Політика й право

Закон (Сума теології I-II, 90-108) визначається як «будь-яке веління розуму, яке проголошується заради загального добра тим, хто печеться про громадськість» (Сума теології I-II, 90, 4). Вічний закон (Сума теології I-II, 93), за допомогою якого божественне провидіння керує миром, не робить зайвим інші види закону, що виникають від нього: природній закон (Сума теології I-II, 94), принципом якого є основний постулат томистской етики — «слід прагнути до блага й робити благе, зло ж слід уникати», відомий у достатній мері кожній людині, і людський закон (Сума теології I-II, 95), що конкретизує постулати природнього закону (визначаючи, наприклад, конкретну форму покарання за доконане зло), який необхідний, оскільки досконалість у чесноті залежить від вправи й утримання від недобродійних похилостей, і силу якого Фома обмежує совістю, що противиться несправедливому закону. Історично сложившееся позитивне законодавство, що є продуктом людських установлень може бути, за певних умов, змінене. Благо окремої людини, суспільства й универсума визначається божественним задумом, і порушення людиною божественних законів є дією, спрямованою проти його власного блага (Сума проти язичників III, 121).

Випливаючи Аристотелеві, Фома вважався для людини природньої громадське життя, що вимагає керування заради загального добра. Фома виділяв шість форм правління: залежно від приналежності влади одному, деяким або багатьом і залежно від того, чи виконує дана форма правління належну мету — збереження миру й загального добра, або ж переслідує приватні цілі правителів, що суперечать суспільному благу. Слушні форми правління — монархія, аристократія й полисная система, несправедливі — тиранія, олігархія й демократія. Найкраща форма правління — монархія, оскільки рух до загального добра найбільше ефективно здійснюється, направляючись єдиним джерелом; відповідно найгірша форма правління — тиранія, оскільки зло, здійснюване волею одного, більше, чим зло, що виникає з безлічі різних воль, крім того демократія краще тиранії тим, що служить благу багатьох, а не одного. Фома виправдовував боротьбу з тиранією, особливо якщо встановлення тирана явно суперечать божественним установленням (наприклад, примушуючи до ідолопоклонства). Єдиновладдя слушного монарха повинне враховувати інтереси різних груп населення й не виключає елементів аристократії й полисной демократії. Церковну владу Фома ставив вище світської, через те, що перша спрямована на досягнення божественного блаженства, у той час як останній обмежується переслідуванням лише земного блага; однак для реалізації цього завдання необхідна допомога вищих сил і благодаті.

Дата добавления: 2015-07-25