Найпоширенішим методом ліквідації негерметичності обсадних колон, мабуть, слід рахувати цементування під тиском.

● Зона негерметичності може бути перекрита хвостовиком, "голова" якого розташовується над цією зоною, а башмак може знаходитися на вибої свердловини. У комплекс пристрою для підвіски хвостовика може входити пакер, який забезпечить герметизацію простору між "головою" хвостовика і обсадною колоною. Для підвищення надійності герметичності за хвостовиком піднімають цементний розчин до пакера.

Якщо місце негерметичності розташоване неглибоко і спуск хвостовика до вибою недоцільний, то може бути спущений укорочений хвостовик - вставка. Верхній і нижній кінці такої вставки обладнують якірними вузлами і пакерами, внаслідок чого простір між хвостовиком і обсадною колоною виявляється загерметизованим знизу і зверху. Недолік такого способу ліквідації негерметичності - утворення місцевої звуженої зони.

● Іноді обсадну колону обрізають нижче місця негерметичності (місце негерметичності розташоване неглибоко). Вирізану частину обсадної колони (не зацементовану) піднімають, а на її місце спускають нові труби і сполучають їх з тими, що залишилися в свердловині за допомогою ремонтного овершота.

● Ця робота включає наступні операції:

• визначають нижню межу негерметичності або зони пошкодження обсадних труб, для чого спускають відповідні інструменти;

• механічною труборізкою (рисунок 6.3), яку спускають на бурильних трубах, відрізують обсадну колону нижче за цю зону.

Такі труборізки призначені для роботи з обсадними трубами діаметром від 114,3 до 339,7 мм складається з вузла тертя (гальмівні блоки або пружини), який допомагає встановити інструмент в трубі, вузла з плашками для кріпленні інструмента, та ріжучого вузла, який в транспортному положенні захований в корпусі труборізки. Для різання труб різного діаметру інструмент звичайно не вимагає іншої модифікації, найчастіше, потрібно замінити тільки плашки та фрикційні блоки.

Труборізка також забезпечена автоматичною гайкою, що дозволяє багато разів встановлювати її заново і звільняти без його підйому на поверхню. Така труборізка звільняється і встановлюється заново в транспортне положення («спуску») автоматично після відрізання обсадної труби;

• обсадну колону з пошкодженою зоною витягують з свердловини за допомогою спеціальних інструментів для розгвинчування обсадної колони, або трубоуловлювачів (при цьому можна використати внутрішній трубоуловлювач, наприклад стандартний трубоуловлювач 2М).

Рисунок 6.3 – Механічні труборізки: а – з гальмівними блоками; б – пружинного типу

Стандартний трубоуловлювач 2М (рисунок 6.4), володіючи чудовими характеристиками передачі обертового моменту, є ідеальним для виконання відповідальних операцій, таких як звільнення систем донної підвіски на самопідйомних бурових установках. Трубоуловлювач 2М може також використовуватися для захоплення дуже коротких шматків обсадної колони в ситуаціях, коли здійснюється різання обсадної колони на шматки і її витягання.

Комбінація трубоуловлювача серії 2М з 18 захопленнями і несучого пристрою вважається найпростішою у використовуванні і найнадійнішою з великорозмірних систем трубоуловлювачів, що є на ринку. Конструкція захоплення допускає значну зміну захоплюваного розміру (від127 до324 мм), що підвищує допуск на знос обсадних труб. Міцність інструменту, що складається з двох частин, обмежується тільки міцністю зв'язуючого ці частини з'єднувача згідно API, яка звичайно вища, ніж міцність бурильної колони;

	Рисунок 6.4 – Стандартний трубоуловлювач 2М

Обертовий трубоуловлювач 2М (рисунок 6.5) призначений для витягання за один рейс таких трубних виробів як кондукторні труби, морські стояки, або для різання і витягання секцій обсадних колон в ході робіт по "виправленню" свердловини. Використовування цих трубоуловлювачів в роботах по різанню обсадних колон дозволяє виключити необхідність в двох рейсах. Обсадна труба захоплюється трубоуловлювачем до різання, потім механічно роз'єднується звичною труборізкою і витягується на поверхню - все за одну операцію. Ці інструменти прості, але надійні, і допомагають заощадити значну кількість часу при ліквідації аварій.

