Персонал підприємства та продуктивність праці

172. Персонал підприємства — це:

1) працівники, які мають високий рівень кваліфікації та певний досвід роботи на підприємстві;

2) промислово-виробничий персонал підприємства;

3) постійні працівники, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи;

4) непромисловий персонал підприємства.

173. До трудових ресурсів відносять:

1) чоловіків 16-59 років, жінок 16-59 років;

2) чоловіків 16-70 років, жінок 16-59(60) років;

3) чоловіків 16-59 років, жінок 16-49 років;

4) чоловіків 16-61 років, жінок 16-49 років.

174. Категорії, на які поділяється персонал підприємства залежно від виконуваних функцій:

1) промислово-виробничий персонал підприємства та непромисловий персонал підприємства;

2) професіонали, робітники, службовці, спеціалісти, керівники;

3) основні й допоміжні;

4) постійні працівники та працівники-сумісники.

175. Основною класифікаційною ознакою поділу персоналу підприємства на групи є ознака за:

1) виконуваними функціями;

2) віком;

3) регіоном проживання;

4) датою прийняття на роботу.

176. Чисельність працівників, яка включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на строк один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільненні від праці за хворобою чи інших причин, називають:

1) наявна;

2) обліковою (списковою);

3) середньообліковою;

4) середньою наявною.

177. Для планування чисельності персоналу підприємства основним угрупуванням персоналу на підприємстві є ділення його:

1) за регіоном проживання;

2) за віковою ознакою;

3) відповідно до характеру функцій, що виконуються;

4) за стажем робітників.

178. До службовців відносяться працівники які:

1) обслуговують службові й інші невиробничі приміщення;

2) виконують адміністративні функції за підготовкою та оформленням документації;

3) здійснюють керівництво виробничим процесом;

4) обслуговують службові приміщення.

179. За рівнем кваліфікації розрізняють такі групи робітників:

1) без освіти; малокваліфіковані; висококваліфіковані;

2) некваліфіковані; малокваліфіковані; висококваліфіковані; кваліфіковані.

3) малокваліфіковані; висококваліфіковані; кваліфіковані;

4) без освіти; кваліфіковані; висококваліфіковані.

180. Якщо планова трудомісткість програми дорівнює 425 тис. нормо-годин, корисний фонд часу одного робітника — 420 годин у кварталі, коефіцієнт виконання норм виробітку — 1,2, то чисельність робітників буде дорівнювати:

1) 861 особа;

2) 843 особи;

3) 840 осіб;

4) 870 осіб.

181. Планову чисельність робітників-відрядників (Ч_пл) можна визначити за формулою:

1) ;

2) ;

3) ;

4) ,

де Ч_б — базова чисельність основних робітників;

ΔВП — темп приросту обсягу валової продукції;

∆Ч— приріст чисельності основних робітників у плановому році;

Т — сумарна трудомісткість виробничої програми;

Ф_е — дійсний фонд часу роботи одного середньооблікового робітника;

К_вн — середній коефіцієнт виконання норм виробітку по підприємству;

Н_в — годинна норма виробітку одного робітника;

Р — планова кількість виробів;

М — загальна кількість одиниць устаткування, яка обслуговується;

С — кількість змін роботи устаткування;

К_сп — коефіцієнт спискового складу;

Н_об — кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат.

182. Спеціальність — це:

1) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань;

2) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує практичних навичок;

3) більш вузький різновид трудової діяльності в межах професії;

4) сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

183. Річний ефективний фонд робочого часу (Фе) одного працівника розраховується за формулою:

1) Фе = (К-В-П)хДс;

2) Фе = 365х24;

3) Фе = (К-В-П-Н)хДс;

4) Фе = (К-В-Н)хДс,

де К – кількість календарних днів, В – кількість вихідних днів, П – кількість святкових днів, Дс – середня тривалість зміни, Н – кількість неявок.

184. Продуктивність праці — це:

1) показник, що характеризує інтенсивність праці;

2) здатність праці випускати певну кількість продукції за одиницю часу;

3) затрати живої праці;

4) сукупність властивостей людини як робочої сили.

185. Рівень продуктивності праці можна охарактеризувати показником:

1) економія часу;

2) виробіток;

3) темпи росту продуктивності праці;

4) норма часу.

186. Рівень виробітку (П) обчислюється за формулою:

1) ;

2) ;

3) ;

4) ,

де Ч — чисельність промислово-виробничого персоналу;

ВП — обсяг випуску продукції;

Ч_пл —– планова чисельність промислово-виробничого персоналу;

Ч_баз — базова чисельність промислово-виробничого персоналу;

ВП_пл — плановий обсяг випуску продукції;

ВП_баз — базовий обсяг випуску продукції.

187. Розрізняють такі види продуктивності праці:

1) продуктивність індивідуальної праці; суспільної праці;

2) продуктивність колективної праці; суспільної праці;

3) продуктивність суспільної праці, колективної праці;

4) продуктивність колективної праці; індивідуальної праці.

188. Обсяг товарної продукції базисного року 120000 тис. грн, середньорічна чисельність працівників у базисному році 178 осіб. Середньорічний виробіток товарної продукції у базисному році на одного працівника складе:

1) 679 тис. грн/особу;

2) 120178 тис. грн/особу;

3) 674,157 тис. грн/особу;

4) 0,1573 тис. грн/особу.

189. Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника включає фонд часу:

1) календарний, плановий, фактичний;

2) плановий, квартальний, фактичний;

3) ефективний, нормативний, дійсний;

4) календарний, номінальний, ефективний.

190. Календарний фонд 365 днів, вихідні 110, святкові 10, тривалість робочої зміни 8 годин, режимний фонд часу одного працівника дорівнює:

1) 1960 годин;

2) 1704 години;

3) 2454 години;

4) 715 годин.

Дата добавления: 2015-07-19