Образотв. Мистецтво

Як і в літературі, музиці, театрі та інших сферах культ. будівництва, мистецтво у цей період було відносно вільним і мало регламентувалося. Партія намагалася поступово прибрати митців до своїх рук.

Першим кроком у цьому напрямку стала організація держ. керівництва мистецтвом.

При Наркомосі було створено Всеукр. відділ мистецтв з окремими комітетами: образотв. мистецтва та охорони пам'яток мистецтва і старовини. У його відання передавали­ся всі іст. та мист. цінності, було націоналізовано музеї, му­з. колекції. Сюди ж перейшла Укр. Академія мистецтв. Наркомосу були підпорядковані також худ. училища, технікуми і про­мислові школи. Поряд з вивченням клас. мистецтва актуальним стало мистецтво пропаганди, що слугувало виключно інтересам партії. Це політ. плакати, сатирична графіка, наочна агітація.

Помітний вплив на розвиток укр. образотв. мистецтва справляла створена Асоціація художників Черв. України (АХЧУ),

яка гол. своєю метою проголосила відбиття сучасності. Аналогіч­не іа своїм спрямуванням було товариство ім. К. Костанді в Одесі. Інший характер мала Асоціація рев. митців України, створе­на іі 1925 р. Вона об'єднувала митців різних напрямків, які декларува­ли реалістичні традиції і орієнтувалися на новітнє зах.європ. мистецтво.

Групою, що цікавилася передовим модерним малярством, було Об'єднання суч. митців України (ОСМУ), організоване А. Петрицьким. На позиціях реалістичного мистецтва стояло активне в 1928— 1930 pp. Об'єднання мист. молоді України (ОММУ), до якого належали переважно студенти худ. інститутів.

Почав відроджуватися світський монумент. живопис, у якому найпомітнішою постаттю був М. Бойчук. Він орієнтувався на зразки стародавнього Єгипту, Італії, Візантії, Київ. Русі. "Бойчуківці" брали участь у монументально-декорат. оформленні укр. павільйону на першій Всесоюзній сільськогосп. виставці у Москві 1923 р.

Розпочалося становлення станкового живопису, до якого митці фор­малістичного спрямування ставилися негативно.

До кращих належать твори Ф. Кричевського. Триптих "Життя" (1928) приніс художнику визнання на міжнар. виставці у Венеції. Високим рівнем відзначаються також його полотна "Довбуш" та "Переможці Врангеля".

У станковому жи­вописі працював М. Самокиш. Він написав полотна "Бій Богуна з поль­ським магнатом Чарнецьким", "Бій за прапор", "Атака" та ін. Багато художників присвятили свої картини темам індустріалізації країни.

Окреме місце у розвитку укр. портрета займає творчість А. Петрицького, який у 1932—1933 pp. виконав близько 150 портретів укр. письменників та діячів культури і мистецтва.

У жанрі пейзажу пра­цювали митці старшого покоління. Багато зробив для його розвитку М. Бурачек, якого називали "співцем укр. природи".

Живопис Галичини представляли насамперед художники І. Труш, О. Новаківський, П. Холодний, О. Курилас, Л. Гец, А.Монастирський, О. Кульчицька, Я. Музика, М. Бутович та ін.

Успішно розвивалася графіка; популярними стають офорт, гравюра на дереві, ліногравюра та літографія.

Нових вершин сягає мистецтво оформлення книги, що було викликано збільшенням обсягу книгопродукції України.

Крім І. Іжакевича, О. Сластіона, які раніше працювали в цьому напрямку, вел. успіхів досягай митці школи Г. Нарбута — Л.Лозовський, М. Кирнарський, Л. Хижинський, М. Алексеева. Вико­нувані ними ілюстрації та обкладинки досить повно розкривали зміст і стилістику літ. твору.

Укр. художники, зокрема К. Трутовський, А. Ждаха, О. Сластіон, О. Налепинська-Бойчук, І. Падалка, І. Іжакевич, В. Касіян, М.Дерегус зробили значний внесок у розвиток графічної Шевченкіани.

Буквально з перших днів революції скульптори включилися до ре­алізації плану монументальної пропаганди, проголошеної в декреті від 14 квітня 1918 р. "Про зняття пам'ятників, споруджених на честь царів та їх слуг і вироблення проектів пам'ятників Рос. соціаліст. революції". У списку, доданому до декрету, було зазначено осіб, яким передбачалося встановити пам'ятники першочергово; серед них були прізвища двох геніїв укр. народу — Т. Шевченка та Г. Ско­вороди. Ці пам'ятники було встановлено у Москві — за проектом С. Волнухіна, у Ленінграді — за проектом латв. скульптора Т. Тільберга. В Україні також починається реалізація монумент. пропаганди — встановлюється погруддя Т. Шевченка у Києві (робо­ти Ф. Балавенського) і Ромнах (роботи І. Кавалерідзе). Пізніше спо­руджуються стаціонарні пам'ятники Кобзареві в Києві (1939), Каневі (1939), Харкові (1935). Б. Кратко виконав погруддя Г. Сковороди, встановлене у с Сковородинівці. О. Сокол — автор монумента "Роз­кутий Прометей", встановленого у Дніпродзержинську.

Дата добавления: 2015-07-25