Кладка з цегли.

Більше економічна кладка з повнотілої цегли з утворенням замкнутих повітряних прошарків шириною 5-7 см. У цьому випадку витрата цегли скорочується на 15-20%, хоча і потрібно зовнішня штукатурка стін, перешкоджає інфільтрації повітря через повітряні порожнини. При заповненні повітряних прошарків мінеральною повстю (битуминизированная мінеральна вата) теплова ефективність цегляної стіни збільшується на 20-30%, а при використанні пінопласту - вдвічі. Теплі розчини кладок на основі дрібних заповнювачів з шлаку, керамзиту, туфу, трепела, перліту, тирси також підвищують теплозахисні якості зовнішніх стін на 10-15%. Найбільш поширена і економічна конструкція зовнішніх цегляних стін при так званій колодцевой кладці, при якій стіну фактично викладають з двох самостійних стінок товщиною в півцеглини, з'єднаних між собою вертикальними і горизонтальними цегляними містками з утворенням замкнутих колодязів. Колодязі по ходу кладки заповнюють шлаком, керамзитом або легким бетоном. Таке рішення добре захищає утеплювач від зовнішніх впливів, хоча і дещо послаблює конструктивну міцність стіни. При суцільній кладці економічно пристрій цегляних стін із зовнішнім або внутрішнім утепленням. У цьому випадку товщина цегляної стіни може бути мінімальною, виходячи лише з вимог міцності, тобто бути у всіх кліматичних районах рівною 25 см, а тепловий захист забезпечується товщиною і якістю утеплювача. При розташуванні шару, що утеплює зсередини його захищають від водяної пари пароізоляцією, при розташуванні зовні - захищають екраном або штукатуркою від атмосферних впливів. Цегляні стіни мають велику теплову інерційність: вони повільно прогріваються і також повільно остигають. Причому ця інерційність тим більше, чим товще стіна і більше її маса. У цегляних будинках температура всередині приміщень має незначні добові коливання і це є гідністю цегляних стін. Разом з тим, в будинках періодичного проживання (дачі, садові будинки) така особливість цегляних стін в холодну пору року не завжди бажана.

Велика маса охолоджених стін вимагає щоразу для свого прогріву значної витрати палива, а різкі перепади температури всередині приміщень призводять до конденсації вологи на внутрішніх поверхнях цегляних стін. У таких будинках стіни зсередини краще обшити дошками.

Внутрішні несучі стіни зазвичай викладають з повнотілої (глиняного або силікатного) цегли. Мінімальна товщина внутрішніх несучих стін - 25 см, перетин стовпів - не менше 38х38 см, простінків - не менше 25х51 см. При великих навантаженнях несучі стовпи і простінки армують металевою сіткою з дроту діаметром 3-6 мм через три-п'ять рядів по висоті.

Перегородки викладають завтовшки 12 см (в півцеглини) і 6,5 см (цеглина "на ребро"). При довжині перегородок, викладених "на ребро", більше 1,5 м їх також армують дротом через два-три ряди по висоті. Фасади найкраще облицьовувати лицьовим керамічною цеглою. За зовнішнім виглядом, фактурою і допустимих відхилень у розмірах він найбільш якісний.

Цегляні стіни зазвичай викладають на цементно-піщаному, цементно-вапняному або цементно-глиняному розчинах. Цементно-піщаний розчин при будь-якій марці цементу виходить зайво міцним і жорстким, тому краще, якщо в нього додати вапняне або глиняне тісто. Розчин від такої добавки стане пластичним і удобоукадиваемим, а витратацементу зменшиться в 1,5-2 рази.

Вапняне тісто, що застосовується в якості добавки до цементно-піщаного розчину, готують з гашеного вапна. Якщо мається негашене вапно у вигляді окремих шматків (кипелка) або порошку (Пушенка), її необхідно погасити водою в Творильня ямі, обшитої дошками, і витримати в такому стані не менше двох тижнів. Чим більше термін витримки, тим краще. Однорідність складу і міцність вапняного тесту при тривалій витримці підвищуються.

Глиняне тісто для розчинів кладок також доцільно приготувати заздалегідь. Шматки глини замочують водою і витримують у такому вигляді до повного розмокання три-п'ять днів. Потім додають воду, перемішують, проціджують, після відстою зливають зайву воду і вживають у справу. Термін зберігання глиняного тіста - необмежений.

Розчин для цегляної кладки готують безпосередньо перед початком робіт і використовують його протягом 1,5-2 ч. Товщину вертикальних швів приймають у середньому 10 мм. Горизонтальні шви при використанні розчину з пластифікуючими добавками (вапно або глина) викладають також товщиною 10 мм, без добавок - 12 мм. Максимальна товщина швів - 15 мм, мінімальна - 8 мм.

У будівництві застосовують різні системи суцільної кладки. Одна з найстаріших - ланцюгова кладка з перев'язкою вертикальних швів в кожному ряду. Така кладка на кутах стін і простінків вимагає в кожному ряду тричвертні цеглин. Значно простіше цегляна кладка, де повну перев'язку поздовжніх і поперечних вертикалних швів виконують через три-шість рядів.

