Оцінка поживності кормів за хімічним складом

До складу кормів входить вода і суха речовина (рис. 6.). Вода знаходиться у кормових продуктах у вільному стані тачастково зв'язана з колоїдами (білками,

вуглеводами). Вміст води у кормах різний і може коливатись від 5 до 95%. Мало

води (5-8%) у сухому молоці, сухих залишках технічних виробництв - макусі, сухому жомі; у зернових кормах міститься 12-14 % води, у сіні та соломі - 15-20%, у зелених кормах і силосі - майже 60-85%, у коренеплодах 80-92%, у барді, жомі - 90-95 %. Вміст води впливає на стійкість кормів при зберіганні, обумовлює технологію їх заготівлі та зберігання. Вода є неодмінною складовою частиною тіла тварин. Найбільший вміст води у тілі молодих тварин - до 80 %. З віком тварин вміст її зменшується до 50 %.

Вода у тілі тварин має велике фізіологічне значення: вона є середовищем, де протікають обмінні процеси, є розчинником хімічних сполук, забезпечує теплорегуляцію організму, виводить із сечею продукти обміну речовин та ін.

Незважаючи на велику фізіологічну роль води в організмі, поживної цінності вона не має. Тому, чим більше корм містить води, тим менша його поживність.

Вміст сухої речовини у кормах у деякій мірі характеризує енергетичну цінність корму, обумовлює поїдання кормів, але не може бути досить вірною оцінкою поживності кормів. Суха речовина складається з мінеральних і органічних речовин.

Мінеральна частина корму (сира зола) характеризує мінеральну цінність корму. В сухій речовині рослин на долю золи приходиться майже 5-10%. Але її склад може бути різним. У ній знаходяться макроелементи: кальцій, натрій, калій, фосфор, магній, сірка та хлор. Інші мінеральні елементи відносяться до мікроелементів. Макроелементи знаходяться у концентраціях від 0,01% і вище, мікроелементи - у концентраціях, менших 0,01% від сухої маси кормів.

Мінеральні речовини мають велике значення у забезпеченні життєдіяльності організму. Вони беруть участь у побудові опорних тканин організму, підтриманні гомеостазу, тобто сталості хімічного складу та фізико-хімічних якостей внутрішнього середовища, активізують біохімічні реакції, впливаючи на ферментативні системи організму, на функцію ендокринних залоз, обумовлюють інші специфічні фізіологічні функції. До органічних речовин відносяться азотисті речовини (сирий протеїн), безазотисті речовини (сирий жир, сира клітковина) і безазотисті екстрактивні речовини (крохмаль, цукри, декстрини), а також біологічно активні речовини (вітаміни, гормони, ферменти) та ін.

Азотисті речовини (сирий протеїн) складається з білків і амідів. Білки - це органічні азотисті високомолекулярні сполуки, утворені з амінокислот (прості білки) або утворені з амінокислот та інших сполук (складні білки). Білки мають дуже важливе значення у живленні тварин, вони є "носіями" життя, основною речовиною всіх клітин і тканин, тобто виконують в організмі головну структурну (пластичну) функцію, яку не може виконати інша речовина. Біосинтез білків обумовлює ріст і розвиток організму. Білки входять до складу ферментів - біологічних каталізаторів в організмі, які забезпечують хімічні перетворення різних сполук. Білки – ферменти здійснюють всі види обміну речовин в організмі. Захисна функція білків проявляється в утворенні імунних тіл (антитіл) при надходженні в організм чужорідного білка (наприклад, бактерій). Крім того, білки зв'язують токсини, яди та інші хімічні сполуки, що не властиві природі тварин.

Велика роль білків у транспортуванні багатьох речовин, у передачі спадкових якостей потомству, у регулюванні біосинтетичних і енергетичних процесів в організмі.

Білки - це найбільш важлива і часто дефіцитна речовина в кормах. Вміст білків у кормах коливається (від 1% до 70-80%). З рослинних кормів багаті білками шроти (від 30 до 45%), зерно бобових (близько 25-30 %), з грубих кормів - сіно бобових (до 12-15%). Невелика кількість білків у зерні злаків (8-12%), значно менша - у сіні злаковому (4-6%), соломі (2-3%), корене- і бульбоплодах (0,5-1%). Особливо багаті на білок сухе молоко, м'ясне борошно, сушена кров (70-90 %).

Аміди - всі азотисті речовини небілкового характеру. До цієї групи відносяться окремі амінокислоти, поліпептиди, нітрати, амонійні солі. Значна частина амідів є проміжними продуктами синтезу білків або їх розпаду. Тому на аміди багаті корми, зібрані у період енергійного росту (наприклад, зелені або силосовані корми). У коренеплодах більше половини від сирого протеїну становлять аміди.У зерні їх мало. Поживна цінність амідів різна, оскільки залежить не тільки від їх складу, але й виду тварин. Поживна цінність поліпептидів та амінокислот така ж, як і білків. Інші представники амідів для моногастричних тварин не мають значної поживної цінності. Для жуйних тварин поживна цінність амідів майже така, як і білків.

Безазотисті речовини включають дві великі групи речовин: жири та вуглеводи.

