Рецептура.

Рецептура вивчає правила виписування ліків і технологію виготовлення лікарських форм і галенових препаратів. Завданням її є засвоєння загальних принципів оформлення рецептів і складання рецептурних прописів, уміння виготовляти різні лікарські форми і виписувати рецепти на них.

Для подальшого вивчення рецептури і виготовлення лікарських форм необхідно мати поняття про лікарську речовину, сировину і ліки.

Лікарською називається речовина, яка має лікувальні властивості або - це органічна чи неорганічна сполука, яка має біологічну чи фармакологічну активність і використовується для лікування чи профілактики.

Лікарська сировина – матеріал з якого готують лікарські речовини. Вона буває мінерального, мікробного, синтетичного чи напівсинтетичного походження.

Лікарська форма – це одна або кілька лікарських речовин, яким надана певна форма в результаті спеціальної технологічної обробки в аптеці або на фармакологічному підприємстві.

Лікарський препарат – одна або кілька лікарських речовин певної лікарської форми, яку надають на фармакологічному підприємстві.

Ліки (лікарські засоби) – це препарати або фізіотерапевтичні прийоми (масаж, компреси), які застосовують для лікування.

Фармакопея – єдиний збірник державних стандартів і положень, які нормують якість лікарських препаратів.

Перша фармакопея була видана в 1140 році, а в Росії - 1778 році.

Фармакопея містить вступну частину, два розділи: “Препарати”, “Загальні методи фізико-хімічного, хімічного і біологічного дослідження” і додаток.

У вступній частині вказуються препарати по групах (А, Б).

Фармакопея має законодавчий характер. ЇЇ вимоги, а також інструкції, настанови являються обов’язковими для виготовлення, зберігання і застосування лікарських препаратів.

GЛікарські форми (рецепти), які готуються на заводах або аптеках за прописами фармакопеї, називаються офіцинальними.

GВсі інші форми, які готуються за рецептами, складеними лікарем, або фельдшером називаються магістральними.

Мануал – тимчасовий збірник лікарських засобів, який створений між випусками фармакопеї.

Довідники та прайси утримують інформацію про існуючі та щойно отримані лікарські препарати вітчизняного та зарубіжного походження.

Аптеки. їх типи. обладнання і постачання

Аптека – це установа, основні функції якої полягають у виготовленні, зберіганні і відпуску лікарських засобів.

GАптеки відкритого типу (системи Зооветпромпостачу) продають за готівку і по безготівкових рахунках зооветеринарні товари колективним, фермерським господарствам, індивідуальним лікувальним закладам ветеринарної медицини та окремим громадянам, власникам тварин.

GАптеки закритого типу забезпечують ліками установи ветеринарної медицини державного підпорядкування та приватні для лікування амбулаторних і стаціонарних хворих тварин.

В аптеці повинні бути: приймальна, торгова зала, кімната для миття посуду та одержання дистильованої води, рецептурна для приготування ліків, матеріальна, для зберігання необхідних запасів лікарських засобів, холодильники і підвальне приміщення. У рецептурній кімнаті розміщують аптечні шафи і робочий стіл; на столі - ваги, а в шафах та шухлядах - ступки, товкачики, склянки, банки, лійки, корки, фільтрувальний папір, мірний посуд та ін.

G Користуючись вагами, слід дотримуватись таких правил: перед роботою: перевіряти справність ваг; не перевантажувати їх, тягар класти на праву, а важки - на ліву шальку ваг; порошки насипати на зважений папір, а рідину зважувати в скляному посуді; дрібні важки переносити тільки пінцетом; контролювати правильність зважування (підраховувати важки).

Аптечні шафи, звичайно, розділені на дві частини: верхню й нижню. У верхній частині роблять полички, на яких розміщують аптечні склянки та банки з лікарськими речовинами, а в нижній частині у висувних шухлядах з надписами зберігають громіздку, здебільшого рослинного походження, лікарську сировину.

Мірний посудКрапельниці

GАптечний посуд повинен бути скляним, фарфоровим або пластмасовим і добре закриватися. Розрізняють банки і склянки (посудина із шийкою). Аптечний посуд, у якому зберігають лікарські засоби, називають матеріальним, а той, у якому відпускають готові ліки, - рецептурним.

В аптеці повинен бути також мірний посуд: мірні колби, піпетки, бюретки, мензурки, крапельниці.

Для подрібнення і змішування лікарських речовин застосовують фарфорові ступки і товкачики.

