Трудовий потенціал національної економіки України

Розвиток науки в новій соціально-економічній ситуації, пов'язаній з необхідністю переходу економіки на переважно інтенсивний шлях розвит­ку, привів до зміни поглядів на місце людини в суспільному виробництві та виникнення у 80-х роках поняття «трудовий потенціал» як інтегральної динамічної системи, яка включає демографічну, економічну і соціальну підсистеми, об'єднані спільністю трудової діяльності. Впровадження в на­уковий обіг поняття «трудовий потенціал» означало перегляд оцінки ролі особистості у виробничому процесі, визнання значення накопиченого в су­спільстві інтелектуального та освітнього потенціалу.

За кількістю населення Україна посідає друге місце в Європі. Близько половини населення нашої країни є економічно активним (табл. 3.7).

Таблиця 3.7 Економічна активність населення за статтю та віковими групами у 2006 р.

	Усього у віці 15-70 років, тис.	Відсотків за віковими групами
15-24	25-29	30-34	35-39	40-49	50-59	60-70
Економічно активне насе­лення:	22245,4	13,8	12,6	12,5	12,0	26,8	17,1	5,2
жінки	10765,7	12,4	11,7	12,1	12,1	28,7	17,2	5,8
чоловіки	11479,7	15,2	13,4	12,9	11,8	25,1	17,1	4,5
зайняті:	20730,4	12,8	12,5	12,5	12,1	27,1	17,5	5,5
жінки	10054,8	П,2	11,6	12,0	12,3	28,9	17,7	6,3
чоловіки	10675,6	14,2	13,4	13,0	11,9	25,4	17,3	4,8
безробітні:	1515,0	28,6	13,6	12,6	9,6	23,6	11,9	0,1
жінки	710,9	28,6	12,8	13,6	9,0	26,4	9,6	—
чоловіки	804,1	28,7	14,2	11,7	10,2	21,1	14,0	0,1

В умовах активного розвитку «економіки знань» зростає роль освіти в поліпшенні якості трудового потенціалу суспільства (див. табл. 3.8). Рівень розвитку інтелектуальної компоненти країни значною мірою зумовлює йо­го спроможність формувати інтелектуальну еліту як найактивніше «ядро» суспільства, що є головним носієм та генератором знань, передового нау-

Глава 3. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

ково-технічного, суспільного, політичного та іншого досвіду. Формування інтелектуальної еліти у всіх сферах діяльності сприяє підвищенню рівня освіченості, інтелектуалізації всього суспільства, а отже, його здатності до сприйняття інновацій.

Таблиця 3.8

Головні характеристики системи освіти за типами суспільств

Характеристики	Історично-економічні	суспільства
аграрне	індустріальне	посгіндустріальне
Розподіл активного населення, %:
сільське господарство	більше 40	10-20	менше 10
промисловість	5-25	більше 40	менше 20
сфера послуг	10-15	15-25	більше 50
Важливість навчання населення	незначна	велика	дуже велика
Обов'язкове навчан­ня, роки	2-А	7-10	12 та більше
Частка ВВП, що виді­ляється на розвиток освіти, %	менше 1	2-5	більше 6
Кількість студентів ВНЗ на 100 тис. насе­лення	10-50	200-3000	більше 7000

Як видно з таблиці, різниця в характеристиках індустріального та постіндустріального суспільств дуже значна. В сучасних умовах, коли бі­льшість розвинених країн знаходиться на шляху від індустріального до постіндустріального (та навіть інформаційного, «нового») суспільства, від­бувається переорієнтація економічних видатків держави на ринках праці, збільшення частки фінансування освіти та підвищення кваліфікації кадрів, подовження термінів навчання студентів, розширення спектра спеціально­стей та дисциплін ВНЗ, а також професійних навчальних закладів.

З метою відображення зростаючого значення кваліфікованої праці та інтелектуальної діяльності для відтворення суспільного життя останнім ча­сом в економічній думці активно використовуються поняття «людський капітал» як сукупність знань, здібностей і кваліфікації, здатність кваліфі­кованої робочої сили створювати прибуток, та «інтелектуальний капітал» для характеристики інтелектуального потенціалу (див. рис. 3.3), застосова­ного в економіці.

Рис. 3.3. Форми інтелектуального потенціалу суспільства

Застосування таких понять є визнанням того, що активізація творчого потенціалу людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефек­тивнішим способом досягнення економічного зростання, найважливішим ресурсом як окремої корпорації, так і суспільства у цілому. На думку одного із фундаторів теорії людського капіталу П. Друкера, «найбільш цінним капі­талом компанії XX століття було її виробниче обладнання, а в XXI столітті найбільш цінним капіталом компанії, як комерційної, так і некомерційної, стануть її працівники, які займаються інтелектуальною працею».

' Drucker P.F. Management Challenges for the 21st Century, Harper Business, NY, 1999. — P.I 35.

Глава 3. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Дата добавления: 2015-07-16