Захворювання слинних залоз

Методами променевого дослідження слинних залоз є безконтрастна рентгенографія, сіалографія, пневмосубмандібулографія, КТ, УЗД, МРТ, сіалосцинтиграфія.

Для виконання сіалографії 1-2 мл водорозчинної рентгеноконтрастної речовини (верографін, уротраст, омніпак) вводять у вивідну протоку і виконують серію рентгенограм: на 15-й сек, 60-й сек, 2 хв. Досліджують прохідність протоків та будову залози у паренхіматозну фазу та фазу розсмоктування.

Радіонуклідним методом досліджують розподіл у паренхімі слинних залоз ^99тТс-пертехнетату після його внутрішньовенного введення. Після введення РФП сцинтиграфію виконують з частотою 1 кадр за 1 хв протягом 40 хв. В нормі залози накопичують РФП дещо інтенсивніше у центральних частинах, мають овальну форму і рівні контури.

Мал..55. Слинні залози норма УЗД підщелепна залоза, КТ підщелепна та під’язикова залози, сцинтиграма підщелепної та привушної залоз..

Патологічні зміни в слинних залозах супроводжуються порушенням їх симетрії, розмірів, форми, денситометричної щільності на КТ, сили сигналу на МРТ, ехогенності на сонограмах.

Камені слинних залоз і протоків позначаються, як сіалолітіаз. Рентгеноконтрастні камені слинних залоз і протоків можна виявити на звичайних рентгенограмах та КТ-сканах, а неконтрастні камені - при застосуванні УЗД, КТ, МРТ та сіалографії.

1 2

Мал..56. Слинний камінь у протоці під нижньощелепної залози: 1) рентгенконтрастний; 2) сіалографія – неконтрастний камінь із розширенням слинної протоки.

Запальне захворювання слинної залози зветься сіалоаденітом, протоки слинної залози - сіалодохітом.

При сіалоаденіті під час КТ, МРТ-досліджень та УЗД у гостру фазу виявляють збільшення розмірів залози та звуження протоки залози, обумовлене її стисненням набряклою паренхімою і набряком слизової оболонки. Звуження протоків залози виявляється також за допомогою сіалографії. У хронічну фазу відбувається розширення слинних проток внаслідок парезу м'язового шару.

Мал..57. Гострий сіалоаденіт лівої привушної залозиУЗД, КТ.

Сцинтиграфічно виявляється доволі високе, але подовжене накопичення ^99пТс-пертехнетату. Прогресування хронічного сіалоаденіту супроводжується зниженням накопичення РФП.

Хронічний сіалодохіт супроводжується чергуванням звужених та розширених ділянок протоків, що виявляється за допомогою сіалографії.

Мал..58. Сіалодохіт.

Пухлини слинних залоз частіше зустрічаються у привушній залозі.

Доброякісні пухлини (аденома, аденолімфома, змішана пухлина) зустрічаються частіше, у 80% випадків. Вони виявляються зд допомогою КТ, МРТ, УЗД у вигляді об'ємного утвору з чіткими межами та деякою деформацією органа. Сіалографія виявляє дефект наповнення з чіткими рівними контурами.

Злоякісні пухлини (саркома, рак) частіше вражають глибоку частину привушної залози. Проявляються болем та парезом лицевого нерва. Сіалографія виявляє обрив слинних протоків поряд з пухлиною, депо контрастної речовини. На КТ, МРТ, УЗД, сцинтиграмах уражена частина залози збільшена, неоднорідна, нечітко окреслена. Сцинтиграфічно найчастіше виявляється зменшення накопичення РФП в ділянці новоутворення, рідше- збільшення накопичення через обструкцію пухлиною вивідної протоки залози.

1 2 3 4

Мал.. 59. Злоякісна пухлина правої привушної залози: 1) УЗД; 2,3) МРТ; 4) сцинтиграма.

Дата добавления: 2015-07-25