Висновки

1. Країни Латинської Америки належать до країн із середнім доходом і за рівнем розвитку займають проміжне місце між країнами Заходу, Південно-Східної Азії та решти світу. Ці країни на сучасному етапі успішно здійснюють модернізацію політичної, правової та економічної систем і інтеграцію у регіональні та глобальні міжнародні структури. Радикальні економічні реформи, які проводилися в латиноамериканських країнах наприкінці 80-х на початку 90-х років привели до високих темпів зростання ВВП (6—8 %), зниження інфляції, підвищення реальної заробітної плати на 15 %. Однак лише в Чилі було створено фундамент для незворотної ринкової трансформації, а інші країни (зокрема Мексика, Бразилія і Аргентина) знову зазнали фінансової кризи, тому що їхні уряди на догоду корпоративним інтересам і популістським настроям відхилилися від обраного курсу проведення жорсткої монетарної і бюджетно-фіскальної політики. Поряд з успіхами у здійсненні соціально-економічних реформ латиноамериканські країни протягом 90-х років значно реформували свої політичні інститути (установчими зборами було ухвалено нові конституції Бразилії і Аргентини, а також внесено поправки до конституції Чилі). Конституції країн цього регіону передбачають певний порядок внесення конституційних змін. Суб'єктами конституційних змін є президент, певна кількість депутатів обох палат і певне число представників суб'єктів федерації. Проекти конституційних змін мають бути ухваленні кваліфікованою більшістю голосів депутатів обох палат і промульговані главою держави.

2. У країнах Латинської Америки, так само як і в США, утвердилася президентська форма правління. Однак на відмін увід США латиноамериканська модель президентського правління має низку особливостей, сутність яких така: значно сильніші повноваження президента і вагоміший його вплив на політичну систему (він є суб'єктом законодавчої ініціативи і конституційних змін, має право видавати декрети, які мають силу закону і регулюють найбільш важливі бюджетно-фінансові й адміністративні відносини, має більший вплив на виконавчі органи регіональної і місцевої влади); недостатньо забезпечений принцип розподілу влади і слабкі механізми стримувань і противаг між державними інститутами. Кабінет міністрів, за винятком деяких країн (Аргентини та Уругваю), не має самостійного конституційного статусу і є складовою президентської влади. Однак деякі латиноамериканські конституції закріплюють підзвітність уряду парламентові.

3. Владні позиції парламентів у латиноамериканських країнах є значно слабшими, ніж позиції глави держави. Права парламентів були різко обмежені в умовах панування авторитарно-військових режимів, однак на сучасному етапі парламенти з "каучукових" органів перетворюються на справжні представницькі, законодавчі органи. В Латинській Америці є однопалатні (Гватемала, Гаїті, Коста-Рика, Парагвай) і двопалатні парламенти. Законодавча функція парламенту полягає в тому, що він вносить зміни до конституції, приймає закони і затверджує бюджет. Суб'єктами законодавчої ініціативи є президент, уряд, депутати обох палат, вищі судові органи, генеральний прокурор, а також громадяни у вигляді народної ініціативи. Законопроект розглядається здебільшого у двох читаннях, хоч у деяких країнах законодавчий процес можливий у трьох читаннях. Обидві палати є рівними в законодавчому процесі. Парламенти латиноамериканських країн крім законодавчої функції обирають президента і віце-президента, якщо вони не були обрані прямими виборами, дають згоду (верхні палати) на призначення главою держави вищих посадових осіб, а також здійснюють процедури імпічменту та притягнення до політичної відповідальності.

4. Судова система латиноамериканських країн є англосаксонською і включає федеральні суди та суди суб'єктів федерації. До федеральних судів належать: верховні суди, вищі, апеляційні, спеціальні суди і суди першої інстанції, а до судів суб'єктів федерації — верховний суд, спеціальні та апеляційні суди, суди першої інстанції та мирові суди. Верховні суди, склад яких призначається главою держави або обирається парламентом, мають такі повноваження: здійснюють контроль за діяльністю всіх інших судів; розглядають конституційність законів (федеральних і штатів); розв'язують спори між федеральними органами і суб'єктами федерації, державою і іноземними державами та міжнародними організаціями; розглядають у порядку процедур "хабеас корпус" і "хабеас дата" скарги громадян; розглядають кримінальні справи як перша інстанція щодо вищих посадових осіб.

