Глава 31. Землеустрій

Стаття 181. Поняття землеустрою

Землеустрій — це сукупність соціально-економіч­них та екологічних заходів, спрямованих на регулю­вання земельних відносин та раціональної організа­ції території адміністративно-територіальних утво­рень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Землеустрій виконує важливі функції організації раціонального використання земельних ресурсів, їх охорони та захисту ґрунтів, безвідносно до цільового призначення земель. Він є однією із функцій держав­ного управління в сфері землекористування і поширю­ється на землі всіх форм власності.

Розрізняють такі види землеустрою: прогнозне, пе-редпроектне, міжгосподарське, внутрішньогосподарське.

До прогнозних і передпроектних землевпорядних дій відносяться: розробка схем використання та охорони земельних ресурсів, в т. ч. протиерозійних і інших¹

ґрунтозахисних засобів; розробка схем землеустрою областей і окремих регіонів; розробка прогнозів, регіо­нальних програм використання і охорони земель; об­ґрунтування розташування, встановлення і аміни меж територій з особливим природоохоронним, рекреацій­ним і заповідним режимами.

Міжгосподарський землеустрій, дозволяє визначити цільове призначення земель, здійснювати міжгалузе­вий і внутрішньогалузевий розподіл (перерозподіл) земельного фонду між конкретними суб'єктами. 8а допомогою міжгосподарського землеустрою утворюють­ся нові і змінюються існуючі господарські суб'єкти, розробляються заходи, що забезпечують оптимальні міжгосподарські економічні зв'язки, вирішуються за­гальнодержавні, галузеві, а також регіональні і конк­ретні внутрішньогосподарські задачі.

Важливе значення міжгосподарський землеустрій набуває в умовах земельної реформи. Надання земель у власність, використання (у т.ч. і за договором орен­ди) — усі ці заходи вимагають проведення міжгоспо­дарського землеустрою. Змінюється не тільки зміст, але і методи міжгосподарського землеустрою. Він стає за­ходом договірного характеру, що відбиває потреби усіх без винятку суб'єктів земельних правовідносин.

Внутрішньогосподарський землеустрій проводиться в рамках конкретних сільськогосподарських підпри­ємств і полягає в раціональному розміщенні виробни­чих одиниць і господарських центрів, внутрішніх до­ріг, організації угідь і сівозмін, природоохоронних зон, економічно оптимальному устрою територій, садів, ви­ноградників, ягідників, кормових угідь тощо.

Стаття 182. Мета землеустрою

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціо­нального використання та охорони земель, створен­ні сприятливого екологічного середовища та поліп­шенні природних ландшафтів.

Мета землеустрою визначається відповідними на­прямками його проведення, а саме: забезпечення раці-

онального використання земель; охорона земель; ство­рення сприятливого екологічного середовища; поліп­шення природних ландшафтів.

Історично землеустрій в своєму розвитку пройшов декілька етапів становлення. Його зародження та по­чатковий етап розвитку був пов'язаний із виконанням землемірно-технічних заходів, за допомогою яких про­водився лише вимір та поділ земельних ділянок, нарі­зка полів і бригадних ділянок, відвід земельних діля­нок землекористувачем.

При подальшому розвитку землеустрою, його розу­міння як суто землемірно-технічну діяльність зміни­лося. В одній із наукових робіт, що вийшла в світ у 1955 р. професор С.О. Удачін писав: «Исторический опит показьівает, что сущность землеустройства заклю-чается не в землемерной технике, а в регулировании земельних отношений, в организации земли как важ­ного средства производства, как обчьекта социальньїх связей в общественном производстве»¹.

В подальшому землеустрій пов'язується саме із ви­рішенням питань, які забезпечують організацію раці­онального та ефективного використання земель, підви­щення культури землеробства та охорони земель.

