Структура договору.

Вступна частина

Містить:

1. Назва договору (договір купівлі-продажу, постачання, оренди, про спільну діяльність і т. д.).

2. Дата підписання договору Якщо сторони підписують договір в різний час, то він вважається укладеним з моменту підписання його останньою стороною.

3. Місце підписання договору (місто або населений пункт).

4. Повна фірмова назва сторін, під якою вони зареєстровані в реєстрі державної реєстрації.

5. Найменування сторін за договором з точки зору їх правовідносин (наприклад, «постачальник», «орендар», «автор» і тому подібне).

6. Повна назва посади, ПІБ що підписує договір, а також назву документа, з якого витікають його повноваження на підписання договору.

Ви повинні коректно перевірити і переконатися, що у людини яка ставить свій підпис на договорі є таке право. Це буває важко зробити, але це — обов’язкова умова! Пам’ятаєте – підпис договору особою, що не має на те повноважень, або не тією особою, яка вказана в договорі, — один з найбільш поширених способів шахрайства.

Відповідно до чинного законодавства, лише одне обличчя підприємства — керівник — має право діяти від імені підприємства без доручення. Якщо перед вами людина, яка діє за дорученням, перевірте саме доручення. Доручення повинне містити:

— підпис керівника (саме керівника!) організації, завірений її печаткою;

— дату, коли доручення видане (якщо її немає, то доручення недійсне!);

— термін, на який видано доручення;

— об’єм повноважень, з яких однозначно видно: той, хто перед вами, дійсно має право укладати саме такий договір і угоду, а не просто представляти інтереси організації.

Необхідно пам’ятати, що угода, яка укладена від імені нереальної особи або від особи, що перевищила свої повноваження, не тягне за собою жодних правових наслідків для організації, від імені якої воно складено.

Предмет договору

В цій частині договору описуються:

— Короткий виклад мети (завдання), заради досягнення якої і укладається угода.

— Основні положення договору і його істотні умови.

— Термін і місце виконання своїх зобов’язань сторонами.

— Спосіб виконання зобов’язань кожної сторони (порядок дій, їх послідовність і терміни).

— Загальна сума договору і порядок виплат.

— Порядок прийома-передачі товарів, майнових прав, робіт і т. д., документи, що підтверджують завершення певних етапів угоди.

21. автор.право на службові твори

Службовий твір створюється автором у порядку ви-конання службових обов'язків відповідно до службового завдання редакції

Статья 16. Авторське право на службові твори

1. Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Він також має право протидіяти будь-якому по-сяганню на твір, яке здатне зашкодити честі та репутації. Однак претендувати на отримання додаткової винагороди за вико-ристання твору автор не може.

2. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

3. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Перехід прав до роботодавця відбувається на підставі під-писаного з журналістом трудового договору (контракту) й (або) іншого цивільно-правового договору. Однак укладання трудо-вого договору не є підставою для переходу прав до роботодавця в повному обсязі. Згідно з положеннями Цивільного кодексу України, майнові права на твір, створенийу зв'язку з виконан-ням трудового договору, належать працівнжові, що створив цей об'єкт, і юридичній або фізичній особі, де чи в якої він працює, спільно.

23. автор.право перекладачів

Переклад - передання форми письмових або усних творів мовою, що відрізняється від мови оригіналу. Поширеним є пере-клад матеріалів іншомовної преси чи цілого видання. Як уже зазначалося вище, самостійними літературними творами визнаються лише творчі переклади, але деякі з них також нє підлягають авторській охороні. Так, відповідно до українського законодавства, авторськіт правом не охороня-ються офіційні переклади законів, указів, постанов, судових рішень та інших документів, які мають офіційний характер.

Статья 20. Авторське право перекладачів і авторів інших похідних творів

1. Перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку.

Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування або іншої переробки.

2. Авторське право перекладачів і (або) авторів інших похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки тих самих творів.

26. поруш.автор.і суміжних прав

Порушення авторського права і суміжних прав - незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.176) м.Київ, 5 квітня 2001 року N 2341-ІІІ (В редакції Закону N 850-ІV від 22.05.2003)

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

29. способи забезп.позову в справах про поруш.автор.права

Статья 53. Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав

1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права і (або) суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання вмайновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту.