Жири - це велика група речовин, різних за хімічним складом і фізіологічним значенням. Вони поділяються на прості ліпіди (нейтральний жир, віск), складні ліпіди (фосфоліпіди, гліколіпіди та ін.) та стерини (холестерин та ін).

Жири входять, як обов'язковий компонент, до складу протоплазми, ядра та оболонки клітини та виконують важливу роль у обміні речовин. Деякі ненасичені жирні кислоти (лінолева, ліноленова та арахідонова) є незамінними жирними кислотами. Відсутність незамінних жирних кислот у кормах затримує ріст молодих тварин, знижує потенцію і здатність до розмноження дорослих тварин.

Фосфо - і гліколіпіди входять до складу всіх клітин, але головним чином, до складу нервових клітин. Вони беруть участь у обміні жирів, синтезі жиру молока, відіграють важливу роль у процесах розмноження та розвитку зародка.

Стерини характеризуються великою фізіологічною активністю. Вони входять до складу статевих гормонів, гормонів кори надниркових залоз, вітаміну Д, жовчних кислот та ряду інших речовин.

Жири є основним джерелом енергії в організмі. У результаті окислення 1 г жиру виділяється 38,9 кДж енергії. З жирами в організм надходять вітаміни А, Д, Е, К, які у них розчиняються. Жири відіграють важливу роль у регуляції тепла, обміні води в організмі тварин. Вміст жиру у кормах коливається у широких межах. Серед злакових культур більше жиру міститься у зерні кукурудзи та вівса (5-6%), у зерні пшениці та жита (1-2%). Дуже багато жирів у насінні льону, соняшнику, рапсу (30-40%). У тілі дорослих, добре вгодованих тварин вміст жиру досягає 45-50%. У молодих тварин його кількість залежно від виду, віку та вгодованості коливається у межах від 3 % до 25%.

Вуглеводи у незначній кількості входять до складу тіла тварин (глюкоза, глікоген) і є основним джерелом енергії в організмі. У результаті окислення 1 г вуглеводів виділяється 17,6 кДж (4,1 ккал енергії). Деякі вуглеводи, сполучаючись із білками та ліпідами, утворюють структурні компоненти клітин. Рибоза та дезоксирибоза входять до складу нуклеїнових кислот (РНК і ДНК) - основних одиниць спадковості. У рослинних кормах вуглеводи складають майже 75% сухої речовини. Вони входять до складу клітинних оболонок, клітинного соку, пластид, нуклеопротеїдів протоплазми та ядра клітин. У клітинному соці вуглеводи представлені переважно цукрами, у пластидах - крохмалем, у клітинних оболонках - целюлозою,геміцелюлозою і пектиновими речовинами, близькими до них за структурою. У міру старіння рослин кліткові оболонки просочуються лігніном. Відповідно до прийнятої схеми зоохімічного аналізу до групи вуглеводів відноситься сира клітковина та безазотисті екстрактивні речовини (БЕР).

До складу сирої клітковини входять целюлоза, геміцелюлоза, лігнін та ін. Целюлоза та геміцелюлоза - складні полімери, утворені з залишків глюкози або інших простих цукрів. Вміст сирої клітковини та її хімічний склад залежить від виду рослин. У молодих рослин кількість сирої клітковини менша і в основному представлена целюлозою. З віком рослин стінки кліткових оболонок дерев'яніють, потовщуються, вміст сирої клітковини, особливо лігніну, збільшується. Перетравність сирої клітковини у таких кормах зменшується, як і зменшується доступність інших поживних речовин для соків травного тракту тварин.

Кількість сирої клітковини у різних частинах рослин різна: багаті клітковиною стебла рослин, значно їх менше у листках, а ще менше у плодах, бульбах, насінні. Солома злаків містить майже 40-45% клітковини, сіно - 20-35%, зерно злаків - від 0,2% до 12%, коренеплоди - від 1% до 3%. Високий вміст сирої клітковини у кормах вказує на низьку поживну цінність корму.

Безазотисті екстрактивні речовини містять різноманітні складні та прості цукри. Із складних цукрів у рослинних кормах присутні крохмаль, амілопектини, дисахариди та трисахариди. З простих цукрів у кормах містяться гексози (глюкоза, фруктоза) та пектози (рибоза, дезоксирибоза та ін). Цукри легко розчиняються у воді або розведених кислотах і майже повністю перетравлюються та засвоюються організмом. Крохмаль накопичується у зерні, плодах і бульбах. Його мало у стеблах і листі. Прості цукри завжди містяться у плодах, коренеплодах, а також у листі і стеблах рослин. Дисахаридами багаті корені цукрових буряків, моркви, а також листя сорго.

Такі основні групи поживних речовин, що визначаються за схемою зоотехнічного аналізу кормів. Головний недолік цієї схеми у тому, що окремі групи поживних речовин мають різний якісний склад і різну поживність. Будь-який хімічний елемент або хімічна сполука, що входить до тієї або іншої групи поживних речовин, впливає на різноманітні ланки обміну речовин, а її відсутність може різко знизити поживність корму. Тому схема хімічного складу потребує подальшої деталізації для більш точної оцінки поживності кормів. Але разом з тим хімічний склад кормів дозволяє дати порівняльну характеристику різних кормів, визначити загальну цінність корму шляхом необхідних розрахунків.

Дата добавления: 2015-07-25