На сучасному етапі землеустрій, окрім означених напрямів забезпечує також створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів. Як зазначено в Наказі Держкомзему України від 11 березня 1997 р. зі змінами, внесеними наказом Держкомзему України від ЗО жовтня 1997 р. «Положення про здійснення державної землевпоряд­ної експертизи»², при проведенні державної землевпо­рядної експертизи повинна визначатися еколого-еко-номічна ефективність передбачення заходів щодо за­побігання їх впливу на земельні угіддя за межами ді­

¹ Удачин СЛ. Вопросьі теории землеустройства.— М., 1955.— С. 56.

² Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи.— К., «Урожай».— 1998.— С. 705-709.

лянки, охорони агроландшафтів. Тобто мова йде саме про забезпечення в процесі проведення землеустрою дій. пов'язаних не тільки із забезпеченням раціонального та ефективного використання земельних ділянок, але й створення сприятливого екологічного середовища та формування природних ландшафтів за межами діля­нок, на яких проводиться землеустрій.

Стаття 183. Завдання землеустрою

Основними завданнями землеустрою є:

а) реалізація політики держави щодо науково об­ґрунтованого перерозподілу земель, формування ра­ціональної системи землеволодінь і землекористуваиь а усуненням недоліків у розташуванні земель, ство­рення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;

б) інформаційне забезпечення правового, економіч­ного, екологічного і містобудівного механізму регу­лювання земельних відносин на національному, ре­гіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особ­ливого режиму і умов використання земель;

в) встановлення на місцевості меж адміністратив­но-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режи­мами, меж земельних ділянок власників і землеко­ристувачів;

г) здійснення заходів щодо прогнозування, плану­вання, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію вико­ристання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм ор­ганізації управління землекористуванням, удоскона­лення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;

д) розробка системи заходів по збереженню і по­ліпшенню природних ландшафтів, відновленню і під­

вищенню родючості ґрунтів, рекультивації поруше­них земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущіль­нення, забруднення промисловими відходами і хіміч­ними речовинами та інших видів деградації, по кон­сервації деградованнх і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ;

е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створен­ня умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.

Землеустроєм, як сукупністю соціально-економічних заходів, виконуються найрізноманітніші завдання, по­в'язані з забезпеченням раціонального використання та охорони земель, безвідносно до цільового призначен­ня останніх: сільськогосподарського виробництва; промисловості, лісового та водного господарства, місто­будування тощо.

Всі завдання землеустрою, які перераховані у комен­тованій статті можливо поділити на: загальнодержав­ні, галузеві, відомчі.

На рівні загальнодержавних заходів по землеустрою проводяться: реалізація державної політики в галузі земельних правовідносин; визначення основного цільо­вого призначення земельних масивів, розробка круп­них регіональних комплексних програм охорони та регіонального використання земельних ресурсів; пла­нування та прогнозування (розробка державних, обла­сних, районних і регіональних схем використання зе­мель та схем землеустрою, крупних заходів щодо охо­рони земель), розробка цільових програм меліорації та рекультивації земель, боротьба з водною та вітровою ерозією ґрунтів і т.ін.

Галузеві та відомчі завдання землеустрою залежать від характеру виробництва, його особливостей, спеціа­лізації. Зокрема, до завдань землеустрою в галузі сіль­ськогосподарського виробництва необхідно віднести: створення та вдосконалення всіх форм власності на

землю та землекористування; організація господарств, які володіють землею на праві власності, користуван­ні (в т.ч. і на умовах оренди); раціональна організація територій господарств, які є виробниками сільськогос­подарської продукції з метою найбільш ефективного ведення сільськогосподарського виробництва в нових умовах ринкової економіки; розробка заходів, які за­безпечують охорону і покращення земель, систематич­не підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва; розробка за­ходів, які б забезпечували стійкі і оптимальні міжгос­подарські економічні зв'язки.

Задачами землеустрою в області промислового та інших видів несільськогосподарського виробництва є: пошук земель з метою їх використання в промисловос­ті, будівництві і т.ін., які б в мінімальній мірі торкали­ся інтересів сільськогосподарського виробництва; від­від земель і утворення нових землекористувань; розроб­ка заходів з охорони і раціонального використання зе­мель з дотриманням екологічних вимог.