2. За наявності достатніх даних про вчинення такого порушення авторського права і (або) суміжних прав, за яке відповідно до закону передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення розшуку і накладення арешту на:

а) примірники творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також засоби обходження технічних засобів захисту;

б) матеріали й обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення;

в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення протиправних дій.

3. У разі, якщо відповідач по справі порушення авторського права і (або) суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо увипадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено, суд або суддя одноособово мають право за заявою заявника застосувати тимчасові заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача) шляхом:

а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення;

в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення порушення) авторського права і (або) суміжних прав.

Заява про застосування тимчасових заходів розглядається тільки за участю заявника у дводенний строк з дня її подання.

Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю заявника.

До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, зазначених в абзаці першому цієї частини, суд має право вимагати від заявника обгрунтування того, що він є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а також видати заявнику судовуухвалу щодо внесення застави або еквівалентної гарантії, достатньої для того, щоб запобігти зловживанню тимчасовим заходом. Застава полягає у внесенні на депозит суду заявником чи іншими особами грошей чи передачі інших матеріальних цінностей. Розмір застави (гарантії) визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути меншим від 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більшим від розміру заявленоїшкоди.

У разі застосування визначених в абзаці першому цієї частини тимчасових заходів відповідач має право вимагати їх зміни чи скасування, а заявник зобов'язаний подати позов до суду про захист порушених авторських чи суміжних прав не пізніше 15 календарних днів від дня застосування тимчасового заходу.

Застава повертається повністю заявникові при відмові суду у прийнятті позову до розгляду чи задоволенні позову повністю або частково. У противному разі застава звертається на виконання рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів.

При скасуванні визначених в абзаці першому цієї частини тимчасових заходів або якщо при розгляді справи з'ясується відсутність факту порушення чи загрози порушення авторського права і (або) суміжних прав, суд має право на клопотання відповідача прийняти судове рішення щодо надання відповідачу належноїкомпенсації позивачем за будь-яку шкоду, завдану цими заходами.

13. міжнародне співробітництво україни у сфері охор.авт.прав

Проголошений Україною курс на інтеграцію з ЄС ставить цілу низку проблем у сфері авторського права та суміжних прав. Для вирішення їхУкраїна повинна виконати дуже суворі вимоги, закріплені в офіційних документах ЄС: мати дієздатну націо-нальну систему охорони авторського права та суміжних прав у межах спільного ринку ЄС, дотримуватися правил і прин-ципів регулювання, встановлених ЄС, тощо.

Аналіз сучасної ситуації в цій галузі дає підстави до висновку про те, що основний напрям взаємодії України з ЄС протягом останніх років був зосереджений на виконанні Угоди про партнер-ство та співробітництво між Україною та Європейськими Спів-товариствами та їх державами-членами, що містить зобов'язання України щодо забезпечення рівня охорони прав на всі об'єкти інте-лектуальної власності, аналогічного тому, що існує в ЄС.

У межах виконання цих зобов'язань першим етапом стало при-єднання України до шести багатосторонніх конвенцій про право на інтелектуальну власність, які сьогодні є складовою части-ною національного законодавства, що регулює порядок захисту й реалізації авторського та суміжних прав.

Як правонаступник Радянського Союзу, наша держава підтвердила участь у Всесвітній конвенції про авторське право, взявши на себе зобов'язання охороняти в Україні твори зарубіж-них авторів, починаючи з травня 1973 р., - від часу приєднання СРСР до цієї Конвенції. У травні 1995 р. Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка є найавторитетнішим міжнародним документом у сфері охорони авторського права та найтісніше пов'язана з діяльністю ЗМІ. У червні 1999 р. Україна стала учасницею Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворенняїхніх фонограм. Найпродуктивнішим у контексті гармонізаціїукраїн-ського законодавства у сфері інтелектуальної власності з нормами ЄС став 2001 р., коли Верховна Рада України прийняла закони: "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення", "Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інте-лектуальної власності про авторське право", "Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми" (див. табл. 1.1).

