Студентська науково-практична конференція, присвячена Дню науки

«Сучасні орієнтири філологічних досліджень»

Юрко Покальчук — знаний прозаїк, поет, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, президент Асоціації письменників України (1997-2000). Член літературного гурту «Пси святого Юра», організатор і керівник музичного гурту «Вогні великого міста», який виконував пісні на його тексти. А ще – блискучий ерудит, знавець мов.

Поетична збірка «Не наступайте на любов…» Юрка Покальчука вражає багатогранністю поетичних форм, поліфонією моральних та естетичних оцінок, величезною авторською ерудицією, своєрідністю висвітлення проблем людського буття. Особливого розмаїття ліриці поета надає звернення до різних форм і способів інтертекстуальності, за допомогою яких формується індивідуально-стилістична образність цього оригінального художника слова. Поетика Ю.Покальчука об’єднує в одне ціле багатогранний світ образів і мотивів різних культур та епох, що виражає міжтекстові зв’язки. Одним із перспективних напрямів дослідження є аналіз основних конкретно-історичних виявів інтертекстуальності в зазначеній збірці Юрка Покальчука. Необхідність їх цілісного наукового осмислення й зумовлює актуальність пропонованої роботи.

Об’єктом дослідження стала збірка Юрка Покальчука «Не наступайте на любов…».

Предмет дослідження – прояви інтертекстуальності в зазначеній збірці.

Мета роботи полягає у виявленні й аналізі форм інтертекстуальності в поетичній збірці «Не наступайте на любов…» Юрка Покальчука.

На основі літературознавчих праць (Ю. Кристевої, Р. Барта, М. Бахтіна, Ю. Тинянова, Ж. Дерріди, Ж. Женетта, Д. Затонського, М. Липовецького, Ю. Лотмана, П. Торопа, Н. Фатєєвої та ін.) зроблено висновок про неоднозначність та суперечливість визначення поняття «інтертекстуальність». У сучасній літературознавчій науці воно використовується в широкому й вузькому значеннях. У вузькому значенні інтертекстуальність сприймається як формотворча і смислотворча складова художнього тексту, як засіб вираження авторської позиції (тому що автор прилучається до діалогу з «чужими текстами») та читацької рецепції. У широкому значенні інтертекстуальність розглядається як необмежений і нескінченний діалог текстів у часі, як невід’ємна особливість літератури, як характерна ознака художньої свідомості, що визначає широкий спектр міжтекстових зв’язків. Вважаємо останнє визначення найбільш прийнятним для вивчення конкретно-історичних явищ в літературі, особливо XXI століття, коли дана категорія стає однією з характерних особливостей художніх творів.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що більшість дослідників вважають діалогізм основою інтертекстуальності. Інтертекст твору складається з таких чинників: діалогу між автором і читачем, який стає співавтором, бо залучається до творчого діалогу; діалогу між різними текстами, які входять до одного тексту. Аналіз міжтекстових зв’язків суттєво впливає як на осмислення конкретних творів, так і літературного процесу загалом. Отже, категорія «інтертекстуальність» має велике методологічне значення для теорії літератури, історії літератури й компаративістики.

У дослідженні визначено, що основними рисами поетики постмодернізму є інтертекстуальність (творення свого тексту з чужих); колаж і монтаж («склеювання» різнорідних фрагментів); використання алюзій; тяжіння до прози ускладненої форми, зокрема, з вільною композицією; бриколаж (непряме досягнення авторського задуму); насичення тексту іронією.

Нами охарактеризовані форми інтертекстуальності, які створюють належний художній ефект, а саме цитата, алюзія, ремінісценція, запозичення сюжетів, плагіат, перифраза, пародія, наслідування, використання епіграфів, інсценування, переклад та ін.

На основі текстуального аналізу збірки «Не наступайте на любов» Юрка Покальчука було виділено три напрямки міжтекстової взаємодії: діалог з міфологією, діалог з Біблією та діалог зі світовою та українською літературою. Кожен із цих напрямків становить сукупність міжтекстових зв’язків, які відбивають зміст певної теми.