Важливе значення мають також прогнозні і перед-проектні задачі землеустрою, до яких відносяться: роз­робка схем використання й охорони земельних ресур­сів держави і її окремих регіонів, в т.ч. протиерозій­них та інших ґрунтозахисних заходів; розробка схем землеустрою областей і регіонів; розробка прогнозів, регіональних програм використання і охорони земель; обґрунтування розміщення, встановлення та зміни меж територій з особливими природоохоронними, рекреацій­ними і заповідними режимами.

В процесі реалізації зазначених завдань важливим є проведення державної землевпорядної експертизи, яка визначає: питання правового забезпечення проектних рішень; відповідність передбачених заходів завданню на проектування, вимогам раціонального використання і охорони земель та нормативно-технічним документам; запропоновані проектною документацією рішення від­носно знімання, збереження і використання родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із пору­шенням земель, проведенням їх рекультивації.

Стаття 184. Зміст землеустрою Землеустрій передбачає:

а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землево­лодінь і землекористувань;

б) розробку загальнодержавної і регіональних про­грам використання та охорони земель;

в) складання схем землеустрою, розроблення тех­ніко-економічних обґрунтувань використання та охо­рони земель відповідних адміністративно-територі­альних утворень;

г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення но­вих;

д) складання проектів відведення земельних діля­нок;

е) встановлення в натурі (на місцевості) меж зе­мельних ділянок;

є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;

ж) складання проектів землеустрою, що забезпе­чують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

з) розроблений іншої землевпорядної документа­ції, пов'язаної з використанням та охороною земель;

и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;

і) проведення топографо-геодезичних, картографіч­них, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Важливим аспектом землеустрою є його зміст. Саме змісту землеустрою присвячена коментована стаття.

Встановлення (відновлення) на місцевості меж ад­міністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань виділено в особливий вид земле-

устрою у зв'язку із специфікою зазначених робіт. Ос­новою для виконання відповідних робіт є план земель-но-господарського устрою населених пунктів, план від­воду земельних ділянок, наданих відповідним особам у власність або користування.

Зокрема, план земельно-господарського устрою на­селеного пункту складається на основі генерального плану цього населеного пункту і затверджується від­повідним органом місцевого самоврядування. Він мі­стить дані про: поділ земель за використанням відпо­відно до цільового призначення; поділ земель за фор­мами власності і користування; організаційні, правові, фінансові та інші заходи по вдосконаленню структури територій, освоєнню земель, покращенню їх якості, ре­культивації і консервації, інженерному захисту; необ­хідність і обсяги економічного стимулювання щодо раціонального використання і охорони земель; вихід­ні дані для обчислення розмірів земельного податку і орендної плати, надання пільг по земельному оподат­куванню, обґрунтування і визначення загального обсягу земельного податку; заходи щодо забезпечення режи­му використання земель в охоронних і захисних зонах, відшкодування збитків власникам землі і землекори­стувачам внаслідок встановлення таких зон; напрям­ки природоохоронної діяльності.

Планами земельно-господарського устрою у відпо­відності з нормативно-правовими актами передбачаєть­ся особливий режим використання земель у: санітар­но-захисних зонах, шкідливих і небезпечних промис­лових, складських і комунальних підприємств; зонах і округах санітарної охорони курортів; зонах санітар­ної охорони джерел водопостачання, водоочисних спо­руд; водоохоронних зонах водоймищ і річок, узбереж­жя водосховищ, Чорного і Азовського морів; зонах охорони ландшафту, пам'яток історії і культури, зонах регулювання забудови; охоронних зонах заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів; зонах залягання корисних копалин; сейсмічних зонах та зонах руйнування земної поверхні, зсувів, за­

топлення і підтоплення, тектонічних розломів та інших небезпечних природних і антропогенних процесів.

Розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель, а також складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відпо­відних адміністративно-територіальних утворень е пра­вовою основою для проведення державними органами необхідних заходів по раціональному використанню земель.

Зазначені програми і схеми включають прогнозні розробки з питань раціональної організації території, підвищення родючості ґрунтів, захисту земель від віт­рової і водної ерозії й інших негативних процесів, консервації деградованих сільськогосподарських угідь, рекультивації порушених земель і т.п.

