Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Теорія та історія літератури працях І. Франка

Біографічні відомості | Творчість | Значення вивчення історії літературної критики | Основні тенденції літературно-критичної діяльності І. Франка80–90-х років | Видавництво | Дискусії |


Читайте также:
  1. Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
  2. Глава 2. Історія професії
  3. Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
  4. Дисципліна: Історія медицини та медсестринства
  5. Еллінізм як культурна епоха в історії античного світу. Особливості елліністичної літератури 3-1 ст. до н. е. Александрійська лірика 3 ст. до н. е.
  6. Епоха Відродження в історії європейської літератури. Своєрідність ренесансного світогляду. Особливості Північного Відродження.
  7. Інтертекстуальний підхід: історія і сучасність

Праці Франка з теорії й історії літератури, літературної критики, починаючи з докторської дисертації «Варлаам і Йоасаф. Старохристиянський духовний роман і його літературна історія» (1895) та габілітаційної — «Розбір Наймички Шевченка» (1895), є цінним внеском в українське літературознавство. Найбільшою науковою працею Франка є 5-томове видання «Апокрифів і леґенд з українських рукописів» (1896–1910) — монументальна збірка текстів рукописного матеріалу з наукового аналізу. До студій Франка з старої і сер. доби належать: «Св. Климент у Корсуні» (1902–1904), «Карпато-руське письменство XVII–XVIII вв.» (1900), причинки до історії української старовинної драми, зокрема вертепної («До історії українського вертепа XVIII в.»,1906). З нової літератури Франко присвятив увагу творчості Івана Котляревського, Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, Осипа Федьковича, Олександра Кониського, Лесі Українки,Степана Самійленка, Володимира Винниченка та ін. Низку розвідок Франко присвятив слов'янським літературам, особливо російській і польській, як також західно-європейській. Підсумком літературознавчих студій і монографій була стаття «Южнорусская литература» (1904) у словнику Брокгауза і Ефрона та загальний курс «Нарис історії украйсько-руської літератури до1890-го року» (1910). Теоретичні погляди про завдання літератури Франко сформулював у студіях«З секретів поетичної творчости» (1898), і «Теорія і розвій історії літератури» (1899), в яких підкреслював суспільний підклад літературного твору, однак за вихідну точку при його оцінці Франко вважає артистичний хист автора та літературно-естетичні цінності твору. При студії літературних пам'яток Франко користувався порівняльним, психологічним й історико-культурним методами.

ВСЯ СПАДЩИНА ЗІБРАНАУ Зібрання творів: В 50 т. / Іван Франко; Редкол.: Є. П. Кирилюк (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1976−1986.

 


Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 115 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Р.Лев Толстой; «Ткачі». Драма Г. Гауптмана| Початок літературно-критичної діяльності І. Франка

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)