водоростями і детритом. Він не вступає в пряму харчову конкуренцію з іншими видами. Більш того, спільне вирощування білого товстолобика зкоропом, як правило, позитивно впливає на обидва види: поліпшується зростання, зростає продуктивність. Пояснюється це тим, що водорості, спожиті білим товстолобиком, що пройшли через його кишечник і частково перероблені, потрапляють на дно водойми у вигляді великихоформлених часток. Карп охоче поїдає екскременти білого товстолобика, містять значну кількість поживних речовин. Таким чином, водорості стають доступними для коропа. У свою чергу, короп у пошуках їжі взмучивает мул, піднімає в придонні шаридетрит, який споживається товстолобиком.

Поширений переважно у басейні річки Амур та останнім часом розповсюдився по великих річках Європи та Малої Азії. Через пристрасть до поїдання водоростей в великих кількостях, товстолобика називають «річковою коровою». Завдяки цій же якості товстолобиком штучно зариблюють озера та ставки для їх очищення від зайвої зелені. З них популяція виду поширилась і на територію Дніпра та його водосховищ.

Довжина дорослого товстолобика досягає 1 метра, а маса — переважно не більше 40 кг. Статева зрілість товстолобиків настає у віці 3-4 років. Харчуються переважно дрібними водоростями на мілководді. На період зими впадають у сплячку в «зимувальних ямах».

Важливий харчовий продукт у харчовій промисловості для виготовлення рибних консервів економ-класу. Природньої популяції товстолобиків в Україні немає. Проте останнім часом товстолобиків виловлювали у Дніпровському, Дніпродзержинському,Канівському, Каховському, Київському, Кременчуцькому водосховищах із масою до 60-ти кілограм, що є неприродним для цього виду.

Дата добавления: 2015-08-10