При роботі з сипкими речовинами користуються капсулатурками і ложечками, а з мазеподібними - шпателями.

У матеріальній кімнаті аптеки містяться запаси лікарських засобів та матеріалів, які не псуються при кімнатній температурі (18 -20 °С).

У підвалі або в холодильних камерах зберігають біопрепарати, а також медикаменти, чутливі до високих температур. Легкозаймисті та дезінфікуючі речовини зберігають окремо в сухих закритих прохолодних приміщеннях.

У торговій залі обов'язково повинен бути касовий апарат.

Роботою аптеки керує завідуючий аптекою або працівник установи ветеринарної

В обов'язки завідуючого аптекою входить своєчасне складання заявок на зооветеринарні товари та списування їх; одержання приладів, медикаментів, інструментів, дезінфікуючих засобів відділень "Зооветпромпостачу"; відпуск медикаментів та ін.

GОтруйні лікарські речовини зберігають у постійно замкнених сейфах або металевих шафах, які після роботи опечатують. На внутрішньому боці дверець роблять напис з переліком речовин що зберігаються. У цій шафі зберігається все потрібне обладнання для зважування, відмірювання та змішування цих засобів.

Назви речовин пишуть на етикетках, які наклеюють на баночки. Білим кольором по чорному пишуть назви отруйних речовин: червоним на білому – сильнодіючих; чорним кольором на білому фоні – назви інших лікарських речовин. У приміщенні де зберігають отруйні речовини двері оббивають металом, а вікна обладнують металевими гратами. Аптеки, де зберігаються наркотичні засоби, потрібно підключати до сигналізації.

GДо упакованих ліків, що вже відпускаються за рецептами, прикріплюють сигнатури, а інколи і етикетки. На етикетках роблять надпис “Зовнішнє”, “Внутрішнє”, зазначають номер рецепта, вид тварини і спосіб застосування ліків. Ліки з якими потрібно бути обережними забезпечують додатковими етикетками “Отруйно”, “Поводитись обережно”. Засоби для зовнішнього застосування мають сигнатури та етикетки жовтого або червоно кольору, для внутрішнього – білого, а для ін’єкцій – голубого або синього.

У кожній ветеринарній аптеці за облік, звітність і достовірність відпуску матеріальних цінностей відповідає завідуючий. В його обов’язки також входить своєчасне складання заявок. В аптеці повинні бути:

- державна фармакопея України;

- мануали-збірники прописів лікарських форм і галунових препаратів, що застосовуються в практиці, але ще не включені до фармакопеї;

- ветеринарне законодавство;

- книга обліку надходжень медикаментів;

- касова книга;

- журнал реєстрації рецептів та вимог.

Для обліку отруйних і сильнодіючих речовин ведеться спеціальна книга. Безкоштовне витрачання медикаментів оформляється вимогами або рецептами спеціалістів установ, а витрата дезинфікуючих, дератизаційних та інсектицидних засобів списується згідно з актами на виконавчі роботи. Замість рецептів витрату медикаментів можна записувати у журналах реєстрації амбулаторних і стаціонарних хворих тварин.

Мануали – це збірники прописів лікарських форм і галенових препаратів.

Рецепти та правила їх виписування

Назва закладу ветеринарної Код закладу по ЗКУД

медицини (штамп закладу) Код закладу по ЗКПО

Ветеринарна документація

РЕЦЕПТ

Дата

Вид, кличка, інв. №, вік, власник тварини

Прізвище, ініціали лікаря (фельдшера)

Rp.:

Підпис і особиста печатка лікаря (розбірливо) М.П.

______________________________________________________________

Рецепт дійсний протягом 10 днів, двох місяців (непотрібне закреслити)

Форма рецептурного бланка 1 для виписування тваринам лікарських засобів загального призначення (розмір 105 х 150)

Рецепт – це звернення лікаря або фельдшера до аптеки про виготовлення і відпуск ліків для лікування хворих тварин. Він є офіційним документом, тому особи що його виписують несуть відповідальність.

При виписуванні треба додержуватися таких правил:

- рецепти пишуть на бланку розміром 105 Х 150 мм спеціальної форми латинською мовою, крім заголовка, сигнатури і підпису лікаря, що пишуться українською мовою. Писати потрібно чітким почерком, чорнилом, або кульковою ручкою, без виправлень і помилок, на бланку рецепта ставиться штамп лікувальної установи.

- кожну лікарську речовину пишуть у родовому відмітку з прописної літери і нового рядка.