5. Регіональну владу здійснюють органи влади суб'єктів федерації, які поділяються на штати, провінції, області, федеральні території і федеральні округи. Конституції федеративних країн визначають кілька видів компетенції між федерацією та її суб'єктами: виняткову федеральну; спільну федеральну і суб'єктів федерації; конкуруючу федеральну та її суб'єктів. Кожний суб'єкт федерації має свою конституцію, власні інститути законодавчої, виконавчої і судової влади, які функціонують на засадах, визначених федеральною конституцією. Законодавчі збори і губернатори обираються прямими виборами (є окремі випадки призначення губернаторів главою держави). Статус органів місцевого самоврядування визначається як федеральною конституцією, так: конституціями суб'єктами федерації. Органами самоврядування є муніципальні ради, мери, префекти і синдики. За органами місцевого самоврядування здійснюють фінансовий та адміністративний контроль органи федеральної влади, які можуть припинити їхню діяльність та призначити своїх представників для тимчасового виконання функцій муніципальної влади до нових виборів.

6. У латиноамериканських країнах переважають атомізовані партійні системи, які поступово еволюціонують до систем обмеженого плюралізму. Крім того, функціонують також двопартійні системи (Венесуела) і системи з домінуванням однієї партії (Мексика). За ідеологічним орієнтаціями на цьому континенті переважають ліві та лівоцентристські політичні сили, такі як Радикальна партія Аргентини, Комуністична і Соціал-демократична партія Чилі. Серед правих партій можна виділити: Перонісську (Хустисіалістську) партію в Аргентині, лідери якої в 90-х роках перейшли з позицій соціалізму і націоналізму на ліберально-консервативні позиції; Партію національного оновлення, Незалежний демократичний союз у Чилі. Основні розбіжності між правими і лівими зводилися до того, що перші, виражаючи інтереси олігархічних угруповань, підтримували військово-авторитарні режими, а ліві, виражаючи інтереси середнього класу та бідних, виступали за розвиток демократії, ринкової економіки та розширення соціальних гарантій. Крім лівих та правих партій в окремих країнах (Колумбія і Парагвай) вагомий вплив мають праворадикальні та екстремістські партії.

7. Основні принципи функціонування виборчих систем регулюються конституціями країн і виборчим законодавством. Виборче законодавство передбачає обов'язковість голосування; порушення цієї процедури без поважних причин тягне за собою штраф. Вибори президента відбуваються за мажоритарною системою абсолютної більшості в першому турі, а в другому турі -відносної більшості, або цей процес здійснює конгрес. Вибори до нижньої палати відбуваються здебільшого за пропорційною виборчою системою, хоч в окремих випадках — за змішаною. Вибори до верхньої палати відбуваються також за пропорційною і мажоритарною виборчими системами. За тими ж системами відбуваються вибори до регіональних та місцевих органів влади.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте історичні особливості розвитку країн Латинської Америки.

2. Чому в країнах Латинської Америки не вдалося завершити процеси демократизації політичних інститутів і ринкових трансформацій?

3. Порівняйте форму президентської республіки у США і латиноамериканських країнах.

4. Яких повноважень не має президент США порівняно з президентом латиноамериканських країн: а)...; б)...; в)...

5. Охарактеризуйте конституційний процес країнах Латинської Америки.

6. Яка процедура конституційних змін характерна для латиноамериканських країн?

7. Охарактеризуйте повноваження президента в країнах Латинської Америки.

8. Порівняйте конгрес у США і латиноамериканських краї за такими критеріями: законодавчим процесом, контрольними функціями та участю у формуванні органів влади.

9. Яка відмінність між процедурами імпічменту і притягненні до політичної відповідальності вищих посадових осіб у латиноамериканських країнах?

10. Порівняйте судові системи США і Латинської Америки.

11. Назвіть ланки судової системи Бразилії: а)...; б)...; в)...

12. Охарактеризуйте компетенцію федеральних органів і суб'єктів федерації у латиноамериканських країнах.

13. Назвіть органи регіональної влади у країнах Латинської Америки: а)...; б)...; в)...

14. Які ви знаєте засоби впливу федеральних органів на органи суб'єктів федерації?

15. Які ви знаєте засоби впливу регіональних органів на органи місцевого самоврядування?

16. Назвіть унітарні латиноамериканські країни: а)...; б)...;

в)...

17. У чому полягає особливість партійних систем у країнах Латинської Америки і Заходу?

18. Охарактеризуйте впливові партії правої орієнтації в країнах Латинської Америки.

19. Охарактеризуйте впливові партії лівої орієнтації в країнах Латинської Америки.

20. Порівняйте виборчі системи країн СНД і країн Латинської Америки.

Дата добавления: 2015-07-16