Читайте также:
|
|
За фізико-хімічними показниками дана продукція має відповідати нормам табл. 2.5.
Таблиця 2.5 – Основні фізико-хімічні показники якостімолока питного (витяг з ДСТУ 2661:94)
Найменування показника | Норма для продукту | ||||||
Знежи-реного | Не-жирного | Мало-жирного | Класич-ного | Жирного | Високо-жирного | ||
Щільність, кг/м3, не менше | |||||||
Масова частка білку, % не менше | 2,8 | 2,6 | |||||
Кислотність, °Т, не більше | 21,0 | 20,0 | |||||
Масова частка жиру продукту, % - знежиреного - нежирного - мало жирного - класичного - жирного - високожирного | 0,1 0,3; 0,5; 1,0; 1,2; 1,5; 2,0; 2,5; 2,7; 3,0; 3,2; 3,5; 4,0; 4,5; 4,7; 5,0; 5,5; 6,0; 6,5; 7,0; 7,2; 7,5; 8,0; 8,5; 9,0; 9,5 | ||||||
Метод визначення вмісту білку та загального азоту (за Кьельдалем ГОСТ 23327-98)
Мета роботи. Визначити вміст білку та загального азоту
Реактиви та матеріали:
- ваги лабораторні 2-го класу точності з похибкою ± 0,01г ГОСТ 24104−2001;
- електроплитка;
- баня водяна;
- термометр ТТ П 4116066;
- склянка 100мл ГОСТ 25336-82;
- шафа витяжна;
- колби Кьельдаля;
- пристрій Кьельдаля;
- піпетки 10мл та 5мл ГОСТ 25336;
- циліндр мірний 50мл ГОСТ 1770;
- кислота сірчана концентрована щільністю 1,83…1,84 г/дм3 ГОСТ 4204;
- кислота соляна с 0,2 моль/дм3;
- кислота борна ГОСТ 9656;
- натрію гідрооксид 40% ГОСТ 4328;
- калію перманганат ГОСТ 20490;
- суміш солей (сульфат калію та мідь сірчанокисла);
- перекис водню з масовою концентрацією 30% ГОСТ 10929;
- вода дистильована ГОСТ 6709;
- індикатор метиленовий блакитний або
- індикатор діамантовий зелений або
- індикатор бромкрезоловий зелений.
1. Підготовка проб для аналізу(ГОСТ 3622)
Від молока, розфасованого в бутилі або пакети відбирають середню пробу в кількості:
фасовка до 100 ящиків – 1-2 пакети;
фасовка 100...200 ящиків – 2-3 пакети;
фасовка 200...500 ящиків – 3-4 пакети;
фасовка 500...1000 ящиків – 4-5 пакетів.
Середню пробу відбирають з пакетів, збовтавши тару, за наявності вершків на поверхні, пробу підігрівають до t = 30...40°C, перемішують та охолоджують до t = 20±2°C.
2. Проведення аналізу
В колбу Кьельдаля вносять кілька скляних трубок та 10г суміші солей. Вносять 1г випробуваного продукту, додають 10мл сірчаної кислоти та 10 мл перекису водню або 0,5мл перманганату калію. Колбу Кьельдаля встановлюють в «гніздо» та переносять на водяну баню, доводять до вспінювання та витримують до знебарвлення розчину або набуття блакитного кольору. Колбу з отриманим мініралізатом охолоджують до кімнатної температури.
Вміст азоту вимірюють наступним чином:
В колбу з мініралізатом вносять 20мл дистильованої води та перемішують до розчинення осаду.
Під колбою-паро-утворювачем вмикають електроплиту, відкривають зажим на лінії відводу пари в каналізацію та закривають зажим на лінії підводу пари в колбу Кьельдаля. Нагрівають воду в колбі паро-утворювача до кипіння, колбу Кьельдаляпід'єднують до апарату (рис.5).
|
В конічну колбу ємністю 250мл вносять 20мл р-ну борної кислоти з індикатором. Встановлюють в позицію 7 так, щоб кінець трубки холодильника знаходвся нижче вехнього рівня суміші в колбі. Відміряють 50мл гідрокосу натрію та переносять в колбу Кьельдаля через розділюючу воронку, не допускаючи викидів з колби. Кран воронки закривають, закривають зажим на лінії відводу пари та відкривають зажим подачі пари в колбу Кьельдаля.
Перегонку проводять до утворення конденсату 90…120мл протягом 5…10 хв. Температура на виході з холодильника не повинна перевищувати 25°C.
Вміст конічної колби з індикатором та р-ном кислоти та конденсатом титрують р-ном соляної кислоти 0,2 моль/мл до забарвлення, зазначеного в табл. 2.6.Відраховують об’єм кислоти, витрачений на титрування.
Таблиця 2.6 – Зміна кольору суміші залежно від індикатору
Індикатор | Колір суміші | ||
Початковий | В точці еквівалентності | За умов перевищення титрату | |
Метиленовий блакитний | Зелений | Сірий | Фіолетовий |
Бромкрезоловий зелений та діамантовий зелений | Зелений | Сіро-жовтий | Червоний |
3. Обробка результатів
Масову частку загального азоту (Х) за умов хімічного способу визначення у відсотках розраховують за формулою:
, (2.4)
де V1 – об'єм кислоти, витрачений на титрування, мл;
V2 – об'єм кислоти, витрачений на титрування контрольної проби, мл;
с – концентрація соляної кислоти, моль/дм3;
m – маса наважки продукту, г
1,4 – коефіцієнт перерахунку об'єму кислоти на масову частку азоту, %×г×дм3/моль×см3
Масову частку білку (Y) у відсотках розраховують за формулою:
, (2.5)
де6,38 – маса молочного білку, еквівалента одиниці маси загального азоту.
Таблиця 2.7– Порівняльна характеристика одержаних результатів аналізу та нормативних показників якості молока питного.
Найменування продукту, що досліджується | Найменування показників, що контролюються | Вміст за нормативним документом | Результати аналізу |
молоко | вміст білку | 2,8 |
За результатами досліджень зробити висновки щодо відповідності показників якості, які визначаються нормативним документом – ДСТУ 2661:94 «Молоко питне».
Висновки: ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 79 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Лабораторна робота 2.2.Методи контролю сметани | | | Лабораторна робота 2.4. Методи контролю сирків сирних лазурованих |