Читайте также:
|
|
Складні процеси відбуваються і в Західній Україні. Центром національного відродження стає Галичина. У збереженні національної культури велику роль відігравало духовенство. Воно виступало проти польського впливу, підтримувало відродження староукраїнських звичаїв, зверталося до влади з проханням упровадити українську або церковнослов'янську мову в народних школах замість латинської чи польської.
Важливу роль у формуванні національної самосвідомості українців в Галичині відігравала інтелігенція, яка сприйняла романтичні ідеї та ліберально-демократичні доктрини із Заходу і намагалася їх реалізувати не тільки у сфері культури, а й суспільному житті в цілому. Про це свідчить діяльність гуртка «Руська трійця», організованого М. Шашкевичем, Я. ГоловацькимтаІ. Вагилевичем 1833 р. Саме «Руська трійця» надала поштовх руху за національне відродження, яке потім продовжила політична організація «Головна Руська рада», створена галицькою інтелігенцією.
У другій половині XIX ст. українським культурним центром стає Львів, де 1870 р. засновано політичну організацію для захисту прав русинів — Руську раду. Органами Руської ради були журнал «Слово», газети «Руська Рада» і «Наука».
Після того, як Руська рада програла вибори 1879 р., на політичній арені утверджується українське «народознавство», активними діячами якого були Ю. Лаврівський, Ю. Романчук, брати Барвінські, Огоновські та ін. Першим політичним актом «народовства» було видання газети для селян «Батьківщина» 1879р.,а1885р. «народовці» засновують свою політичну організацію — Народну Раду, на ґрунті якої згодом постала галицька націонал-демократія.
У Львові 1873 р. організовується Наукове товариство імені Шевченка. Воно стало тим вогнищем, навколо якого згуртувалися як західні, так і східні кращі українські сили. Ініціатором створення товариства був колишній кирило-мефодіївець Д. Пильчиков, діяч полтавської громади, який після відвідування Львова захоплюється ідеєю про співробітництво з галицькими культурно-політичними силами, яке відкривало українському рухові нові перспективи. За участю М. Драгоманова було вироблено статут товариства, засновниками якого стали С. Качала, Ом. Огоновський, Ю. Романчук, О. Кониський, Д. Пильчиков, Є. Милорадович та ін. Було організовано друкарню, на базі якої видавалися кращі твори українського письменства і публікувалися матеріали до української наукової термінології, що активно розбудовувалася у той час науковцями (В. Левицьким, М. Левченком, І. Верхратським та ін.).
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Громадсько-політичні рухи в Україні | | | Розвиток наукової думки |