Поняття про продуктивність праці. Кількість, якості й результати праці.

Праця – це доцільна діяльність людину, процес створення благ, процес взаємодії людину із природою.

При визначенні ефективності виробництва виділяють наступні види праці:

1) минула праця – упредметнена праця, тобто праця матеріалізований у товарах;

2) жива праця – витрати фізичної, нервової й інтелектуальної енергії людину;

3) конкретна праця – праця, витрачений у певній професійній формі;

4) абстрактна праця – витрати фізичної й психічної енергії людину при створенні матеріальних і духовних благ;

5) необхідна праця – праця, що створює еквівалент вартості робочої сили (фонд життєвих засобів);

6) прибавочна праця – праця, затрачуваний понад вартість робочої сили.

Загальним заходом праці є робочий час.

Кількість, якості й результати праці – основні показники ефективності трудової діяльності.

Кількість праці – у сукупності його екстенсивних і інтенсивних сторін безпосередньо впливає на обсяги й характеристики створеного продукту.

Якість праці –у сукупності його конкретних форм визначає споживчі властивості і якість продукції.

Результат праці – являє собою взаємозв'язок кількісних і якісних характеристик трудової діяльності при випуску продукції.

Витрати праці на виробництво якої-небудь продукції виміряються величиною витраченого працівниками робочого часу.

Чим менше буде витрачено робочого часу на одиницю виробленої продукції, тем більша кількість продукції буде зроблена кожним працівником.

Продуктивність праці – показник, що оцінює кількість продукції, зробленої одним працівником в одиницю часу.

Продуктивність праці – найважливіший показник, що характеризує рівень ефективності суспільного виробництва.

Продуктивність праці – виміряється кількістю продукції, зробленої працівником у сфері матеріального виробництва за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, рік).

Під продуктивністю праці розуміється ефективність витрат праці, вимірювана кількістю зробленої за певний час продукції, що доводиться на один працівника.

Необхідно розрізняти поняття продуктивності суспільної праці й живої праці.

У виробництві будь-якого продукту беруть участь два види праці:

Ø Минулий (упредметнений) праця – праця, яка була витрачений на попередніх стадіях процесу виробництва й використовується на даній стадії виробництва продукції (наприклад, будинку, спорудження, машини, сировина, паливо, енергія й матеріали).

Фактори визначальні продуктивність минулої праці:

− рівень фондовіддачі;

− рівень матеріалоємності;

− якість засобів і предметів праці.

Ø Жива праця – праця, витрачена робітниками в самому процесі виробництва.

Фактори визначальні продуктивність живої праці:

− рівень кваліфікації працівників;

− стан дисципліни праці;

− рівень організації праці.

Приклад. Виготовлення автомашини:

Країна	Час
Японія	20,3 години
США	25,8 години
Західна Європа	39,3 години

Найбільш високі результати досягнуті на японських заводах у США – 19,6 години → Резонансний ефект → японська організація праці на базі американської кваліфікації.

Продуктивність суспільної праці – ураховує як витрати живого, так і витрати минулої праці, зроблені на попередніх стадіях процесу виробництва й упредметнені в сировині, матеріалах і засобах праці, використовуваних на даній стадії виготовлення продукції, або витрати суспільно необхідної праці (живого й суспільного) на виробництво одиниці продукції.

У цілому по країні продуктивність суспільної праці – виміряється кількістю національного доходу () у грошовому вимірі, зробленим розраховуючи на один працівника матеріального виробництва в одиницю часу (звичайно за рік).

Продуктивність живої праці – витрати тільки живої праці в даній галузі або на підприємстві для одержання одиниці продукції.

Продуктивність живої праці визначає кількість випущеної (або запланованої до випуску) продукції розраховуючи на один працівника підприємства, об'єднання, галузі в одиницю часу.

Ріст продуктивності праці – характеризується скороченням витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції й збільшенням продуктивності праці одного працівника.

Економічне значення неухильного росту продуктивності праці (ПТ) насамперед у тому, що воно є головним джерелом добробуту народу. Слідом за підвищенням ПТ ростуть зарплати й реальні доходи, збільшення яких у свою чергу стимулює подальший підйом ПТ.

Рівень і темпи доходу населення безпосередньо визначаються рівнем і темпами росту продуктивності праці.

Таблиця №1

Дата добавления: 2015-07-25