Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття територіальної громади

Читайте также:
  1. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО: ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І ДЖЕРЕЛА
  2. Адміністративно правові норми:поняття та характерні риси,структура.Класифікація адміністративно-правових норм.
  3. Держава як суб’єкт політичної влади. поняття економічної влади
  4. Забезпечення повсюдної участі громади у розробці програм соціально-економічного розвитку територій (село, район, місто, область).
  5. І. ПОНЯТТЯ ГАРАНТІЙ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
  6. І. ПОНЯТТЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
  7. Наша мета – перетворити Україну в національну державу із реальною системою національного народовладдя і постійно розширювати владу громади в усіх сферах суспільного життя.

Відповідно до Конституції України (ст. 140) місцеве самовряду­вання є правом територіальної громади — жителів села або добро­вільного об'єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища і міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Оскільки місцеве самоврядування є вираженням самоорганізації, самодіяльності, самодисципліни громадян (жителів певної терито­рії), то його формування як цілісної системи в рамках усього товари­ства з необхідністю має відбуватися па її нижчих рівнях, у первинних осередках1.

У зв'язку з цим в системі місцевого самоврядування основним продуцентом його інтересів є місцеве співтовариство, визначене як територіальний колектив (громада).

Донедавна таке поняття, як територіальний колектив, не досліджу­валося в жодній із суспільствонознавчих наук. У списку монографій, присвячених проблемам колективу в його широкому розумінні, дослі­дженню такого його різновиду, як територіальний колектив, приділя­ється мало місця. Більше того, територіальний колектив як самостійний тип соціальної спільноти не розглядався навіть у загальній типології і

Див.: КарловЛ.А. Формирование института местпого самоуправлепия. — К., 1993. - С. 46.

-247-


Муніципальне право України

класифікації колективів, наведеній у філософських роботах. В окремих монографіях учених-державознавців були спроби дослідити сутність те­риторіальних об'єднань, але належної розробки вони не одержали2.

Наука радянського будівництва розглядала систему рад як єд­ність органів державної влади, відносячи до них місцеві ради народ­них депутатів, які, з одного боку, були органами єдиної державної влади, з іншого — виступали як державна організація місцевого на­селення, покликана вирішувати питання місцевого значення. Вва­жалося, що місцеві ради народних депутатів не тільки представляли інтереси населення, а й були формою з'єднання прямої демократії і демократії представницької, що ставило їх у ранг основної ланки са­моврядування народу.

Таким чином, радянська держава розглядалася як універсальна форма політичного об'єднання громадян в особі рад, які нібито за­безпечували реальну участь громадян у державному управлінні як у центрі, так і на місцях. А держава у свою чергу зобов'язувалася роз­ширювати сферу самоврядування громадян спочатку в рамках під­приємств, установ, організацій, у межах території, надалі — у межах галузі народного господарства та в загальнодержавному масштабі. Ця трансформація мала супроводжуватися еволюцією політичних інститутів, структур державного управління, де зростала б їхня за­лежність від волі й інтересів громадян, колективів, соціальних спіль­нот. Безперечно, при такому ідейно-політичному забарвленні розу­міння самоврядування не знаходилося місця для дослідження такого інституту, як територіальна самоорганізація громадян для вирішення питань місцевого значення3.

Разом з тим, у західній соціологічній і правовій доктрині дослі­дженню місцевих співтовариств приділялася серйозна увага, що по­яснювалося функціонуванням у капіталістичних державах системи місцевого самоврядування і зростанням ролі локальної демократії в європейських інтеграційних процесах. Вже у 1955 р., вивчивши 94 ви-

1 Див., наприклад, Политическая система зарубежнмх стран социализма / Под ред. 14.11. Ильииского. — М., 1981; ГДР: основи государственного строя/ Под ред. Б.М. Топорпина. — М., 1971; Страшуп Іі.А. Социализм и демократам. — М., 1976; Бойцов В. Система субьектов совстского государствешюго права. — Уфа, 1972; Йванов С.Н., ЮговАЛ. Территориальпьіе коллективьі в системе содиалистического самоуправлепия советского народа. — Свердловск, 1988.

