Аквинат розмежовував області філософії й теологии: предметом першої є «істини розуму», а другий — «істини одкровення». Філософія наймитує в теології й настільки ж нижче її по значимості, наскільки обмежений людський розум нижче божественної премудрості. Теологія — священне навчання й наука, ґрунтується на знанні, яким має Бог і ті, хто визнаний гідним блаженства. Прилучення до божественного знання досягається через одкровення.
Теологія може щось запозичити у філософських дисциплін, але не тому що випробовує в цьому необхідність, а лише заради більшої дохідливості преподаваних нею положень.
В Аристотеля виділялися чотири послідовні щаблі істини: досвід (empeiria), мистецтво (techne), знання (episteme) і мудрість (sophia).
У Фоми Аквінського мудрість стає незалежною від інших щаблів вищим знанням про Бога. Вона ґрунтується на божественних одкровеннях.
Аквинат виділяв три ієрархічно супідрядні типи мудрості, кожна з яких наділена своїм «світлом істини»:
Деякі істини Одкровення доступні для розуміння розумом людину: наприклад, що Бог існує, що Бог єдиний. Інші — зрозуміти неможливо: наприклад, божественна триєдність, воскресіння в плоті.
На основі цього Фома Аквінський виводить необхідність розрізняти теологію надприродну, засновану на істинах Одкровення, які людей самотужки не здатна зрозуміти, і теологію раціональну, засновану на «природньому світлі розуму» (істину, що пізнає, силою людського інтелекту).
Фома Аквінський висунув принцип: істини науки й істини віри не можуть суперечити один одному; між ними існує гармонія. Мудрість — прагнення осягтися Бога, наука ж — сприятливе цьому засіб.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 44 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Коротка біографія | | | Про матерію й формі |