В аналізованій збірці нами виявлені різні «модифікації чужого слова» у формі цитат, алюзій, паратекстуальності та гіпертекстуальності. У процесі дослідження встановлено, що діалог письменника з прототекстами будується як нерозривний зв'язок.

Нами проаналізовані міжтекстові зв’язки збірки з міфологією, Біблією, світовою та українською літературою, зумовлені уподобаннями й ерудицією автора. За допомогою кількісного аналізу виявлено, що митець рідше звертається до міфологічних образів (21 одиниця), частотність використання образів Біблії складає 29 одиниць, найчастіше інтертекстуальність виявляється на рівні світової та української класики – 38 одиниць.

Діапазон текстів, які присутні в ліриці Ю. Покальчука, відзначається широтою і розмаїттям. Міфологічні образи в аналізованій збірці Юрка Покальчука кількісно найменш чисельні (улюбленим образом є Ікар. Наприклад: «Де твій син питають // Розтанув у безхмарному небі», з іншої поезії «Мій брате Ікаре // то не сонце тобі // розтопило // на крилах той віск // то невіра чиясь», або «Ікарові зламались крила з воску // Краще би справжнє // Одне крило //Нехай би справжнє // Хоч одне крило // Аніж із воску два»). Осмислення міфологічних образів вирізняється як традиційним трактуванням, так і авторською інтерпретацією: «І сонний Цербер // І невтомний Брут // Веселу Дездемону обіймає // І місяць гострить // Зради п’ятий кут», «Загаслий Цербер в буді тихо спить // А Брут бухає з комуністом чачу // І Цезар знає // Знають вже усі // Його заб’ють». Включення алюзій з античної міфології в лірику Юрка Покальчука викликає асоціативні зв’язки з міфологічними сюжетами, вносить додаткову образну, художню інформацію, дає можливість авторові висвітлити проблеми сучасності. Наприклад: «Я дав йому крила // Я сподівався на його лет // Незнищенний і вічний <…> А він піддався спокусам // Наговорили жерці і прочанки // Бунт проти батька сваволі», «Янгол // Ясон // Золотий баранець // Не треба красти // Він дається з неба тим хто вірить // У країну».

Використання претекстів Біблії (Старий Завіт, Новий Завіт, Друга книга Мойсеєва та ін.) дозволило письменнику ґрунтовно осмислити загальнолюдські цінності і втілити їх у ліриці. У процесі дослідження встановлено, що текстуальний простір поетики Юрка Покальчука побудовано як постійний діалог автора з читачем, символами християнства, із сучасною йому епохою. У кількісному відношенні в збірці «Не наступайте на любов…» біблійні образи займають другу позицію. Серед тих, що наділяються письменником інтертекстуальною значущістю, найчастіше вживаним, як показали наші спостереження, є образ Бога (використано 19 разів). Наприклад: «Пошли Боже світла кожному // Щоби йшов з ліхтарем також», «Це Божий дар // І застороги знак // Щоб берегли … Як пан Бог накаже // Так буде з нами», «Перед собою. Богом перед теж … Та попри все надія є на Бога», «Дай Боже кожному // Чого він хоче <…> Дай Боже кожному // Чого він хоче <…> Юді – гілляку», «і ходимо отак під Богом, // навпомацки шукаючи істинне «ти» // або ж істинне «я».

Поетична збірка «Не наступайте на любов» Юрка Покальчука поєднує в собі світову й українську літературну традицію. Під час аналізу нами виявлені алюзії на твори світової літератури («Голий король» Г. К. Андерсона, «Мауглі» Р. Кіплінга, «Робінзон Крузо» Д. Дефо, «Ромео і Джульєтта», «Отелло» У. Шекспіра, «Ельдорадо» Е. А. По, «Дон Кіхот» М. де Сервантеса та ін.). Наприклад: «Може Робінзон зумисно // лишився на острові»; «– Король голий – сказав хлопчик // І що? // Кому від того стало краще?»; «Якщо серед вогнів великого міста // Ти відчуваєш себе // Як Мауглі в джунглях // і тебе заганяє місто // На життя темний край // Шукай у коханій // Незамінність Багіри // У товариша // Вірність ведмедя Балу // Таке теж буває // І з мудрістю змія Каа // Старшого друга шукай». Тож дані алюзії є засобом творення атмосфери тексту, що функціонує не тільки на рівні форми, а й на рівні смислової складової.

