ЛІТЕРАТУРА. 1. Михайло Коцюбинський (1864—1913) — талановитий український письменник

1. Михайло Коцюбинський (1864—1913) — талановитий український письменник. Найвищим досягненням української прози вважається повість "Фата моргана", в якій зображено трагічні сторінки із життя села в роки революції 1905—1907 років. Першу частину повісті М. Коцюбинський написав у 1904 році, другу — в 1910 році. Він написав також багато оповідань ("Для загального добра" та ін.), в яких змальовує мужність борців за волю народу. Згодом з окремих оповідань ви­пустив збірники: "У грішний світ", "Поєдинок", "Дебют" та ін. Його називали "поетом краси природи та краси людської душі", бо сильно відчував він і розумів красу природи і глибоко вмів він заглянути в людську душу. Такою є повість М.Коцюбинського "Тіні забутих предків".

2. Олександр Олесь (Кандиба) (1878—1944) — видатний український поет, романтик, вся творчість якого пройнята демократичними ідеалами. У 1907 році вийшла перша збірка його поезій "З турботою радість обнялась".

З 1907 по 1917 роки видав чотири збірки поезій. В своїх поетичних творах О..Олесь закликав до боротьби проти самодержавства, свою творчість він поставив на розбу­дову української держави.

3. Микола Чернявський (1868—1946) — великою попу­лярністю користувалися його поетичні твори, в яких він звертається до козацького минулого України. Його на­зивали "поетом моря й степу". Він перший в українській літературі засудив війну, як засіб розв'язання міжнародних конфліктів.

4. Володимир Вннниченко (1880—1951) — видний гро­мадський й революційний діяч, написав багато оповідань, повістей, романів "Краса й сила", нужда й горе, прагнення до щастя серед важких сірих днів — це основні мотиви його оповідань: ("Краса й сила" "Історія Акимового дому" та ін.).

У своїх творах показує важке життя бідняків, процес пролетаризації українського села ("Контрасти", "Хто ворог", "Голота" та ін.) В його оповіданнях та повістях є цікаві образи з побуту пролетаріату, відгомін рево­люційних настроїв та переживань, описи життя тюрми та ін. Після поразки революції 1905—1907 років у своїх романах "Чесність з собою", "Рівновага" "Заповіти батьків" та ін. змальовує образи інтелігенції, яка зневірилась в ідеалах соціалізму.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ

1. Василь Стефаник (1871—1936) —неперевершений митець короткої психологічної новели, його називали "співцем селянської недолі". В.Стефаник яскраво показав важке життя сільської бідноти, пролетаризованих, селян, їхні постійні злидні, бідування, нестатки їхні пошуки куска хліба. Він спиняється тільки на поодиноких моментах людського життя й висвітлює їх із таким знанням наро­дного життя, з таким розумінням народної психіки, та­кими переживаннями на людські страждання, що його оповідання залишились назавжди, ніби дорогоцінні пер­лини, в українській літературі. Особливо яскраві збірки творів: "Синя книжечка", "Камінний хрест", "Дорога", "Моє слово" та ін. Відомі його оповідання "Засідання", "Кленові листки", "З міста йдучи", "Стратився" та ін.

2. Ольга Кобилянська (1863—1942) — талановита буко­винська письменниця, яка яскраво показала життя і побут буковинського села. Писала новели. Відомі збірки її новел "Покора", "До світа" та ін. Крім новел пише повісті: "Людина", "Царівна", "В неділю рано зілля копала", "Через кладку", "Земля" та ін. У своїх повістях О.Кобилянська захоплює читача пока­зом психологічних переживань. Повість "В неділю рано зілля копала" письменниця побудувала на мотивах на­родної пісні "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", глибоко знала народну творчість. У повісті "Земля" змальовує образи селян, які люблять землю, хочуть пра­цювати на своїй землі. З великою художньою силою розкриває приватновласницьку психологію дрібних влас­ників — селян.

3. Марко Черемшина (1874—1927) — знавець душі селяни­на, його турбот та горя. Відомі його збірки оповідань: "Карби" (1901 р.); "Село вигибає"; "Верховина".

Писав оповідання, драми ("Несамовиті"), поезії в прозі. Йому характерний ліричний опис ситуацій та постатей героїв.

4. Лесь Мартович (1871—1916) — автор збірок оповідань "Начитальник", "Хитрий Панько" та ін., знавець життя селян та селянської душі. В його повісті "Забобон" помітні риси письменника-сатирика.

Дата добавления: 2015-07-25