Схеми використання й охорони земельних ресурсів, а також схеми землевпорядження областей і районів необхідні для розробки довгострокових прогнозів або середньострокових передпланових документів, що за­безпечують наукове обґрунтування раціональної екс­плуатації й охорони земельних ділянок. Крім того, зазначені схеми є основою для складання проектів між­господарського і внутрішньогосподарського землеуст­рою, різних передпроектних і проектних розробок.

Важливого значення набуває така землевпорядна дія, як обґрунтування встановлення меж територій з особли­вими природоохоронними, рекреаційними і заповідни­ми режимами. Відповідно до Закону України «Про при­родно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р. (із наступними змінами та доповненнями), території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, есте­тичну, господарську, а також історико-культурну цін­ність, підлягають комплексній охороні, порядок здійс­нення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів. Землі територій та об'єк­тів природно-заповідного фонду, належать до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохорон­ного призначення, а землі рекреаційних територій — до категорії земель рекреаційного призначення.

Збереження відповідних територій та об'єкті» забез­печується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за ставом заповідних та рекреаційних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективно­го використання; додержання вимог щодо охорони те­риторій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої ді­яльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; проведення широкого між­народного співробітництва у цій сфері.

Утворення нових і упорядкування існуючих земле­володінь і землекористувань вимагають рішення про надання і вилучення земель, виділенні орендованих ділянок, відвід угідь для ведення селянських або фер­мерських господарств. Вони приймаються також при реорганізації господарств. Крім того, землевпорядні дії усувають недоліки землеволодінь і землекористувань (уклинювання, украплювання, незручності обслугову­вання окремих ділянок і т.п.)

Складання проектів відведення земельних ділянок є однією з функцій обласних, Київського та Севастополь­ського міських та відділів районних управлінь земель­них ресурсів. Складання відповідних проектів здійс­нюється за рахунок бюджетних коштів, або коштів замовників, яким відводяться земельні ділянки.

Складання проектів відведення земельних ділянок виконується у дві стадії: попереднє погодження міс­ця розташування об'єкта; складання проекту відве­дення земельної ділянки. Попереднє погодження про­водиться з органами місцевого самоврядування, влас­никами землі або землекористувачами, землевпоряд­ними, природоохоронними, санітарними органами та органами у справах будівництва, архітектури та жит­лової політики. В погоджених висновках повинні вказуватися наявні сервітути та обмеження щодо Використання земельних ділянок. Матеріали поперед­нього погодження є складовою частиною до проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки складається лише після подання відповідних документів і затвер­джується в установленому порядку після погодження його власником землі або землекористувачем та отри­мання позитивного висновку державної землевпоряд­ної експертизи.

Встановлення в натурі (на місцевості) меж земель­них ділянок відбувається за допомогою межових зна­ків встановленого зразка. Перенесення проекту земле­устрою на місцевість проводиться за участю представ­ників заінтересованих власників землі, землекористу­вачів (в т.ч. орендарів). Виконана робота оформляєть­ся актом встановленого зразка з додатком робочого креслення перенесених меж.

Підготовка документів, що посвідчують право влас­ності або право користування землею виконується на підставі робіт по кадастровому землеустрою (інвентари­зація земель та юридичне підтвердження права на зе­мельну ділянку). До технічної документації по вигото­вленню документів, додаються висновки: органів земель­них ресурсів про право власників або землекористува­чів на земельну ділянку у відповідності з чинним за­конодавством; органів у справах будівництва та архітек­тури про наявні обмеження на використання земельних ділянок та сервітути. Вказані висновки надаються пе­ред складанням відповідного технічного завдання на виконання землевпорядних робіт. На плані земельної ділянки, який є складовою технічної документації, на­носяться межі обмежень і сервітутів. Копія технічної документації по оформленню права на земельну ділян­ку видається землевласнику або землекористувачу.

Складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін упорядку­вання угідь, відноситься до різновиду внутрішньогос­подарського землеустрою.

