КТ та МРТ анатомія головного мозку

Аксіальна проекція. Для зручності аналізу анатомічних зображень в аксіальній проекції виділяють три рівні зрізів: верхній, середній та нижній. Кожен із них (КТ) має приблизно по 3—4 зрізи.

Зрізи верхнього рівня розташовані над шлуночками мозку. На двох найвищих зрізах добре помітно поздовжню щілину великого мозку, борозни і звивини лобової татім'яної часток головного мозку. Ни­жче від них визначається стовбур мозолистого тіла, а латеральніше від нього — біла речовина на-півовального центра. В бічних відділах простежуються звивини та борозни конвекситальної поверхні головного мозку.

На середньому рівні серединно визначається мозолисте тіло. Спереду та ззаду від нього у вигляді вузької смужки простежується поздовжня щілина великого мозку, а з боків—тіла бічних шлуночків. На зрізі, що проходить під стовбуром мозолистого тіла, візуалізуються передні роги та тіла бічних шлуночків з хоріої-дальними сплетеннями. По периферії мозку простежуються звивини та борозни лобових, тім'яних та поти­личних часток.

Нижній рівень зрізів умовно починається від намету мозочка. На ньому серединно спереду просте­жується поздовжня щілина мозку, по боках від якої визначаються базальні відділи лобових часток моз­ку. В краєтворний відділ виходять скроневі (вискові) частки, між якими спереду міститься хіазмальна цистерна. На її тлі визначаються передні мозкові артерії та хіазма. Позаду хіазми лежать гіпоталамус, ніжки мозку з міжніжковою цистерною та чотиригорбистість. Серединно виявляється округле зобра­ження перетину водопроводу мозку. Горбки чотиригорбистості обернені вгору й назад в однойменну цистерну, на тлі якої визначається поперечна смугастість черв'яка мозочка. На нижніх зрізах цього рів­ня до вказаних анатомічних елементів додається зображення мозочка та інших базальних структур.

Зрізи на рівні дна турецького сідла дозволяють виявити серединно: гіпофіз, до якого по боках приля­гають кавернозні синуси з внутрішніми сонними артеріями, а позаду сідла — основну артерію. За ними визначаються: міст, ретикулярна формація та верхня частка мозочка, оточена мозочковим наметом. У бічних відділах простежуються звивини скроневої та потиличної часток великого мозку.

Зрізи під дном турецького сідла спереду проходять через клиноподібну пазуху, а ззаду через міст з цистернами, над яким лежать ніжки мозочку. Срединно між ними, позаду моста, визначаються IV шлу­ночок мозку, зубчасте ядро та нижні частки мозочка.

Зрізи під клиноподібною пазухою, крім передніх відділів скроневих часток та мозочка, дозволяють виявити, довгастий мозок з порожниною IV шлуночка та мосто-мозочкові цистерни. На тлі останньої (МРТ) чітко простежуються присшково-завитковї (VIII пара) нерви з завиткою та півколовими лабірин­тами.

Коронарна проекція. Зрізи в коронарній проекції можна умовно розділити на третини (передню, се­редню і задню), котрі деякою мірою відповідають черепним ямкам.

На зрізах головного мозку, виконаних через передню черепну ямку (від рівня входу в орбіту до вер­хівки останньої), визначаються обидві лобові частки великого мозку. Вони розділені поздовжньою щілиною мозку, у верхньому відділі якої розташоване трикутне розширення, зумовлене поперечним пе­ретином верхнього сагітального синуса. Добре простежуються звивини та борозни лобових часток, а також межа між сірою і білою речовинами мозку.

Нарівні середньої черепної ямки, відповідно до верхівок орбіт, у лобових частках великого мозку з'являється зображення передніх рогів бічних шлуночків, латеральніше від них визначаються сочеви­цеподібні ядра, а під лобовими частками — передні відділи скроневих.

Відповідно до рівня прехіазмальної борозни клиноподібної кістки, між передніми рогами бічних шлуночків мозку візуалізуєтьея коліно мозолистого тіла, а назовні від них—головка хвостатого ядра та лушпина з розташованою між ними внутрішньою капсулою. Серединно внизу на тлі цистерни зорового перехрестя (хіазмальної) визначається поперечний переріз передніх мозкових артерій, нижче від кот­рих містяться перерізи зорового перехрестя (хіазми) чи самих зорових нервів. На цьому рівні на КТ ска­нах добре візуалізуються передні клиноподібні відростки. Під ними залягає кавернозний синус з внут-рішньокавернозною частиною сонної артерії. Ці судини нечітко диференціюються між собою, а на МРТ сканах — також і з повітрям клиноподібної пазухи.