Цікавими видаються ремінісценції на українську літературу (творчість Лесі Українки, М. Коцюбинського, Панаса Мирного, Т. Шевченка, О. Олеся, П. Тичини, М. Рильського, Юрія Клена, О. Забужко, Ю. Андруховича). Наприклад: «на площі загублені чиїсь очі // чи не ваші панно Інно // є сніги // вікно щоправда // висадили // в оксамитову революцію», «Я вже без надії // І без сподівання / Сьогодні і завжди // В цю мить як останню // Я все ще чекаю // Допоки живу я // Чекаю». Захоплення Ю. Покальчуком музикою знайшло своє відображення в аналізованій збірці у формі алюзій на творчість відомих композиторів: «Моцарт серед снігів // Чув тільки сніг // Слів»; «…музика на всіх // поверхах була інша хотілося іншого настрою – // як від Баха або Майлса Девіса».

Нами виявлено, що основною особливістю прояву інтертекстуальності в збірці «Не наступайте на любов…» Ю. Покальчука є «сплавлення» більшості інтертекстуальних форм, а саме цитат, алюзій, ремінісценцій, епіграфів, пародій, перекладів та присвят. Це дозволяє вводити в структуру знову створюваного тексту значну за обсягом інформацію про поетичну й культурну пам’ять, яка наділяється смислоутворюючою функцією.

Отже, здійснений аналіз збірки дозволяє стверджувати, що поезія Юрка Покальчука інтертекстуальна за своєю суттю, оскільки в ній виявлені різні «модифікації чужого слова».

Діапазон текстів, які присутні в ліриці Ю. Покальчука, відзначається широтою і розмаїттям. Письменник активно звертається до античної міфології, Біблії, творів світової класики («Голий король» Г. К. Андерсона, «Мауглі» Р. Кіплінга, «Робінзон Крузо» Д. Дефо, «Ромео і Джульєтта», «Отелло» У. Шекспіра, «Ельдорадо» Е. А. По, «Дон Кіхот» М. де Сервантеса та ін.), української літератури (творчості Лесі Українки, М. Коцюбинського, Панаса Мирного, Т. Шевченка, О. Олеся, П. Тичини, М. Рильського, Юрія Клена, О. Забужко, Ю. Андруховича). Багатство «чужих текстів» дозволяє письменникові створити образ різнобарвного, строкатого й контрастного світу. Інтертекстуальність створює своєрідну систему часу, де окремі проблеми висвітлюються з різної часової дистанції (минуле та теперішнє) і де сучасне, злободенне розглядається з позиції вічних цінностей духовної культури.

На генетичному рівні інтертекстуальність у ліриці письменника має різні форми: алюзії та ремінісценції (з релігійною, міфологічною та літературною підосновами, що базуються на реаліях вітчизняної та світової історії, іменні алюзії, алюзії-заголовки), присвяти, цитати, епіграфи, переклади та пародії. Усі форми «чужого слова» носять конструктивний характер, бо беруть участь у генеруванні нових смислів.

Паратекстуальність на рівні алюзій-назв, цитат-епіграфів (біблійних, видатних осіб, із народної творчості) виконують роль експозиції, виступаючи своєрідним ключем розкодування лірики письменника.

Завдяки інтертекстуальності збірка «Не наступайте на любов…» Юрка Покальчука виходить за межі вузької тематики. У ліриці йдеться про долю всього суспільства, про людину в широкому історичному та культурному контексті і роль митця в духовному відродженні світу. Через синтез «свого» й «чужого» в поезіях письменника відбувається своєрідна полеміка з іншими епохами та культурами.

http://ukrnauk.blogspot.com/2013/11/blog-post_2310.html

УДК 82’0: 81’373.46

М.В. Ізбенко,
молодший науковий співробітник
(Львівське відділення Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка)

Дата добавления: 2015-07-16