Краса й власність у романі «Власник» Ґолсуорсі

Центральна тема романів форсайтовского циклу – занепад ніколи могутньої й сильної англійської буржуазії, катастрофа ніколи міцного укладу її життя. Ця тема розкривається на історії декількох поколінь сім’ї Форсайтов.

Три перших романи форсайтовского циклу охоплюють період з 1886 по 1920 р. Рух часу, зміна епох фіксуються відбитими в романах подіями історії: англо-бурська війна, смерть королеви Вікторії, перша світова війна. Події сімейного характеру перемежовуються й зв’язуються з історичними. Сім’я зображується як ланка громадського життя. Особливість кожного покоління визначається своєрідністю епохи. Історія Форсайтов переростає в історію форсайтизма як суспільного явища

Для Ґолсуорсі щирим Форсайтом є не тільки той, хто носить це прізвище, але кожний, кому властива власницька психологія й хто живе за законами миру власників

Форсайта можна розпізнати по почуттю власності, по вмінню дивитися на речі із практичної сторони. Природжені емпірики, Форсайти позбавлені здатності до відверненого мислення. Форсайт ніколи не витрачає зрячи енергію, не виражає відкрито своїх почуттів. Форсайти – не творці й не творці; «ніхто в їхній сім’ї не бруднив рук створенням чого б те не було». Але вони прагнуть придбати й захопити створене іншими. Ця обставина породжує основний конфлікт роману «Власник», що полягає в зіткненні миру краси й волі, втіленого в Ирэн і Босини, і миру Форсайтов, що перебувають «у беззастережному рабстві у власності».

Дія роману «Власник» починається в 1886 році – у пору найвищого благополуччя Форсайтов в умовах викторианской Англії. Родоначальником сім’ї був «Гордий Доссет», простий підрядник, що розбагатів на будівельних замовленнях. Його діти, шестеро братів – Джолион, Джемс, Суизин, Николас, Роджер і Тимоти, превстигли в нагромадженні й збільшенні залишених їм засобів. У романах «Саги» діють три покоління Форсайтов.

Відкриваюча «Власника» глава – «Прийом у старого Джолиана», що містить чудове по своїй майстерності зображення Форсайтов, є вихідною для розвитку основних сюжетних ліній роману

Демонстрація сімейного благополуччя Форсайтов стає в той же час і прелюдією до майбутньої драми. Процвітаюче «ядро націй» інстинктивно почуває наближення небезпеки. У цей момент вона пов’язана із вторгненням у їхнє середовище Босини – людини інший світу

Відтворюючи портрети своїх героїв, Ґолсуорсі через зовнішні риси розкриває сутність їхнього характеру. Сухопарая, довга фігура Джеймса Форсайта цілком гармоніює з його сухістю й з його «прямолінійним» сприйняттям навколишні. У зовнішності Суизина – натури примітивної й грубої – підкреслена масивність, важка скам’янілість чорт, квадратні плечі. Характерна застигла презирлива гримаса на вузькій і блідій особі Сомса, його обережна скрадлива хода людини, що кого – те підстерігає. Ґолсуорсі використає прийом частого повторення, багаторазового згадування тих самих найбільш характерних рис зовнішності героя, досягаючи цим особливо чіткого зорового образа (великий, що різко виступає вперед форсайтовский підборіддя, пишна копиця волосся Джун, яскраві жилети Суизина й т.д.).

У характеристиці антагоністів форсайтовского миру Ґолсуорсі дотримується інших принципів зображення й використає інші принципи, відмовляючись від розгорнутого опису й прямої авторської оцінки. Ирэн і Босини дані в романі насамперед в описі Форсайтов.

Перший роман трилогії – «Власник» – проникнуть пафосом критики миру власників. У ньому переважає сатиричний початок, що виявився насамперед в образі Сомса Форсайта. Сомс – найбільш повне і яскраве втілення форсайтизма. Здатний і розумний від природи, Сомс направляє всю свою енергію на нагромадження капіталу. Заради цього він відмовляється від державної служби, предпочитая, як і його батько, практику присяжного повірника. Сомс підтримує тільки ділові зв’язки; у нього немає друзів, і він не відчуває потреби духовного спілкування з ким би те не було, крім Ирэн, що завжди ухиляється від такого спілкування, що залишається недоступної й далекої. Власницький початок придушує людини в Сомсе, заважає розкриттю кращих властивостей його особистості

Але він незмінно бездоганний у сфері своїх ділових відносин. Його не піддається ніяким спокусам професійна чесність заснована на природній обережності й уродженій відразі криску.

На відміну від багатьох інших Форсайтов (Суизин, Тимоти, тіточки Джули й Эстер), Сомс з’єднує в собі суперечливі риси. Обертає на себе увага дивна сторожкість у вираженні його замкнутої особи, туга в погляді, породжена незадоволеністю його почуття до Ирэн. Любов і краса недоступні Сомсу, хоча всією істотою своїм він прагне до володіння ними

Страждання Сомса не роблять його прозорливим. Лише на мить «він зрадив у собі Форсайта – забув самого себе… піднявся в чисті висоти безкорисливості й непрактичності». Це трапилося тоді, коли він переконується в тім, що, пішовши з його будинку, Ирэн не взяла із собою подаровані їй коштовності. Читаючи залишену нею записку, Сомс розуміє, що й вона страждає. У цей момент людин бере в ньому верх над власником. Але тільки на одна мить. Наприкінці роману власник уже знову готовий тріумфувати перемогу

Фінал роману багатозначний. Босини зацькований; він гине. Убита горем Ирэн вертається в будинок Сомса. Однак перемога Форсайта мнима

Творчості Ґолсуорсі властиві широкий епічний розмах, значущість соціально-психологічних узагальнень, майстерність і тонка спостережливість у зображенні повсякденної дійсності, критицизм, що сполучається із проникливим ліризмом

Дата добавления: 2015-07-16