Застереження

Ви сунете свого носа у чужі справи, зараз я тільки попереджую вас, але те що буде далі вам не сподобається, я почну викрадати кожного з вас, доки не доберуся до тебе…

Папірець випав з хлопчикових рук.

- Потрібно швидше знайти телефон, - подумав він – де ж цей клятий мобільний?

Дмитрик швидко набрав номер товариша і розповів йому все що з ним сталося, друг лише сказав щоб той нікуди не виходив з будинку поки все не вляжеться.

Цілу ніч хлопчик не міг заснути і здригався від будь-якого шуму. Наступного дня, друзі вирішили навідатися до Дмитра.

- Ну як ти? – Запитав Андрій.

- Люди, нам потрібно припинити розслідування,це зайшло занадто далеко. – Нервово мовив Дмитро.

- Але не можемо залишити все, від нас залежить доля зниклих дітей.

- Якщо ми не припинимо, то наступною жертвою може стати будь-хто.

- Ви розумієте, що покладатися нам немає на кого, дільничному до справи діла немає, а хто ще зможе допомогти, ми ж читали книжку, Шерлок ніколи так не зробив би.

Друзів перебив неочікуваний візит бабусі, всі зразу змінили свої лиця.

- Можливо ви чаю хочете?

- Ні, дякуємо. – Відповіли друзі.

- Ну якщо забажаєте то тільки крикніть.

Бабуся вийшла з кімнати. Хлопці вирішили залишити Катрусю вдома задля її безпеки, а самі вирушили на порятунок дітвори.

IX

Наступні два дні будуть наповнені героїчними вчинками та болючими втратами. Рано вранці Андрійко зайшов до Дмитрика і Павла та забрав їх до штабу.

- Нам потрібен захист на випадок чого.

- І чим же ти тут захистишся!

- Маю я тут заначку одну. - Хлопчак відкрив коробку в якій лежали балончики,петарди та багато іншого.

- А це що? – Взявши до рук зкомкану газету запитав Павло.

- Це димова шашка! Знаєте скільки часу витратив, щоб все це зібрати та виготовити, але воно того варте.

Хлопці напихали повні кишені різної вибухівки та набрали сірників, для того щоб у разі чого підпалити це. Потім вони розійшлися на обідню перерву і домовилися зустрітися о 18:00 біля штабу. Андрій та Дмитрик прийшли раніше, коли бачать Павлик біжить, весь захеканий.

- Хлопці, це кінець! – Почав він відхекуючись.

- Що сталося!? – Спитав Андрій.

- Катруся зникла, її бабуся заходила до нас додому, думала що вона до нас прийшла.

- Не може бути! - Мовили хлопці разом.

- Виходить погрози почали збуватися.

- Що будемо робити?

- Треба всеодно сходити до лісу, можливо натрапимо на щось.

- Пішли! – Погодився Андрій.

Хлопці зайшли до лісу і почали відходити від стежки все далі й далі, потім вони зрозуміли, що забрели геть далеко. Коли хлопці вийшли на нову тоненьку стежку, вони почули, якійсь шелест, друзі заховалися. З-за кущів вийшов Василь Петрович, сільський дільничий.

- Всім цих дітей знайти треба, вже спокою від них немає, була б моя воля, всіх дітей забрав би.

Хлопці лежали і вслухалися в розмову.

- Потрібно вшиватися звідси, щоб не втрапити в халепу.

- Давайте перебіжками, он до того пагорбу.

- На рахунок три!

- Один…Два…Три…Вперед!

Хлопці швидко кинулися за пагорб і залишилися на самоті. Те що вони побачили далі зацікавило і налякало їх. За земляним насипом, накритий різними гілляками та шматками шиферу,була схована якась яма. Андрій хотів підійти і подивитися, що там, але нога поїхала і хлопець опинився в пастці. Друзі не хотіли залишати друга, тому кинулися йому на допомогу, але й самі попадали.

- Оце ми влипли!

- Що нам робити краще, давайте думати?

- Ну вилізти ми не зможемо, занадто високо,тому в нас є один вихід і він знаходиться на іншому боці тунелю.

- Але звідки ти знаєш,що там є вихід? Його ж навіть не видно!

- В тунелі є протяг, тому можна припустити, що вихід таки є.