Рисунок 6.5 – Обертовий трубоуловлювач 2М

Вага обсадної колони постійно підтримується обертовим трубоуловлювачем. Труборізка для обсадних труб може працювати в нейтральному положенні або при невеликому натягу.

Якщо виникне необхідність звільнити трубоуловлювач, бурильна колона опускається, закриваючи муфту. Додатковим спуском верхній шпиндель переміщається через вузол захоплення, звільняючи собачки від захоплення.

Потім бурильна колона повертається на одну восьму обороту управо. Після цього трубоуловлювач може бути звільнений з обсадної труби. Установка трубоуловлювача проходить в зворотній послідовності, а бурильна колона повертається вліво.

Номер патенту: GB 2154633 (Запатентовано у Великобританії і інших країнах).

• ремонтний овершот спускають на нових обсадних трубах і сполучають його з трубами, що залишилися в свердловині, за правилами, прийнятими при роботі з овершотом: обережно накривають "голову" труб з поворотом управо. Після того, як пройшло захоплення труб, які знаходилися в свердловині і пакер герметизував простір між трубою і корпусом овершота, обсадну колону натягують до розрахункового навантаження і садять на підвіску колонної головки.

Застосування ремонтного овершота дозволяє створити розрахункове натягнення колони і забезпечити постійність її внутрішнього каналу. По зовнішньому діаметру овершоти небагато перевершують звичні муфтові з'єднання стандартних обсадних труб. Після посадки в колонну головку колону з ремонтним овершотом опресовують для перевірки герметичності ущільнення.

Слід відзначити, що замість ремонтного овершота можна використати звичайну муфту обсадної колони, проточивши одну із її сторін під гладкий конус. Такою муфтою оснащують низ нових обсадних труб, які планують спустити в свердловину.

Для кращого накриття гладким конусом «голову» залишених в свердловині обсадних труб необхідно попередньо фрезерувати.

●Якщо на порівняно невеликій глибині обсадна колона сильно протерта або негерметична, можна відгвинтити її верхню пошкоджену частину за допомогою спеціальних інструментів і замінити новими трубами, з'єднавши їх з частиною, що залишилася в свердловині, спеціальним мітчиком (або дзвоном). Цей спосіб набув поширення на глибинах до 300 м. Проте, якщо колона, яка підлягає заміні, знаходиться в обсадженій свердловині, то область застосування такого способу може бути розширена до глибини 900 м.

Відгвинчування починають зверху. За допомогою внутрішнього трубоуловлювача, бурильних труб з лівими різьбами і високомоментного бурового ключа (ротора) відгвинчують на три – чотири обороти вліво одну або декілька верхніх труб обсадної колони. Потім трубоуловлювач спускають в наступну трубу і відгвинчують її теж на три – чотири обороти. При обертанні труби вліво її нижнє різьбове з'єднання розгвинчується, а верхнє згвинчується з розташованими вище нерухомими трубами. Оскільки труби відгвинчують поодинці, а дякуючи тому, що при відгвинчуванні нижньої різьби ті труби, що знаходяться вище цієї різьби загвинчуються, практично виключається вірогідність відгвинтити і упустити в свердловину яку-небудь трубу.

Таким чином відгвинчують по черзі всі труби до наміченої глибини, де повністю відгвинчують всю розташовану вище колону.

У компоновку бурильної колони включають труби з центраторами, щоб підтримувати співвісність верхньої і нижньої частин обсадної колони як при відгвинчуванні, так і при з'єднанні їх між собою.

---

Дата добавления: 2015-07-25