Внутрішньогосподарська організація земель, що зна­ходяться у власності чи користуванні (у т.ч. і на умо­вах оренди), проводиться в зв'язку з об'єктивними змінами економічних, природних, територіальних і ін­ших умов виробництва.

Результатом цих дій е складання проекту внутріш­ньогосподарського землеустрою, що визначає основу правового режиму використання земель даного гос­подарства. Одночасно з цим встановлюються чи уточ­нюються права та й обов'язки власників земельних ді­лянок або землекористувачів. Сам же проект після не­обхідних затверджень стає юридичною основою для наступних внутрішньогосподарських заходів (меліора­тивних, культурно-технічних, агрогослодарських і т.п.).

Змістом проектів, пов'язаних з охороною земель по­винна бути розробка системи організаційних, еконо­мічних, правових, інженерних і інших заходів, спря­мованих на їх захист від необгрунтованого вилучен­ня із сільськогосподарського обороту, нераціонально­го використання, шкідливих антропогенних і природ­них впливів з метою підвищення ефективності при­родокористування і створення сприятливого екологіч­ного середовища.

До іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель, розробка якої передбачена в коментованій статті, слід віднести: про­гнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель; схеми землеустрою; проекти створення нових землеволодінь і землекорис­тувань; проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організації, особистих селянсь­ких, фермерських законодавств; робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним по­ліпшенням та охороною земель. Зазначена землевпо­рядна документація складається обласним, Київським та Севастопольським міськими управліннями або рай­онними відділами земельних ресурсів.

Авторський нагляд за виконанням проектів з ви­користання та охорони земель здійснюють власники земельних ділянок, землекористувачі, в т.ч. орендарі земельних ділянок. Основною його метою є реалізація проектів землеустрою, а при необхідності —- внесення змін у складені проекти.

На даний час законодавством не урегульована ме­тодика проведення авторського нагляду, тому вона має регіональний характер і потребує подальшого удоско­налення.

Проведені в процесі землеустрою топографо-геоде­зичні, картографічні, ґрунтові, геоботанічні, а також їтптгі обстеження і розвідування земель спрямовані на роз­робку вихідних графічних, економічних і інших мате­ріалів для проведення всіх інших землевпорядних дій. Вони можуть здійснюватися як у комплексі з іншими землевпорядними діями, так і самостійно. Матеріали обстежень характеризують якісний стан земель, ступінь їхньої придатності для відповідних господарських потреб і є базою для створення землевпорядних і ін­ших проектів.

Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою

1. Землеустрій здійснюється державними та інши­ми землевпорядними організаціями за рахунок ко­штів Державного бюджету України, бюджету Авто­номної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а та­кож коштів громадян та юридичних осіб.

2. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Здійснення землеустрою покладається на Держав­ний комітет України по земельних ресурсах, обласні управління земельних ресурсів, Київське і Севастополь­ське міське управління земельних ресурсів та районні відділи земельних ресурсів. В Державному бюджеті України, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах передбачаються відповідні статті видатків на проведення землеустрою щодо встановлен­ня меж адміністративно-територіальних утворень, роз­робки загальнодержавних та регіональних програм використання та охорони земель, розробки техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень, та деякі інші.

Складання проектів відведення земельних ділянок для юридичних та фізичних осіб здійснюється за ра­хунок коштів останніх. Роботи виковуються на підставі угод між замовниками та виконавцями на розробку відповідних проектів.

Землеустрій здійснюється відповідно до закону в формі землевпорядного процесу. Землевпорядний про­цес — це загальний порядок виконання окремих зем­левпорядних дій. Він складається із наступних взає­мопов'язаних і послідовно виконуваних стадій: пору­шення клопотання про проведення землевпорядної дії; підготовчі роботи щодо складання проекту землеуст­рою; складання проекту землеустрою; розгляд проек­ту, проектної документації; затвердження проекту} перенесення проекту в натуру (на місцевість); оформ­лення і видача землевпорядних матеріалів і докумен­тів; здійснення авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою.

