Завдання. 1 Прочитати і законспектувати теоретичний матеріал у зошит.

ЗАНЯТТЯ № 2

1 Прочитати і законспектувати теоретичний матеріал у зошит.

2 Виконати практичну роботу №1 (див. файл «Пр.р № 1»), надіслати до 22.02.2015 на Е-mail - [e-mail] або VK(id126215416).

Кожне питання плану – питання іспиту з української мови (за ПС)

Тема 2:

Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії. Специфіка мовлення фахівця. Мова і професія. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.

План

1. Літературна мова. Мовна норма. Види норм.

2. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

3. Культура фахового мовлення.

4. Мова і професія.

5. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.

1. Літературна мова. Мовна норма. Види норм.

Українська національна мова існує у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові та у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Писемна форма літературної мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Мовна норма – закріплені в практиці зразкового використання мовні варіанти (в галузі вимови, слововживання, граматичних та інших мовних засобів), які найкраще і найповніше з числа співіснуючих виконують свою суспільну роль.

Сукупність загальноприйнятих, усталених правил, якими керуються мовці в усному і писемному мовленні складає норми літературної мови, які є обов’язковими для всіх її носіїв.

Мовні норми	Регулюють правильність	Приклади
Орфоепічні й акцентні	належної вимови звуків і звукосполук, наголошування та інтонації	Прецедент, а не прецендент
Графічні	передавання звуків на письмі	Сторіччя, а не сторічча
Орфографічні	написання слів згідно з чинним правописом	Бароко, а не барокко, на –гора, а не нагора
Лексичні	слововживання у властивих їм значеннях на сучасному етапі	Ідеться про те, а не мова йде про, протягом, не на протязі
Морфологічні	уживання морфем	Найкращий, а не самий кращий, брати участ ь, а не приймати участь
Синтаксичні	керування, узгодження, поєднання та розміщення слів, речень	Кабінет завідувача кафедри, а не кабінет завідуючого кафедрою
Стилістичні	відбору мовних засобів відповідно до умов спілкування	Він кваліфікований працівник, а не Він добрий робітник.
Пунктуаційні	уживання розділових знаків, коли вони змінюють зміст, вислову	Додавати, не можна віднімати Додавати не можна, Віднімати

2 Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

Культура мови — уміння правильно говорити й писати, добирати мовні засоби відповідно до мети й обставин спілкування, грамотно, логічно, точно й виразно передавати засобами мови свої думки, почуття й переживання. Мові високої культури властиві багатство словника, різноманітність граматичних форм і синтаксичних конструкцій, стрункість та виразність.

Культура мовлення — дотримання усталених мовних норм усної і писемної літ. мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Низька К. м. характеризується порушенням правил слововживання, граматики, вимови та наголошення, написання.

Напр., помилково вживають вислови:

-добро пожалувати замість ласкаво просимо,

Неправильно наголошують слова:

рóблю, пи'шу, підéмо замість роблю', пишý, пíдемо.

Висока К. м. означає володіння багатством мови, уникнення у мовній практиці газетних штампів, канцеляризмів, діалектизмів.

Дуже часто в професійному мовленні, в окремих виробничих ситуаціях, вирішуючи певну проблему, відстоюючи свою точку зору, вступають у дискусію - публічне обговорення певного суперечливого питання чи проблеми.

Важливе місце в організації дискусії займає культура мовлення. Адже не так уже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватись елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т. п., це стосується вміння лаконічно висловлювати свою думку, не допускати двозначного трактування своїх висловлювань і позицій. Не можна допускати, щоби якась зі сторін переходила на силові методи ведення дискусії. Сила голосу - це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв'язання суперечки.

Дата добавления: 2015-07-20