Методичні підходи щодо визначення екологічної стійкості земельних угідь

Як об’єкт досліджень використовуються результати агроекологічного обстеження земельних угідь господарств.Екологічну стабільність територій визначали за коефіцієнтом екологічної стабільності території (Кст), який розраховували за формулою:

де Кі – коефіцієнт екологічних властивостей угідь і-виду; Sі – площа угідь і-виду,га; n – кількість показників.

Таблиця 2.1

Значення коефіцієнтів екологічних властивостей різних типів угідь (К)

Угіддя	К
Забудована територія і дороги	0,00
Рілля	0,14
Виноградники	0,29
Лісосмуги	0,38
Багаторічні насадження,чагарники	0,43
Городи	0,50
Сіножаті	0,62
Пасовища	0,68
Ставки і болота природного походження	0,79
Ліси природного походження	1,00

За критерії антропогенного тиску на довкілля використовували коефіцієнт антропогенного навантаження Кан та визначають його за формулою:

Кан = S1 – Sn – площа угіддя з певним рівнем антропогенного навантаження; Б1 – Бn – оціночні бали відповідних угідь(5-ти бальна шкала); n – кількість показників.

Таблиця 2.3.

Бальна оцінка ступеня антропогенного навантаження на земельні угіддя

Вид угідь	Бал
Землі промисловості,транспорту,під
Рілля,багаторічні насадження
Природні кормові угіддя,залужені балки
Лісосмуги,чагарники,ліси,болота,під водою
Мікрозаповідники

У залежності від одержаних значень Кес та Кан визначали стан екологічної стабільності території та рівень антропогенного навантаження на земельні ресурси господарства за модифікованою шкалою.

Дата добавления: 2015-08-10