При чергуванні тільки першого і другого рядів виходить однорядна перев'язка швів, якщо ж після другого ряду укласти третій, знову другий, потім перший і т. д. (показано в аксонометрії), то вийде трирядна перев'язка. Міцність цегляної кладки, виконаної з перев'язкою вертикальних швів в кожному ряду або через три-шість рядів, практично однакова. Вона значно збільшується, якщо незалежно від системи кладки в горизонтальних швах через три-п'ять рядів прокласти арматурну сітку з осередками шириною 6-12 см з дроту діаметром 3-6 мм.

Досить широке застосування одержали в індивідуальному будівництві кладки з трирядними діафрагмами і, звичайно ж, змішані кладки.

Облицювання фасадів, як уже згадувалося, проводиться керамічною цеглою (каменем), але це успішно можна здійснити і потовщеним цеглою з порожнечами і, нарешті, бетонним каменем.

Безсумнівний інтерес представляє полегшена кладка з горизонтальними діафрагмами.

Така кладка являє собою дві паралельні стіни товщиною в 1/2 цегли, пов'язані через кожні п'ять рядів кладки горизонтальними точкових рядами. Останні іноді замінюють прутками арматури товщиною 6 мм, які укладають через кожні 50 см довжини стіни. Кінці прутків загинають під прямим кутом. Загальна довжина прутків повинна бути такою, щоб у кладці вони були на глибині 8-10 см. При зведенні таких стін спочатку викладають дві стінки на висоту п'яти рядів. Потім простір між ними засипають сухими заповнювачами або заливають "теплим" бетоном (саманом), шарами товщиною 15 см і ретельно все ущільнюють. Останній шар вирівнюють на рівні кладки.

Якщо діафрагми цегляні, то цілі цеглини кладуть на розчин з нижньої і верхньої сторін, забезпечуючи їх міцне зв'язування. Щоб застосовувані прутки захистити від іржавіння, в засипці проти місць, де вони укладаються, кельмою вибирають борозни глибиною і шириною 3-4 см. Такий же ширини борозни і довжиною 5-6 см вибирають близько стін. І ті й інші заповнюють розчином (краще цементним, складу 1:4 або 1:5) на таку висоту, щоб укладається арматура топиться в ньому або на половину своєї товщини, або повністю. Після виведення першого ряду прутки зверху накривають шаром розчину такої ж товщини. Потім кладуть ще п'ять рядів, засипають заповнювач або заливають розчин, укладають прутки і т. д. По ходу кладки через кожні два ряди порожнечі заповнюють "теплим" бетоном на легких зповнювачах.

Випущені стусани цегли також міцно пов'язують бетоном. Така кладка знижує вартість стін на 25-30% і зменшує потребу в цеглі. Полегшена кладка припустима при зведенні будинків не вище двох поверхів. Якщо ж проектується особняк в три, а то й чотири поверхи, то треба класти цегляно-бетонну анкерну кладку.

Вона являє собою дві паралельні цегляні стіни, в просторі між якими укладають легкий бетон. Тичковие цеглини виступають всередину кладки в бетон і є свого роду анкерами, що з'єднують бетон і цегла в єдину конструкцію. Глухі частини стін можна пов'язувати через 2-3 м суцільними вертикальними діафрагмами товщиною в 1/2 цегли. Якщо проект передбачає кладку суцільний цегляної стіни, то витрата матеріалів можна прорахувати.

6.3. Кріплення порядочки.

До зовнішньої поверхні стіни порядовки прикріплюють таким чином, щоб сторони з размеченными на них рядами кладки, були повернені всередину будівлі.

Порядовку закріплюють до кладці власниками, виконаними у формі букви «п», у вигляді скоб з поперечними планками. Це робиться так: по висоті стіни через кожні 6-8 рядків по ходу кладки в горизонтальні шви вводяться скоби - власники, розташовані одна над іншою. Скоби повинні увійти в стінку поперечною планкою і своїми кінцями.

Порядовки встановлюють до початку кладки рядів на кутах будівлі, в місці примикання стіни, а на звичайних дільницях кладки - через кожні 12 метрів. Для початку, в шві кладки, що йде вертикально, закріплюється одна струбцина, через 3-4 ряди - інша. Після цього між поставленими струбцинами вставляється порядовка і за допомогою гвинтового затиску притискається до цегляної кладки.

З допомогою гвинтів на нижньому кінці порядовки регулюється її положення. Правильність кута установки контролюється схилом. Після установки і перевірки положення між порядовками, натягують причальний шнур.

Укладання зовнішньої частини стіни ведуть по причалюванню, яку попередньо натягають для кожного ряду. Для того щоб причальний шнур не провис, під нього можна підкласти проміжний маяк.

Для укладальних робіт внутрішньої версти причальний канат натягують через кожні 2-3 рядка і закріплюють цвяхами і скобами.

Зняття порядовок проводиться за допомогою правила, яке надягають на вороток затиску струбцини. За допомогою обертання воротка, струбцину послаблюють і дістають з-під шва. Для того щоб струбцина не падала, її кріплять сталевим канатом прямо до порядовки.

Дата добавления: 2015-07-16