- масу речовин у грамах зазначають у кінці рядка арабськими цифрами у вигляді десяткового дробу (1,0, 6,0, 2,5), а для рідких речовин у мілілітрах. В окремих випадках кількість речовини зазначають в краплях або в одиницях дії (ОД).

- на одному бланку можна виписати 1 – 2 рецепти, тоді їх відділяють значком # і кожний наступний рецепт починають словом Recipe (візьми), а закінчують сигнатурою. Незалежно від кількості рецептів на бланку рецепт має один заголовок і підписують його один раз. Наркотичні засоби, із списку А записують на бланках суворої звітності, причому одну лікарську форму пишуть на одному бланку.

- якщо пропис другого рецепта не вміщується на одному боці бланка, його продовжують на звороті, написавши внизу справа Verte! (переверни).

- для термінового відпуску ліків лікар вгорі на рецепті пише Cito! (швидко), або Antidotum (протиотрута), або “Statim” (негайно).

- якщо беруть однакову кількість кількох лікарських речовин і їх прописи стоять послідовно то дозу пишуть тільки після останньої речовини, поставивши перед дозою аа (апа – порівну).

- рецепт пишуть в певній послідовності відповідно до складових частин його.

- рецепти на наркотичні і отруйні речовини дійсні протягом 5 днів, на снотворні -10, а на інші препарати – не більше як 2 місяці після виписування.

- фельдшери ветеринарної медицини мають право виписувати рецепти на лікарські засоби, зазначивши свою посаду, завіривши рецепт своїм підписом і печаткою.

- рецепт виписаний з порушенням вимог правил вважається недійсним.

Рецепти бувають прості й складні, скорочені та розгорнуті, дозовані та не дозовані, офіцинальні та магістральні.

Несумісності лікарських речовин

При виписуванні рецептів слід брати до уваги такі несумісності:

-хімічну, коли при виготовленні лікарської форми виписані речовини вступають у хімічну реакцію, в результаті чого може випадати осад або утворюватися неактивні чи отруйні хімічні сполуки; (на базі цієї несумісності були винайдені антидоти)

- фізико – хімічні, коли при змішуванні виписаних інгредієнтів не можливо виготовити лікарську форму (незмішуються олія і вода, гліцерин і перманганат калію дають спалах);

- фармакологічну, коли лікарські речовини взаємодіють в організмі тварини і це супроводжується послабленням їх основної дії, появою небажаного ефекту. Не слід також робити не раціональні прописи до рецептів, це ускладнює виготовлення.

Маса і міра лікарських речовин

При виготовленні ліків необхідно правильно зважувати або відміряти лікарську речовину. Масу лік.речовини зазначають у грамах, а об’єм рідини у мілілітрах, краплях. Одиницею маси в аптеці є грам 1,0. маса речовини менша за грам має такі назви і позначення: дециграм – 0,0001; міліграм – 0,001; дециміліграм – 0,0001, мікрограм. За одиницю вимірювання об’єму прийнято брати мілілітр (мл), вищою одиницею ємності є літр (1л). Для дозування речовин можна користуватись такими даними: 1мл води містить 20 крапель, 1мл спирту – 60 крапель, 1 мл ефіру – 90 крапель. Активність деяких лікарських речовин(антибіотиків, гормональних препаратів) вимірюють в одиницях дії (ОД) або міжнародних одиницях дії (МОД).

Дозування сипких і деяких рідких форм ложками, склянками та інше досить відносне, але у ветеринарній практиці застосовується широко (для не сильно діючих речовин). Чайна ложка містить 4 – 5 мл, десертна 8 – 10 мл, столова 16 – 20. Склянка 200 – 250мл.

? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що вивчає фармакологія?

2. Які завдання фармакологія?

3. Назвіть видатних вчених в області фармакології?

4. Кого із вчених називають “батьком медицини”?

5. Хто із вчених вперше ввів таке поняття, як доза?

6. Що таке лікарська сировина?

7. Що таке лікарська речовина?

8. Що таке лікарська форма?

9. Що таке лікарський препарат?

10. Що таке лікарські засоби?

11. Які види ліків ви знаєте?

12. Що таке аптека?

13. Які є типи аптек?

14. Яке обладнання передбачається в аптеках?

15. Де зберігають ліки, до складу яких входять отруйні речовини?

16. Які ваги бувають в аптеках?

17. Як нормують лікарську речовину?

18. Вкажіть правила виписування рецептів.

19. Назвіть несумісності ліків.

20. Скільки мілілітрів містить чайна, столова, десертна ложки?