Зрізи, що проходять через турецьке сідло, дозволяють, крім тіл бічних шлуночків, тіла хвостатого ядра, внутрішньої капсули та лушпини, визначити зовнішню капсулу, огорожу, найзовнішню капсулу та острівцеву частку, оточену одноіменною цистерною. Скронева частка мозку міститься відповідно до бічних відділів середньої черепної ямки. На тлі хіазмальної цистерни чітко визначається зорове пере­хрестя з розташованим над ним перерізом передніх, а збоку—середніх мозкових артерій. Між каверно­зними синусами міститься гіпофіз, що залягає в турецькому сідлі (центральній частині середньої череп­ної ямки). В кавернозних синусах, латеральніше від сонної артерії, можна виявити перерізи окорухових нервів (СМIII, IV, VI), а нижче, поблизу верхівки піраміди —трійчастий вузол.

Зрізи, що проходять через задню черепну ямку, крім анатомічних структур великого мозку, дозволя­ють вивчати анатомічні структури середнього мозку й мозочка.

На зрізі, що проходить через зовнішній слуховий хід піраміди, ще отримують зображення відповід­них анатомічних структур лобових та скроневих часток. Між лобовими частками, як і на попередніх зрізах, простежується поздовжня щілина мозку. Під нею лежить стовбур мозолистого тіла, а нижче — тіла бічних шлуночків та прозора перегородка. Серединно під ними визначається III шлуночок мозку. З боку до кожного з бічних шлуночків тісно прилягає хвостате ядро, а до III шлуночка — таламус. Лате-ральніше від таламусів простежується внутрішня капсула, між якою і острівцевою часткою міститься смугасте тіло (бліде ядро, лушпина та огорожа). На незначному відтинку з'являється зображення зви­вин тім'яної частки. В медіальному відділі скроневих часток визначається нижній ріг бічного шлуноч­ка, оточений звивиною морського коника. На тлі мосто-мозочкової цистерни виявляють міст, а інколи судини основи черепа — хребетні й основну артерії з її розгалуженням на задні мозкові.

На зрізі позаду піраміди ще зображуються тіла бічних та III шлуночків мозку, задніх базальних ядер і внутрішньої капсули. Краще визначаються міст та довгастий мозок, а на межі між ними можна побачи­ти тоненькі смужки присінково-завиткового та лицевого нервів, що спрямовані до внутрішнього слухо­вого ходу піраміди. На тлі мозочково-довгастої цистерни, крім вказаних нервів, можна визначити хре­бетні артерії.

Сагітальна проекція. Сагітальні зрізи дозволяють вивчати серединні структури мозку. На середин­ному сагітальному зрізі в надтенторіальному просторі зображаються борозни і звивини внутрішньої поверхні півкуль великого мозку (лобової, тім'яної та потиличної часток). Під ними на всій відстані простежується мозолисте тіло. На МРТ сканах воно дає нижчий сигнал, ніж мозкова тканина великих півкуль. Коліно мозолистого тіла спереду і згори обмежує прозору перегородку, нижче від якої визнача­ється III шлуночок мозка. На тлі III шлуночка простежується чітко окреслений округлий перетин міжта-ламічного зрощення. В передньому і задньому відділах III шлуночок звужується і утворює по дві загли­бини: у передньому — зорову і лійкову, а у задньому — шишкоподібну і надшишкоподібну. Між зоро­вою і лійковою заглибинами розташована хіазма, яка оточена хіазмальною цистерною. Під хіазмаль-ною цистерною в гіпофізарній ямці турецького сідла визначається гіпофіз. Особливості зображення гіпофіза див. у підрозділі "Позамозкові пухлини". Ззаду III шлуночок мозку переходить у водопровід мозку. Водопровід спереду і знизу обмежений покрівлею середнього мозку, а зверху і ззаду — пластин­кою чотиригорбистості, верхні та нижні горбки якої обернені в однойменну цистерну. У верхньому від­ділі останньої, позаду III шлуночка мозку, міститься шишкоподібне тіло.

В субтенторіальному відділі, позаду схилу основи черепа, визначаються міст і довгастий мозок. Останній є дном IV шлуночка мозку. Дах IV шлуночка утворюється верхнім та нижнім парусами мозку, які під тупим кутом сходяться до вентральної поверхні мозочка. Дорсальна поверхня мозочка оточена цистернами: зверху — чотиригорбистості, ззаду — великої вени мозку (Галена), знизу — мозочково-довгастомозковою. Остання, як і цистерна моста, донизу продовжується у лікворний простір спинно­мозкового каналу.

