Дайте визначення організаційній структурі управління (ОСУ).

Організаційна структура управління – це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

Елементами структури можуть бути як окремі працівники, служби так і окремі ланки апарату управління, а взаємозв'язки між ними підтримуються через горизонтальні і вертикальні зв'язки, які носять лінійний і функціональний характер.

В межах структури управління проходить управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені завдання і функції управління, і відповідно - права і відповідальність за їх виконання.

Зв'язок структури управління з такими ключовими поняттями менеджменту, як цілі, функції, процес, механізм функціонування є свідченням того, наскільки великим є вплив організаційної структури на всі сторони управління. Саме тому, менеджери всіх рівнів приділяють значну увагу принципам і методам формування структур, вибору типу або комбінації видів структур, вивченню тенденцій в їх побудові і оцінці відповідно до цілей і завдань, що вирішуються.

Тому, організаційна структура повинна:

- відображати цілі і завдання організації, підпорядковуватись виробництву і змінюватись разом з ним;

- відображати функціональний розподіл праці і обсяг повноважень працівників управління, які визначаються політикою, процедурами, правилами, посадовими інструкціями;

- відповідати соціально-культурному середовищу і умовам в яких вона буде функціонувати.

На вибір структури управління впливають:

- розмір організації, який визначає кількість ієрархічних рівнів і масштаб управління, а також задає її тип - функціональна, дивізіональна і т.п;

- технологічні фактори: в умовах загальної автоматизації, при якій не потрібне постійна присутність людини, структура управління буває простішою;

- економічні фактори, наприклад, згрупувавши подібні види діяльності в єдиний підрозділ, керований єдиним органом управління замість декількох колишніх, можна значно знизити відповідні витрати [2].

Типи організаційних структур управління:

1. Лінійна – це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії, кожен підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує всі адміністративні та інші функції у відповідному підрозділі (рис. 2.1).

Рис. 2.1 – Лінійна організаційна структура управління

Недоліки лінійної ОСУ:

- необхідність високої кваліфікації керівників;

- перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями;

- зростання числа рівнів управління при збільшенні розмірів організації;

- відсутність спеціалістів з окремих функцій управління;

- обмеження ініціативи у робітників на нижчих рівнях.

2. Функціональна – структура, яка передбачає наявність штабів, але їх персонал має не лише дорадчі права, а й право керівництва і прийняття рішень (рис. 2.2).

Рис. 2.2 – Функціональна організаційна структура управління

Переваги функціональної ОСУ:

- спеціалізація діяльності функціональних керівників;

- скорочення часу проходження інформації;

- розширення можливостей лінійних керівників в оперативному керівництві;

- відсутність дублювання лінійних і функціональних взаємозв’язків;

- розвантаження вищого керівництва.

Недоліки функціональної ОСУ:

- можливість отримання суперечливих вказівок;

- довга процедура прийняття рішень;

- порушення принципу єдиноначальності;

- складність контролю;

3. Лінійно-функціональна – структура управління, яка спирається на розподіл повноважень та відповідальність за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі (рис. 2.3).

Рис. 2.3 – Лінійно-функціональна організаційна структура управління

Переваги лінійно-функціональної ОСУ:

- поєднує переваги лінійних та функціональних структур;

- оперативне прийняття рішень;

- персональна відповідальність кожного керівника за результати діяльності;

- забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності;

- професійне вирішення завдань спеціалістами функціональних служб.

Недоліки лінійно-функціональної ОСУ:

- складність регулювання відношень лінійних і функціональних керівників;

- в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників;

- дублювання управлінських функцій;

- розпорошення відповідальності;

- надходження недостовірної інформації від функціональних керівників до лінійних;

4. Дивізіональна – це структура управління, яка будується не за функціональними ознаками, а за принципами групування виробничих підрозділів за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування (рис. 2.4).

Рис. 2.4 – Дивізіональна організаційна структура управління

Переваги дивізіональної ОСУ:

- забезпечує управління багатопрофільним підприємством із загальною кількістю працівників до 100 тисяч і територіально віддаленими підрозділами;

- невтручання в оперативну діяльність виробничих підрозділів;

- можливість для вищого керівництва зосередитись на вирішенні стратегічних проблем;

- підвищення якості рішень, що приймаються (завдяки наближенню до місця виникнення проблеми);

- гнучкість до змін у зовнішньому середовищі;

- тісний взаємозв’язок виробництва зі службовцями;

- внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки дивізіональної ОСУ:

- дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

- розбіжність інтересів центру і дивізіонів;

- складність контролю з центру за порушеннями на місцях;

- збільшення витрат на утримання апарату управління [3].

Дата добавления: 2015-07-16