ГРАФІЧНИЙ ДИКТАНТ

1. Чи повинні забезпечувати ліками аптеки закритого типу установи (лікарні, інститути) для лікування амбулаторних і стаціонарних хворих тварин?

2. Фармакопея - це збірник прописів лікарських форм і галенових препаратів?

3. Допоміжний надпис на рецепті Vегtе! пишеться вгорі і вказує на терміновий відпуск ліків?

4. Чи даються в четверній частині рецепту Subsсгірtіо вказівки про форму та упаковку?

5. Магістральним називається рецепт складений лікарем або фельдшером за власним прописом?

6. Чи містить столова ложка 8 - 10 мл рідини?

7. Якщо лікарські речовини вступають в реакцію або утворюють сполуки, отруйні для організму то це буде хімічна несумісність?

8. Чи міститься 60 крапель в 1 мл води?

9. Офіцинальними називають такі рецепти або лікарські форми, які готуються за прописом, що внесені у фармакопею або мануали?

10. Чи користуються при роботі з м'якими речовинами шпателями?

11. Чи позначаються сильнодіючі речовини білим по чорному?

12. Чи призначена матеріальна кімната аптек для створення запасу лікарських засобів та матеріалів?

13. Чи утримує третя частина рецепту Designatio materiarum вказівки про форму і упаковку ліків?

14. Чи вказується в сигнатурі спосіб застосування, дозування та частота прийому ліків?

15. Чи являється ознакою фармакологічної несумісності взаємодія в організмі речовин, які спричинюють послаблення основної дії з появою небажаної.

16. Чи міститься в чайній ложці 4-5 мл рідини?

17. Чи виписується в дозованих рецептах загальна кількість лікарських речовин, що розрахована на кілька введень?

18. Чи можна назвати ліки речовинами, які мають лікувальні властивості і
можуть бути використані як ліки?

ЗМІСТ

1. Загальна характеристика рідких лікарських форм, значення та застосування.

2. Класифікація.

3. Технологія виготовлення, застосування і виписування розчинів.

4. Технологія виготовлення, застосування і виписування відварів та настоїв.

5. Технологія виготовлення, застосування і виписування емульсій.

6. Виготовлення, застосування і виписування мікстур.

7. Виготовлення, застосування і виписування слизей.

8. Галенові і новогаленові препарати.

¨ Література

1. Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта, 2001. - 269 – 290 с.

! Основні терміни і поняття

Розчини, розчинники: олійні, спиртові та водні; відвари, співвідношення відварів, настої, слизі, мікстури, емульсії: олійні, насіннєві; настойки, сиропи; масовий, об’ємний, та масово – об’ємний способи приготування розчинів.

&Теоретичні вказівки

Для лікування тварин у ветеринарній практиці широко застосовують рідкі лікарські форми. Вони зручні при введенні, легко готуються та широко застосовуються.

Найбільш зручні у застосуванні розчини. Вони бувають олійні, водні та спиртові в залежності від розчинника.

Розчини – однорідна прозора рідина, яку одержують в результаті повного розчинення лікарських речовин (твердих, рідких) в розчинниках.

Водні: дистильована (Agua destillata), кип’ячена вода (Agua cocta);.

Спиртові: спирт етиловий (Spiritus aethylicus), ефір (Aetheris).

Олійні: гліцерин (Glуcerinum), оливкова олія (Oleum olivarum) касторова (Ricini), персикова (Oleum persicorum), соняшникова олія (Oleum Helianthi) льняна (Oleum Lini).

GЗалежно від того, в якому розчиннику лікарська речовина, розрізняють водні (Solutionіs aguosae), спиртові (Solutionis spirituosae) і олійні (Solutionis oleosae) розчини.

Розчини застосовують для зовнішнього і внутрішнього вживання, а також для парентерального введення – підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно. Для парентерального введення ліки мають бути стерильними або відпускатись в ампулах.

Виготовляють розчини трьома способами: масовим, об’ємним та масово – об’ємним.

При виготовленні розчинів крупнокристалічні речовини, сухі та густі екстракти спочатку розтирають у ступці з незначною кількістю розчинника до утворення однорідної маси, а потім уже додають необхідну кількість його. Фільтрують розчини через фільтрувальний папір або кілька шарів гігроскопічної вати. Використовують також спеціальні фільтри.

GПри виписуванні олійних або спиртових розчинів після зазначення лікарської форми та назви її в родовому відмінку пишуть олійного чи спиртового, а далі концентрацію і кількість розчину.

---

Дата добавления: 2015-07-25