Міжнародні конвенції та договори з питань охорони авторського права йсуміжних прав
Назва	Прийнято, переглянуто, внееено зміни	Участь України
Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів	1886 р.; доповнення: 1896 р, 1914 р.; перегляд: 1908 р., 1928 р., 1948 р., 1967 р., 1971 р.; «паризький акт» -1979 р.	з 25 жовтня 1995 р.
Всесвітня конвенція про авторське право	1952 р.; редакція -1971 р. (Париж)	з27трав1973 р.; підтверджена в грудні 1993 р.
Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонофам і організацій мовлення	1961 р.	з 12 червня 2002 р.
Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ)	1967 р.;зміни-1979 р.	з26квітня 1970 р.
Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм	1971 р.	з 18 лютого 2000 р.
Договір ВОІВ про авторське право	1996 р.	з 6 березня 2002 р.
Договір ВОІВ про виконання і фонограми	1996 р.	з 20 травня 2002 р.

Значення міжнародних документів для розвитку ефективної системи авторського права в Україні важко переоцінити, а участь у них нашої держави сприятиме підвищенню авторитету в світовому співтоваристві. Водночас необхідно наголосити, що в умовах стрімкого розвитку інформаційного суспільства, появи нових засобів передання інформації та форм ЗМІ, деякі положення цих міжнародних "постулатів" виявилися частково застарілими.

27. відмінність між поняттям плагіат і пірацтво

Піратство у сфері авторського права і суміжних прав у широкому розумінні – це порушення прав шляхом використання творів або об‘єктів суміжних прав без дозволу суб‘єктів цих прав, при цьому основна мета такого використання – отримання прибутку. піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

Плагіа́т — привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора^[1].

Наразі видавці не тільки потай від автора додруковують наклади популярних книг, але й продають написані анонімами твори під прізвищами відомих авторів літературним піратам.

31. охорона об’єктів автор.права у змі

Сфера масової інформації нерозривно пов'язана зі створенням і використанням об'єктів інтелектуальної власності, а саме об'єктів авторського права, а не об'єктів промислової власності. Найчастіше працівники ЗМІ стикаються з такими їхніми різновидами:

– літературні письмові твори;

– аудіовізуальні твори;

– фотографічні твори і твори зображального мистецтва (малюнки, карикатури, шаржі та ін.);

– оригінальні назви та окремі частини творів;

– елементи друкарського оформлення видання та твори дизайну.

Найпоширенішим твором інформаційного жанру є замітка, для якої характерний невеликий обсяг, стислий виклад подій та, як правило, відсутність коментарю. Якщо розглядати замітку з цього боку, то її не можна вважати таким об'єктом, що підлягає охороні авторським правом. Але майстерність журналіста якраз і полягає в умінні у кількох абзацах висловити інформацію в найкращому її вигляді, побачити щось незвичайне та публіцистично оцінити, що є справжнім творчим процесом. Отже, лише замітки, що містять авторську позицію, коментар або аналіз фактів, є такими об'єктами, які підлягають охороні авторським правом. Нейтральні ж хроніки та текстівки не претендують на охорону авторським правом.

Іншим поширеним інформаційним жанром є репортаж. У сьогоднішніх репортажах журналісти змальовують картину якоїсь події через власне її бачення та сприйняття. Звичайно, що авторська позиція в репортажі присутня, тому він й охороняється авторським правом.

Що стосується аналітичних жанрів, то в них обов'язковою є присутність авторського "Я", оскільки журналіст переносить акцент з викладу факту на його інтерпретацію, коментар, ділиться з читачем своїми думками та прогнозами. Такий текст, безперечно, впливає на читача, формує його погляди та суспільну думку взагалі. Цей жанр, різновидами якого є стаття, кореспонденція, інтерв'ю, рецензія, огляд, коментар, бесіда тощо обов'язково підпадає під охорону.

Третій жанр журналістських творів – художньо-публіцистичний – є найближчим до сфери літератури. Серед об'єктів авторського права Закон України "Про авторське право і суміжні права" називає "літературні твори публіцистичного характеру", тобто нариси, фейлетони, памфлети, пародії, сатиричні коментарі, епіграми тощо, що неодмінно належать до творів, які підлягають охороні авторським правом.

Авторським правом охороняються кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдфільми та інші аудіовізуальні твори.

Дата добавления: 2015-07-25