:і Див.; Руда И. Правовий статус територіального колективу // Місцеве самовряду­вання в Україні: історія, проблеми, пропозиції. — К., 1994. — С. 65.

-248-


Розділ VIII. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування в Україні

значення територіальних співтовариств, Дж. Хіллер дійшов висновку, що, незважаючи на наявні розбіжності, у більшості з них найбільш важливими є такі ознаки: соціальна взаємодія, територія і загальний зв'язок (або зв'язки)4. Через чотири роки інший дослідник — К. Іо-нассен виявив у різноманітних визначеннях місцевих співтовариств значний збіг таких елементів, як: 1) населення; 2) територіальна база; 3) взаємозалежність спеціалізованих частин співтовариства і поділ праці в ньому; 4) спільна культура і соціальна система, які інтегрують діяльність його членів; 5) усвідомлення жителями єдності і належності до співтовариства; 6) можливість діяти на корпоративній основі для вирішення місцевих проблем5. З того часу були сформульовані десят­ки інших визначень і ознак територіальних співтовариств.

Поняття територіального колективу є порівняно новим понят­тям для юридичної науки України, яке не отримало як єдності думок у науці, так і законодавчого визначення. Феномен територіального колективу відзначив М. Орзіх, який, починаючи з 1989 р., ще в період підготування загальносоюзного закону про місцеве самоврядування, пропонував його законодавче визначення і закріплення6.

Сам термін "територіальний колектив" не фігурує ні в Конституції України, яка оперує терміном "територіальна громада", ні в чинному на момент її прийняття Законі України від 26 березня 1992 р. "Про міс­цеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування". Тільки у ст. 188 проекту Конституції України, в редакції від 26 жов­тня 1993 р., вперше зустрічається положення про те, що "місцеве са­моврядування здійснюється територіальними колективами сіл, селищ, міст і районів безпосередньо і через обрані ними органи"7.

В інших законопроектних документах, зокрема проекті Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів" (1994 р.)8, законо-

4 Див.: ІШІег О А. Оейшііопз ої Соттшіііу: Агеаз о§ А§гестепі, // Китаї
5осіо1о§у. - 1955. -Типе. - Р. 778.

5 }{ш>,:.]опа$5еп СТ. СотпшгиЧу Туро1о§у // Соттипііу Зїгчсіиге апсі Апа1у$із. —
Ю„ 1959. -іР. 20-21.

0 Див.: Орзих М. Сувереншет республики и местное самоуправлеиие // Развитие национальпой государственности союаной республики на современном зтапе. — К., 1990. - С. 24-27.

7 Проект Копституции Украйни от 26 октября 1993 г. // Юридический вест-
ник. - 1994. - № 1. - С. 5-57.

8 Див.: О местньїх Советах народних депутатові Проект Задана Украиньї: Припят
Верховньїм Советом Украиньї в нервом чтепии 17 июля 1994 г. // Юридический
вестник. - 1995. - № 1. - С. 26-58.

-249-


Муніципальне право України

давець користувався термінами "громадяни України", "трудящі всіх націй", "громадяни, що мешкають на території" (ст. 1, 2, 3), "населен­ня адміністративно-територіальних одиниць" (ст. 15), не вводячи ка­тегорію "територіальний колектив", що, на нашу думку, "розмивало" його смислову визначеність і неадекватно відбивало як місцеве само­врядування, так і самоорганізацію громадян9..

У проекті Закону України "Про державну владу і місцеве само­врядування" (1994 р.) та в Конституційному Договорі між Верховною Радою України і Президентом "Про основні засади організації і функ­ціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" (1995 р.)10 термін "те­риторіальний колектив" вживається з визначенням його ролі як первин­ного суб'єкта самоврядування та етимологічної характеристики як су­купності громадян, що мешкають у селах (сільрадах), селищах і містах.

