Тема 4: Аналіз фінансового стану підприємства

Мета робота: з’ясувати взаємозв’язок фінансового стану підприємства та результатів його господарської діяльності, навчитись визначати ліквідність і фінансову стійкість підприємства, засвоїти порядок розробки заходів, що забезпечують найбільш ефективне використання фінансових ресурсів та поліпшення фінансового стану підприємства.

План вивчення теми

4.1 Задачі аналізу фінансового стану і характеристика джерел інформації.

4.2. Аналіз структури балансу.

4.3. Фінансова стійкість підприємства.

4.4. Ліквідність балансу та платоспроможність підприємства.

4.5. Дебіторська та кредиторська заборгованість.

4.6. Оборотність оборотних активів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, треба чітко розрізняти фінансову діяльність і фінансовий стан.

Фінансова діяльність – це організація рівномірного надходження, наповнення, руху і використання засобів за їх цільовим призначенням, планування фінансових ресурсів і контроль за їх формуванням і використанням.

Фінансовий стан підприємства - результат діяльності, який виражає фінансову конкурентоспроможність підприємства, тобто кредитоспроможність, платоспроможність, виконання зобов'язань перед державною та іншими підприємствами; він характеризується розміром засобів підприємства, їх розміщенням і джерелами.

Аналіз фінансового стану –це засіб оцінки та прогнозування результатів фінансової діяльності підприємства на основі його бухгалтерської звітності (форми № 1-4).

В процесі аналізу також використовується:

- планово-нормативна інформація (фінансовий план, нормативи запасів),

- дані всіх видів господарського обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний),

- комерційна звітність, яка складається за спеціальними вказівками,

- позаоблікова інформація: закони, інструкції, маркетингові дослідження та інше.

Головне завдання аналізу фінансового стану - своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення її результатів. Це розв’язується на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників з відокремлюванням, зокрема, таких напрямів

- аналіз балансу;

- аналіз майна й джерел його утворення (аналіз активів і пасивів);

- аналіз ліквідності та платоспроможності;

- аналіз фінансової стабільності;

- аналіз оборотності оборотних коштів;

- аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

Аналіз балансу починають зі встановлення зміни валюти балансу. Для цього порівнюється валюта балансу на початок та кінець періоду, що аналізується. Збільшення валюти балансу може свідчити про зростання виробничих можливостей підприємства, зменшення – може означати спад у господарській діяльності. При цьому необхідно враховувати фактор інфляції.

Крім зміни валюти балансу в цілому, слід проаналізувати характер зміни окремих його статей, тобто провести горизонтальний та вертикальний аналіз.

У процесі горизонтального (трендового) аналізу визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період. Завдання вертикального (структурного) аналізу – розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу й оцінка змін питомої ваги.

Аналіз балансу дає можливість установити склад і структуру майна та джерела його утворення, а також їх зміни.

Фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його виробничою діяльністю. Тому необхідно оцінити виробничий потенціал. Для цього слід розглянути такі характеристики

- динаміка та питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

- динаміка та питома вага основних засобів у реальній вартості майна;

- коефіцієнт зносу основних засобів;

- середня норма амортизації;

- динаміка капітальних вкладень, їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

У ринковій економіці одним з найважливіших показників фінансового стану підприємства є ліквідність – спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття необхідних платежів.

Активи підприємства залежно від рівня ліквідності поділяються на групи

а) найбільш ліквідні активи (А₁) – це гроші (ряд. балансу 230, 240), а також короткострокові фінансові вкладення та цінні папери, які можна прирівняти до грошей (ряд. 150, 220);

б) активи, що швидко реалізуються (А₂) – дебіторська заборгованість (ряд. 160 до 210), для перетворення цих активів на гроші потрібний певний час;

в) активи, що реалізують повільно (А₃) – запаси (ряд. 100 до 140), інші оборотні активи (ряд. 250);

г) активи, що важко реалізуються (А₄) – необоротні активи (ряд. 080) та витрати майбутніх періодів (ряд. 270).