Хлопці йшли близько години, коли побачили світло. Андрій підійшов до маленьких дверцят, щоб впевнитися, що нікого там не було. Вилізши з тунелю, хлопці опинилися в чиємусь сараї, тихенько відчинивши двері, хлопці опинилися на подвір’ї закинутого будинку.

- Де це ми? – Запитав Павло.

- Мені здається це колись був будинок мольфара одного. До цієї хати привозили програму “Битву екстрасенсів” і вони сказали, що тут вирує негативна енергія. І які обряди не проводили екстрасенси, до будинку й досі ніхто не підходить. Кажуть, що іноді тут видно привид мольфара, який шукає свого наступника.

- Вшиваймося, поки нас ніхто не бачив тут!

Дмитрик повернувся додому пізно, як не дивно, бабуся не сказала ні слова. Хлопчик запитав.

- Ну що, ніяких новин про Катрусю немає? - Бабуся повернулася до вікна й заплакала. Серце затислося в хлопчачих грудях.

- Щ…що сталося?

- Знайшли її кулон на березі озера, слідчі кажуть, що надії її знайти вже дуже мало, швидше за все вона втопилася.

- Вона не могла зробити цього сама, я впевнений.

- Твоєю впевненістю нічим не допоможеш.

Хлопчик вже хотів розказати про все, що сталося за сьогоднішній день, але вчасно опанував себе. Він засмучений пішов до своєї кімнати. Ніч була довгою і Дмитрик не стулив очей, хоча під ранок він все ж заснув, але мелодія будильника розбудила його. Під час сніданку Дмитрику зателефонував Андрій.

- Сьогодні зранку знайшли одну дитину посеред лісу.

- І що? Щось дізналися?

- Ні, повний нуль, як язика проковтнув.

- Потрібно якось поспілкуватися з ним, але як це зробити? За хлопцем ведеться цілодобове спостереження. Дільничний зі своїми амбалами закрив всі можливі входи і виходи.

- Давай зустрінемося і все ж спробуємо прорвати “блокаду”.

- Добре, чекаю о 14:00 у себе вдома. До зустрічі.

- Бувай!

Дмитрик поклав трубку, але на душі стало ще важче.

Х

Друзі зустрілися після обіду.

- Потрібно потрапити до хлопця. – Почав Дмитро.

- Але як це зробити, за ним ведеться спостереження? – Запитав Павло.

- Що б ви без мене робили? Я дізнався, що хлопця випускають на прогулянку з 10:00 до 13:00. Потрібно щоб хтось відволік охоронців і відвів їх як найдалі від будинку. Хто буде приманкою? –Сказав Дмитрик.

- Я! – Зробив крок вперед Андрій.

- Тільки видумай щось по цікавіше, щоб 100% повірили.

- Ну це я вмію!

Хлопці підійшли до будинку з різних боків. Павло та Дмитрик чекали поки спрацює план відвороту.

Андрій підбіг до охоронців важко дихаючи.

- Там…Там таке!!! – Ледве говорив хлопець

- Що? – Запитав амбал.

- Я ходив по лісу, ягоди шукав і побачив зниклого хлопця, він пішов далі, а я захотів покликати когось, можливо йому потрібна допомога. Швидше!

Охоронці побігли за Андрієм, що стало сигналом для двох інших, що ховалися за кущами.

Дмитрик підсадив Павлика через паркан, а потім заліз і сам. На лавці біля виходу з будинку вони побачили хлопчака.

- Потрібно підійти ближче і десь заховатися, якщо нас помітять ми не зможемо нічого довідатися.

- А давай спробуємо перебіжками, як Андрій.

- Ну давай!

Хлопці незграбними рухами таки дісталися “пункту призначення”.

- Привіт, не крути сильно головою! Ми тобі не зашкодимо. – Почав Дмитро

- Зачекайте в кімнаті стоїть ще один охоронець. Вони погрожують мені, сказали, якщо буду говорити вони мене назад в ліс закинуть.

- А навіщо їм погрожувати тобі? – Здивувався Павлик.

- Це наш дільничний дітей викрадає, але робить він це не сам.

- Ух ти! Ось чому він так дивно поводився.

- Сховайтеся охоронець йде.

Хлопці прилягли. Почулася розмова.

