Злоякісні пухлини. Джерелом розвитку може бути сполучна (фіброзна) тканина

Джерелом розвитку може бути сполучна (фіброзна) тканина, жирова тканина, м'язова тканина, кровоносні та лімфатичні судини, синовіальні оболонки, мезотеліальната кісткова тканина. Клітинний атипізм інколи буває настільки виражений, що визначити поход­ження пухлини надзвичайно важко або неможливо.

Фібросаркома — складається з незрілих фібробластоподібних клітин та колагенових волокон. Розрізняють диференційовану фор­му (клітинно-волокнисту саркому) та низькодиференційовану форму (клітинну саркому): залежно від переважання того чи іншого компоненту. Саркоми з круглих та поліморфних клітин мають, як правило, нез'ясований гістогенез.

Ліпосаркома — побудована з ліпоцитів різного ступеня зрілості та ліпобластів. Розрізняють кілька видів ліпосарком: переважно високодиференційовану форму, переважно міксоїдну (ембріональну) форму, переважно круглоклітинну форму, переважно поліморфноклітинну форму. Ця саркома росте відносно повільно і довгий час не дає метастазів.

Трапляється переважно у віці 50-70 років, найчастіша локаліза­ція - заочеревинний простір, стегно, сідниця. Пухлинний вузол інфільтрує м'які тканини, складається з атипових ліпобластів на різних ступенях дозрівання. Лікування — хірургічне з подальшою променевою терапією, хіміотерапія малоефективна. Пухлина часто рецидивує. Ступінь диференціювання пухлинних структур багато в чому зумовлює ефективність лікування. При круглоклітинній ліпосаркомі диференційованої будови прогноз відносно сприят­ливий, у випадках недиференційованого типу будови — (міксоїдна ліпосаркома, плеоморфна ліпосаркома) прогноз несприятливий.

Лейо- та рабдоміосаркома - характеризується вираженим клітинним поліморфізмом, інколи важко встановити походження (зокрема рабдоміосаркоми) пухлини і тільки використання спеці­альних методів дослідження допомагає у вирішенні цього питання.

Лейоміосаркома — виникає в місцях, де є доброякісні гладко-м'язові пухлини. Пухлинні клітини веретеноподібної форми, з пато­логічними фігурами мітозів, складаються у вигляді численних пучків волокон, які хаотично переплітаються в різних напрямах. Для лейоміосаркоми характерні вторинні зміни: некрози, ослизування, виникнення кісти.

Остеосаркома (остеогешш саркома) - побудована з остеогенної тканини, складається з атипових клітин остеобластичного типу з великою кількістю мітозів, а також примітивної кісткової тканини, розрізняють остеобластичну та остеолітичну форми.

Остеосаркома є найпоширенішою злоякісною кістковою пухли­ною, як правило, трапляється у віці до 20 років, переважна лока­лізація — метафізи довгих трубчастих кісток, особливо дистальний кінець плечової кістки. Пухлина представлена саркоматозною волокнистою тканиною з утворенням атипової структури кістки, остеоїда серед яких інколи трапляються домішки хряща (мал.69). Наростання процесів пухлинного кісткоутворення характеризує остеопластичний варіант остеосаркоми, і, навпаки, при інтенсивному руйнуванні кістки — говорять про остеолітичний варіант. Залежно від клітинно-волокнистого складу розрізняють також остеосаркоми остеобластичну, хондробластичну та фібробластичну.

Мол. 69. Остеобластична саркома

Юкстакортикальна (періостальна) остеосаркома — виникає у молодому віці на зовнішній поверхні діафізів довгих трубчастих кісток, частіше в дистальному відділі стегнової кістки по задній її поверхні, аж до підколінної ямки, а також у ділянці проксимального кінця плечової кістки. Пухлина щільно прилягає до кістки, росте повільно, протягом років, переважно за "доброякісним" варіантом, який може раптово змінюватись бурхливим інвазійним ростом в кортикальний шар кістки.

Хондросаркома — трапляється в широкому віковому діапазоні від 20 до 50 років, може виникати в будь-яких кістках скелета, частіше в тазових та довгих трубчастих. Пухлина складається з незрілих полі­морфних хрящоподібних клітин, Спостерігається набряк стромального компоненту.

Гемангіосаркома (ангіосаркома) - пухлина з елементів судинної стінки, частіше виникає у віці 30-50 років, переважна локалізація — стегно, сідниця. Часто трапляється у вигляді поодино­кого вузла м'якої консистенції. Інколи з дочірніми вузлами (сателітами). Складається з атипових структур капілярно-синусоїдної будови. У випадках превалювання ендотеліоподібних незрілих атипових структур ангіосаркому кваліфікують як злоякісну гемангіоендотеліому, а при переважному вмісті незрілих атипових структур перицитарного типу будови — як злоякісну гемангіоперицитому, що трапляється рідше. Ангіосаркома часто дає метастази в легені. Прогноз поганий, після комбінованого лікування пухлина часто рецидивує.

Саркома Капоші - пухлинне захворювання з повільною еволюцією в злоякісне новоутворення шкіри та внутрішніх органів. Хвороба починається з ураження поверхні шкіри у вигляді сполучно­тканинних вузликів, які складаються з новоутворених судинних структур та інфільтратів з нейрофілів, плазматичних клітин, як прави­ло з появою місцевих розладів кровообігу (геморагії, відкладення гемосидерину). У подальшому, у вузликах розростаються веретено­подібні клітини з темними ядрами, що надають пухлині саркоматоз­ного вигляду.

Дата добавления: 2015-07-19