Парасагітальний зріз через решітчастий лабіринт, крім звивин великого мозку, дозволяє визначити стан хвостатого ядра і таламуса. Простежуються бічні відділи III шлуночка та мозолистого тіла. Отри­мують зображення особливостей структури мозочка, в тому числі й зубчастого ядра. Більш латеральний зріз через медіальний відділ орбіти дозволяє вивчити стан також інших підкіркових ядер: внизу над оп­тичним трактом визначається сочевицеподібне ядро, яке від розташованого позаду нього таламуса від­діляється внутрішньою капсулою. Над ними зображується головка хвостатого ядра, вище і назад від ко­трої простежуються тіла бічних шлуночків. Зріз, що проходить через верхівку орбіти, зразу ж за нею дає поперечний переріз середньої мозкової артерії. Позаду і вище за неї визначаються огорожа і бліде ядро з розташованою між ними внутрішньою капсулою. Крім того, отримують зображення задніх відділів тіл бічних шлуночків мозку та нижнього рога з супроводжуючою його звивиною морського коника (гіпо-кампа).

Комп'ютерну томографію черепа виконують у кістковому режимі в аксіальній або фронтальній площині. Залежно від ділянки, що вивчається, визначають кількість зрізів та їх товщину (від 1 до 0,2 см). Повне дослідження голови складається з 12-17 зрізів, залежно від їх товщини. Інколи для отримання додаткових відомостей про осередок ураження застосовують методику контрастного підсилення: обстежуваному вводять водорозчинну контрастну речовину внутрішньовенно чи ендолюмбально. Мозкова речовина на КТ має денситометричну щільність+35- +39 Нu і виглядає світліше, ніж спинномозкова рідина шлуночків мозку. Кров у мозкових судинах не дає зображення на комп'ютерних томограмах, тому що близька за щільністю до мозкової тканини (+30 - +44 Нu). КТ дозволяє впевнено виявляти патологічні зміни кісток та наявність звапнень, денситометрична щільність яких знаходиться у межах +480-+800 Нu

Мал..4. КТ норма.

Магнітно-резонансна томографія надає можливість отримати диференційоване зображення м'яких структур головного та спинного мозку, зокрема сірої та білої речовини, судин, нервових корінців в усіх трьох просторових вимірах, що надає цьому методу променевого дослідження провідної ролі під час діагностики мозкових уражень.

Мал..5. МРТ Т1.

Ультрасонографія головного мозку можливо лише у новонароджених і дітей грудного віку, коли ще є тім'ячка у склепінні черепа. При цьому детектор ультразвукового апарата встановлюють над переднім тім'ячком. Показами до цього дослідження є черепно-мозкові травми, запальні захворювання мозку та мозкових оболон, підозра на наявність пухлини, аномалії розвитку та деякі інші. У дорослих можливе використання А-методу (ехоенцефалографія), коли через скроневу кістку визначають розташування серединних структур мозку - його шлуночків та стовбура. Допплерографія застосовується для дослідження швидкості кровотоку у судинах, що живлять мозок.

Радіонуклідне дослідження центральної нервової системи використовують для виявлення ділянок ураження мозку, перфузії мозкової тканини, мозкового кровотоку. Сцинтиграфічно через 1-2 год після введення РФП (^99пТс-ДТПА, ¹²³І-амфетамін) локальне ураження мозку (пухлина, абсцес, інфаркт, гематома), може бути виявлене у вигляді "гарячого вогнища". За допомогою ПЕТ з використанням ¹⁵О можна визначити патологічні осредки мозкової тканини зі зміненим кисневим обміном. Мозковий кровоток можна дослідити після внутрішньовенного введення альбуміну, міченого ^99пТс, і виконання серії сцинтиграм зі швидкістю 2-3 кадри за секунду.

Мал..6. Сцинтиграма, ПЕТ та ОФЕКТ головного мозку.

Циркуляцію спинномозкової рідини досліджують на серії сцинтиграм через 4, 24, 48 та 72 години після субарахноідального введення РФП. Препарат заповнює увесь підпавутинний простір спинного та головного мозку, цистерни мозку. Період його напіввиведення становить 12-24 год і залежить від віку обстежуваного: у молодих людей радіонуклід виводиться швидше, у людей похилого віку - пізніше. Якщо РФП потрапляє до шлуночків мозку і залишається там після 24 годин, це свідчить про гідроцефалію.

Дата добавления: 2015-07-25