- Ти що тут возишся? Назад захотів?

- Ні, я тут… грався!

- Мовчати! Тобі слова ніхто не давав.

Хлопці швидко покинули будинок. В штабі вони зустрілися з Андрієм. Який почав крутити нову “зброю”

- Ну що? – Запитав хлопець.

- Це дільничний, але він працює не сам! – Мовив Павло.

- Я підозрював його, але все ж щось виправдало його в моїх очах. – Почухав потилицю Андрій.

- Як ти втік від охоронців?

- Коли ми прийшли до лісу, я відчув, що вони не “чисті” і ось я почав бігти, вони погналися за мною, я дуже радий, що в той момент у мене в кишені опинилися петарди, я підпалював все що міг і кидав їм під ноги, так і втік. Я боюся, що тепер вони будуть полювати на мене.

- Залишайся вдома! Попроси батьків приїхати до тебе, скажи, що прихворів. – Запропонував Павло.

XI

Батьки не послухали Андрія, сказали щоб менше дивився бойовиків на ніч. Наступного дня він зустрівся з друзями.

- Починаємо готуватися лежебоки! – Сказав Андрій.

- До чого? - Запитав Павлик.

- Ти ж не хочеш стати легкою знахідкою для бандита? – Скривився Андрійко.

- Ну добре тренере, починай! – Підтягнув штани Дмитрик.

- Йо-хо-хо! Не даремно до вступу у військове готувався! Спочатку потрібно розім’ятися. Побігли навкруги нашого району 10 кіл.

Хлопці рушили, але на довго їх не вистачило. Андрійко біг і встигав розповідати про нове відео, яке він побачив у Інтернеті. Павлик не діставшись фінішу впав на м’якеньке черевце, а Дмитрик зійшов з дистанції на 7 колі.

Далі вправи були ще важчими і хлопці зрозуміли, що уроки фізкультури це лише квіточки, не те що заняття Андрійка.

- Ми в таборі вивчили кілька прийомів по самозахисту, можливо ви б хотіли спробувати їх? – Засміявся Андрій. Від цих слів Павлик ледь не впав з дубу.

Тренування закінчилося. Хлопці рушили по домівках.

- От, цей Андрій, геть знесилив. – Подумав Дмитрик.

Хлопчик вийшов на кухню і побачив на столі “відновлення сил”. Він накинувся на їжу і через декілька хвилин, на тарілках залишилися тільки крихти.

- Тук, тук. Можна? – Пролунав у коридор голос Андрія.

- Так, звичайно! Ти чого як Рембо вирядився? Лице он як замазав. – Побачивши друга зареготав Дмитрик.

- Нічого ти не розумієш, це маскування, зливаюсь з місцевістю.

- Так, що лице тепер мазати не ясно чим?

- Не потрібно, я йшов додому з нашої зустрічі і побачив дільничного нашого, ну і вирішив прослідкувати за ним.

- І що?

- Я згубив його, саме біля пагорбу, де знаходиться вхід у тунель. Але щось мені підказує, що він мене помітив. Потрібно лягти на дно і не муляти,кілька днів, нікому очей.

- Згідний, зараз зателефоную Павлику.

Друзі розбіглись.

ХІI

Пройшло два дні, здається все трішки вляглося, але новин про Катрусю так і не було, хлопці не втрачали надії, що вона все ще жива. Дмитро спав коли задзвонила мелодія його мобільного.

- Алло, друже вони прийшли за мною! – Прошепотів Андрій.

- Хто? – З просоння спитав Дмитрик.

- Охоронці! Мені здається, що зараз буде щось неладне. Я вмикаю точку GPS на своєму мобільному, щоб ви могли слідкувати за мною.

- Але…! – Хотів спитати щось Дмитрик, але зв'язок зник.

Хлопець швидко вдягнувся, вмився щоб остаточно прокинутися і написав невеличку записку для бабусі:

Сьогодні настав той день коли ситуація із зниклими дітьми вирішиться, я сподіваюся, що зі мною все буде добре, викрадачем є наш дільничний, але й він в цій історії не головний, якщо зі мною щось станеться, дзвони в спецслужби. Хай опитають знайденого хлопчика, він скаже правду.

Дата добавления: 2015-07-19