Відповідно до зростання строків погашення зобов’язань пасиви балансу групуються так:

а) негайні пасиви (П₁) – кредиторська заборгованість за товари, поточні зобов’язання за розрахунками, інші поточні зобов’язання (ряд. 530 до 610);

б) короткострокові пасиви (П₂) – короткострокові кредити банків (ряд. 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (ряд. 510), векселі видані (рід. 520);

в) довгострокові пасиви (П₃) – зобов’язання довгострокові (ряд 480);

г) постійні пасиви (П₄) – власний капітал (ряд. 380), забезпечення наступних витрат і платежів (ряд. 430), доходи майбутніх періодів (ряд. 630).

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

- найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм;

- активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більш за них;

- активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більш за них;

- активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання застосовуються показники ліквідності. Найбільш відомі з них

а) загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства, розраховується за формулою

К_Л3 = , (13)

або К_Л3 = , (14)

характеризує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань, нормальне значення цього показника має становити 2,0 – 2,5.

б) коефіцієнт швидкої ліквідності – показник, який обчислюється на основі більш вузького кола активів (з розрахунку вилучаються запаси і інші оборотні активи – найменш ліквідна частина оборотних активів), визначається за формулою

К_лш = , (15)

або

К_лш = (16)

Нормальне значення показника відповідає співвідношенню 1:1. Однак, якщо розмір коефіцієнта визначається в основному невиправданою дебіторською заборгованістю, то це свідчить про фінансові проблеми підприємства.

в) коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокових позикових зобов’язань (поточних зобов’язань) можна за необхідності погасити негайно, і обчислюється за формулою:

К_{л а} = , (17)

або К_ла = (18)

Теоретично достатнім значенням показника абсолютної ліквідності є 0,2.

Для характеристики фінансової стабільності підприємства також використовується низка показників.

Зокрема:

а) коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт фінансової незалежності або автономії)

К_к= , (19)

або К_к = , (20)

де ВК – власний капітал,

Б – загальна сума господарських коштів (валюта балансу).

Коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. У світовій практиці найбільш поширена така думка: частка власного капіталу має бути не меншою за 0,6. Високе значення показника говорить про сталу гарантованість зобов’язань підприємства.

б) коефіцієнт фінансової залежності (є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу)

К = , (21)

або К₃= (22)

Якщо його значення дорівнює одиниці, це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю, в активах підприємства є частка позичених коштів.

в) коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яку частину власного капіталу вкладено в оборотні кошти,

(23)

або , (24)

де – оборотні активи

– поточні зобов’язання.

Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства.

г) коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами

, (25)

або (26)

На підставі міркувань, які викладені раніше, слід відзначити, що значення цього показника має бути на рівні 0,5 –0,6.

д) коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів виступає як доповнення до коефіцієнта фінансової залежності.

К _с = , К _с = (27)

або К _с = , К _с= , (28)

де З _д - довгострокові зобов’язання,

В _н - забезпечення наступних витрат і платежів,

Д_м – доходи майбутніх періодів

Значення цього коефіцієнта не може бути більш за 0,67.

е) коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів характеризує структуру капіталу, який буде перебувати у розпорядженні підприємства не менш за 1 рік

К _д = , (29)

або К _д = (30)

є) коефіцієнт структури залученого капіталу

К_т = К _т = , (31)

або К _т= , К _т = (32)

ж) коефіцієнт співвідношення виробничих активів і вартості майна показує частку майна, яка безпосередньо обслуговує виробничий процес

К _а = , (33)

або К _а = (34)

де – основні засоби (залишкова вартість),

– нематеріальні активи (залишкова вартість),

– виробничі запаси,

– тварини на вирощуванні та відгодівлі,

– незавершене виробництво,

– витрати майбутніх періодів.

Частка виробничих активів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність, не має бути меншою ніж 0,5.