Кожна з цих стадій здійснюється по визначеній про­цедурі, встановленій в наказах, інструкціях, методичних рекомендаціях Державного комітету України по земель­них ресурсах, інших центральних органів виконавчої влади в сфері економії і природних ресурсів.

Стаття 186. Розгляд і затвердження землевпорядної документації

1. Розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:

а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрун­тування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погоджених їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідни­ми органами виконавчої влади або органами місце­вого самоврядування;

б) проекти створення нових землеволодінь і зем­лекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідни­ми органами виконавчої влади або органами місце­вого самоврядування;

в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджують­ся органами виконавчої влади або органами місце­вого самоврядування, які надають і вилучають зе­мельні ділянки;

г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селян­ських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або рай­онними державними адміністраціями розглядають­ся і затверджуються власниками землі або землеко­ристувачами;

ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упо­рядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, розгляда­ються і затверджуються замовниками цих проектів.

2. Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішен­ням органів виконавчої влади, органів місцевого са­моврядування або власників землі та землекористу­вачів, які затвердили ці проекти.

3. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державно­го земельного кадастру, проекти з питань викорис­тання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали об­ґрунтувань використання і охорони земель підляга­ють державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

Розгляд та затвердження землевпорядної докумен­тації є частиною землевпорядного процесу, стадії яко­го перераховані в коментарі до попередньої статті. Саме на цих стадіях відбувається їх попередній розгляд, погодження та затвердження. Коло суб'єктів, яким надається право розглядати та затверджувати земле­впорядну документацію складається із органів місце­вого самоврядування, власників землі, землекористува­чів та інших суб'єктів, які є замовниками відповідних проектів.

Обов'язковою умовою затвердження прогнозних матеріалів використання і охорони земель, проектів землеустрою, матеріалів державного земельного када­стру, проектів з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, техніко-економіч-них матеріалів обгрунтування, використання і охоро­ни земель є проведення відносно них державної зем­левпорядної експертизи.

Державна землевпорядна експертиза може здійсню­ватися: безпосередньо спеціалістами органів земельних ресурсів; експертними комісіями, спеціально створени­ми із спеціалістів Держкомзему України та інших міністерств і відомств для розгляду особливо складних і важливих об'єктів; проектними, науково-дослідними та іншими організаціями і спеціалістами відповідного профілю. До проведення державної землевпорядної експертизи не можуть залучатися проектні, науково-дослідні та інші організації (розробники), спеціалісти яких брали участь у розробці проектно-технічної до­кументації.

Державна землевпорядна експертиза проводиться: Держкомземом України — до ЗО днів; Держкомземом АРК, обласними, Київським та Севастопольським мі­ським управліннями земельних ресурсів — до 20 днів. Про залучення до проведення експертизи спеціалістів проектних, науково-дослідних та інших організацій строки визначаються договором.

Експертиза проектної документації проводиться за кошти замовника. її висновки зберігають свою силу протягом періоду дії документації, після чого в разі, якщо передбачені проектні рішення не реалізовані, вона підлягає повторній державній землевпорядній експертизі.

Результати експертизи викладаються у формі вис­новків, які повинні зводитися до трьох можливих ва­ріантів:

— проектна документація розроблена згідно з ви­могами земельного законодавства і діючих норматив­но-технічних документів, позитивно оцінюється. При потребі, погодження може обумовлюватися повними

умовами щодо додаткового опрацювання деяких пи­тань, внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок;

— проектна документація, яка не в повній мірі від­повідає вимогам земельного законодавства і діючих нормативно-технічних документів, повертається на доопрацювання;

— у випадках, якщо проектна документація не від­повідає вимогам земельного законодавства і є неприй­нятною щодо раціонального використання і охорони земель, вона оцінюється негативно і не погоджується.

Висновки набувають правового статусу державвої землевпорядної експертизи після затвердження їх від­повідно керівництвом Держкомзему України, Держ-комзему АРК, обласними, Київським та Севастополь­ським міським управліннями земельних ресурсів.

Дата добавления: 2015-07-25