Променеве дослідження центральної нервової системи.

Головний та спинний мозок знаходяться у черепі та хребтовому стовпі. Ці кісткові структури захищають центральну нервову систему людини від зовнішнього впливу.

Череп являє собою комплекс з'єднаних між собою кісток, що служать для опори та захисту головного мозку, органів зору, нюху, смаку, початкових відділів травної та дихальної систем. Відповідно до вмісту порожнини черепа він поділяється на мозковий та лицевий відділи. У мозковому черепі виділяють основу та склепіння. До складу мозкового черепа входять такі кістки: парні тім'яна та скронева кістки і непарні потилична, лобова, решітчаста та клиноподібна кістки. До складу лицевого черепа входять: парні піднебінна, вилична, носова, сльозова кістки, верхня щелепа і нижня носова раковина та непарні під'язикова кістка, нижня щелепа і леміш.

Кістки склепіння мозкового черепа та кістки лицевого черепа з'єднуються між собою за допомогою швів. Кістки основи черепа з'єднуються між собою за допомогою безперервних хрящових з'єднань - синхондрозів. Шви склепіння черепа мають власні назви: 1) сагітальний шов утворений сагітальними краями тім'яних кісток; 2) лямбдоподібний шов подібний за формою до грецької букви λ розміщений між потиличною та тім'яними кістками; 3) вінцевий шов знаходиться між лобовою та тім'яними кістками.

Склепіння черепа утворене тім'яними кістками, лусками лобової, потиличної та скроневих кісток, бічними частинами великих крил клиноподібної кістки. Зовні кістки склепіння черепа вкриті окістям черепа.

Хребет утворений сукупністю 33-34 хребців, з яких 24 хребці вільні (7 шийних, 12 грудних та 5 поперекових), а решта - зрощені між собою хребці, що утворюють крижову кістку (5 крижових хребців) і куприк (4-5 куприкових хребців). Кожний хребець має тіло хребця та дугу хребця. Дуга хребця приєднується до тіла за допомогою двох ніжок дуги хребця, що переходять у пластинку дуги хребця. Тіло та дуга хребця оточують хребцевий отвір. Сукупність хребцевих отворів усіх хребців складає хребтовий канал, в якому міститься спинний мозок. Вгору та вниз від дуги прямують парні верхні і нижні суглобові відростки. Суглобові відростки містять парні верхні та нижні суглобові поверхні і обмежують ззаду хребцеві вирізки.

У хребтовому стовпі є вигини вперед (шийний та поперековий лордози) та вигини назад (грудний та крижовий кіфози). Хребці з'єднані один з одним тілами та суглобовими відростками. Між тілами хребців знаходиться міжхребцевий симфіз у вигляді міжхребцевого диску, який складається з драглистого ядра та волокнистого кільця. Дуговідросткові суглоби утворені суглобовими поверхнями суглобових відростків сусідніх хребців.

Основним методом променевого дослідження черепа та хребта є рентгенографічний. Краніографія починається з виготовлення оглядових рентгенограм у прямій та бічній проекціях. Для детальнішого вивчення окремих ділянок черепа використовують додаткові проекції: потиличну (аксіальну) - для вивчення кісток основи черепа, носопідборідну - для вивчення приносових пазух, носолобову - для вивчення кісток лицевого черепа та деякі інші.

Мал..1. Рентгенограми черепа в прямій та бічній проекціях.

На рентгенограмах вивчають розміри черепа, його конфігурацію, товщину кісток, звертається увага на можливі кісткові та судинні зміни, патологічні процеси у порожнині черепа.

Товщина кісток склепіння черепа становить 0,4-1,0 см. На фоні дрібно-коміркової структури кісток склепіння помітні просвітлення артеріальних борозен, венозних пазух твердої мозкової оболони, диплоїчних вен, ямочок павутинних грануляцій, пальцевих втиснень. В повітроносних кістках основи черепа помітні просвітлення пазух (лобової, клиноподібної, верхньощелепної) та комірок решітчастої та скроневої кістки.

У стоматологічній практиці для отримання розгорнутого зображення щелеп та зубів використовуються панорамна томографія, яка виконується вузьким щілинним пучком рентгенівських променів при синхронному обе­ртанні обстежуваного і касети напівциліндричної форми з рентген плівкою.

Хребет досліджують, виконуючи рентгенологічні знімки досліджуваного відділу хребта у прямій та бічній проекціях. На рентгенограмах простежуються тіла, остисті, поперечні та суглобові відростки, ніжки дуг хребців, деякі інші структури. Звертають увагу на висоту тіл хребців та міжхребцевих дисків, яка порівнюється з такими вище- та нижчерозташованими структурами, рівномірність цієї висоти, кісткову структуру хребців, звапнення. Стабільність положення хребців досліджують на рентгенограмах при згинанні та розгинанні тулуба чи голови.

Мал..2. Рентгенограми та мієлографія хребта в бічній та прямій проекціях.

Для дослідження судинних уражень головного мозку використовують ангіографію, а останнім часом - дигитальну субтракційну ангіографію. Найчастіше контрастують внутрішню сонну артерію (каротидна ангіографія) після чого виконують серію рентгенограм зі швидкістю 2-6 знімків за секунду. Спочатку з'являється зображення внутрішньомозкових артерій, потім поверхневих вен мозку, пізніше -глибоких мозкових вен і венозних пазух. Виявляються внутрімозкові гематоми, порушення мозкового кровообігу, інсульти, аневризми тощо.

Мал..3. КТ ангіограми норма.

В минулі роки для дослідження лікворних просторів і шлуночків мозку використовували пневмоенцефалографію та вентрикулографію, коли пункційним шляхом частину спинномозкової рідини замінювали на повітря і на рентгенограмах отримували рельєфне рентгеннегативне зображення підпавутинних просторів та шлуночків мозку відповідно. У зв'язку з необхідністю виконання травматичних процедур (люмбальна або субокципітальна пункція для виконання ппневмоенцефалографії, пункція бічного шлуночка після трепанації черепа для виконання вентрикулографії), останнім часом ці методики витіснені комп'ютерною та магнітно-резонансною томографіями.

Дата добавления: 2015-07-25