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від швидкості обертання оборотних коштів. Рівень використання оборотного капіталу характеризується такими показниками

а) оборотність (тривалість одного обороту) у днях – час повного кругообігу оборотних коштів

Т= , або Т= , (35)

де – тривалість одного обороту,

– середній залишок оборотних коштів,

– кількість днів у періоді, що досліджується (для кварталу – 90 днів, року – 360 днів),

– виручка від реалізації продукції у періоді, що досліджується,

– середня одноденна виручка від реалізації продукції у періоді, що досліджується (Р _д = );

б) коефіцієнт оборотності – кількість оборотів, що роблять оборотні активи за період, який аналізується, або виручка від реалізації продукції на одну гривню оборотних коштів (віддача оборотних активів)

К_б= , (36)

в) коефіцієнт завантаження коштів в обороті – величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів, показує суму оборотних активів, що авансуються на 1 грн. реалізації, (місткість за оборотними активами при відображені у коп./грн.), визначається за формулою

К_ф= (37)

Слід пам'ятати, що на рівень показника оборотності може впливати багато обставин. Зокрема, формуванню ілюзії про високу оборотність, якийсь час може сприяти недостатність товарно-матеріальних запасів. Тому оцінка ефективності використання оборотних коштів має ураховувати конкретну виробничу ситуацію.

Внаслідок незбігу у часі моментів появлення зобов’язань за розрахунками та виконання цих розрахунків у взаєминах підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, працівниками, органами соцстрахування, підзвітними особами виникає дебіторська або (і) кредиторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість (борг інших підприємств, установ, а також фізичних осіб підприємству, діяльність якого аналізується, ряд. балансу 160 - 210) – це відволікання з господарського обороту оборотних коштів, що досить часто є причиною фінансових ускладнень.

Кредиторська заборгованість (борг підприємства, діяльність якого аналізується, іншим підприємствам, установам, а також фізичним особам, ряд. балансу 530 - 610) – наслідок напруженості фінансового стану підприємства. В результаті нестачі необхідних засобів затримується виконання розрахунків згідно з зобов'язаннями підприємства, що аналізується. Це може негативно позначитися на виробничих стосунках.

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості треба починати з вивчення складу і структури заборгованості за даними балансу.

При аналізі слід відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустима дебіторська заборгованість – це заборгованість, яка виникла згідно із пред’явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб. До невиправданої дебіторської заборгованості належать заборгованість внаслідок нестач, розтрат, крадіжок, порушень фінансової дисципліни, витрати від зіпсуття товарно-матеріальних цінностей, прострочена заборгованість. До допустимої кредиторської заборгованості відносять заборгованість постачальникам за акцептовані платіжні вимоги, непрострочену заборгованість до бюджету. Невиправдана кредиторська заборгованість – це прострочена заборгованість постачальникам, бюджету, позики, не погашені в строк.

Заборгованість треба аналізувати за окремими покупцями (постачальниками) і строками її виникнення. Інформація, одержана від такого аналізу, необхідна для вживання заходів щодо усунення простроченої заборгованості.

За даними бухгалтерської звітності можна визначити низку показників, які характеризують стан заборгованості

а) оборотність заборгованості (тривалість одного обороту, період погашення або повернення заборгованості) у днях

Т_зд = або Т_зд = , (38)

Т_зк = або Т_зк = (39)

де З _д, З_к – заборгованість середня дебіторська та кредиторська

б) коефіцієнт оборотності заборгованості

, (40)

(41)

в) коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості

, (42)

де З , З заборгованість дебіторська та кредиторська на початок (або кінець) періоду.

г) відношення сумнівної дебіторської заборгованості до загального її обсягу

, (43)

де З - сумнівна дебіторська заборгованість на початок (або кінець) періоду (ряд. 162 балансу).

Питання для самоконтролю

1. Аналіз фінансового стану підприємства: поняття, значення, завдання.

2. Бухгалтерський баланс – основне джерело для оцінки фінансового стану підприємства.

3. Оцінка платоспроможності підприємства.

4. Аналіз майна підприємства.

5. Співвідношення власного та залученого капіталу.

6. Фінансова стійкість підприємства.

7. Показники оборотності оборотних засобів.

8. Оцінка стану дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Вправи для самостійної роботи

Дата добавления: 2015-07-25