Таке тлумачення "територіального колективу" було піддано кри­тиці деякими авторами, котрі стверджували, що ототожнення терито­ріального колективу з населенням, громадянами, які мешкають на пев­ній території, веде тільки до рефлексії його територіальної певності11. В юридичній літературі можна виділити кілька спроб охаракте­ризувати територіальний колектив. Так, В. Фадєєв, визначаючи по­няття місцевого самоврядування, 'трактує його як право громадян, місцевого співтовариства (населення даної території) на самостійне завідування місцевими справами12. М. Краснов говорить про місцеве співтовариство як сукупність людей, які складають населення само­врядних одиниць13. Ю. Тихомиров у курсі "Публічне право" вживає термін "соціальна спільнота", під якою він розуміє населення міст, сіл тощо14. Ототожнення територіального колективу з населенням від­повідної адміністративно-територіальної одиниці наводить М. Кор-нієнка, який визначає його як первинний суб'єкт місцевого само-


Розділ VIII. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування в Україні

врядування. В. Кампо вважає, що початковим суб'єктом місцевого самоврядування фактично виступає територіальний колектив в особі жителів села (сіл відповідної сільради), селища або міста16. Як вва­жає С. Попович, місцева співдружність є самоврядною, відділеною від державних органів співдружністю громадян, в якій вони самі ви­рішують деякі справи, що становлять спільний інтерес для певного населеного пункту1'.

На думку М. Баймуратова, при пріоритетному "територіально­му" підході "втрачається соціально-правова сутність цього феномена, що містить у собі розуміння населення як локального співтовариства громадян (місцеве співтовариство), об'єднаних спільною діяльністю, інтересами і цілями щодо задоволення потреб, пов'язаних з побу­том, середовищем проживання, дозвіллям, навчанням, вихованням, спілкуванням". Тому він визначає територіальний колектив (місце­ве співтовариство) як сукупність фізичних осіб, які постійно меш­кають на певній території і пов'язані територіально-особистісними зв'язками системного характеру. Таке місцеве співтовариство в ре­зультаті спільних взаємних комунікацій, що мають системоутворю­ючий характер, об'єктивно здатне виробляти характерні інтереси і реалізовувати їх на рівні місцевого самоврядування18.

Як творчу інтерпретацію попереднього підходу варто визначити дефініцію О. Батанова, який бачить у територіальній громаді територі­альну спільноту, що складається з фізичних осіб — жителів, які постій­но живуть, працюють на території села чи добровільного об'єднання у спільну громаду декількох сіл, селища чи міста, безпосередньо або через сформовані ними муніципальні структури вирішують питання місцевого значення, мають спільну комунальну власність, нерухо­ме майно на даній території, платять комунальні податки і пов'язані територіально-особистісними зв'язками системного характеру19.


 


9 Див.: Баймуратпов М.Л. Конституционно-проектная регламеитация местного само-управления и территориальньїх коллективов // Юридический вестник. — 1996. — № 1.-С. 97.

,0 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 18. — Ст. 138.

11 Див.: Баймуратов М.Л. Конституционно-проектная регламеитация местного само-
управленйя и территориальньїх коллективов // Юридический вестник. — 1996. —
№ 1.-С. 97.

12 Див.: Фадеев В.И. Муниципальное право России. — М., 1994. — С. 32.

13 Див.: Крааюв М.Л. Введение в муниципальное право. — М., 1993. — С, 7.

14 Див.: Тихомиров Ю.Л. Публичное право. — М., 1995. — С. 118.

- 250 -


15 Див.: Корніеііко М. Пошук варіантів місцевого самоврядування ще продовжується
// Місцеве та регіональне самоврядування України. — 1994. — № 4. — С. 17.

16 Див.: Кампо В. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого самоврядування
// Місцеве та регіональне самоврядування України. — 1993. — № 1, 2. — С. 70-71,

17 Див.: Попович С. Лдмипистративное право. Общая часть. — М, 1968. — С. 372-373.

18 Див.: Баймуратов М.А. Конституционно-проектная регламеитация местного само-
управления и территориальньїх коллективов // Юридический вестник. — 1996. —
№1.-6.97.

19 Батаиов О. Коиституційно-нраіювий статус територіальних громад в Україні. — К.:
Ін Юре, 2003. - С. 77.

-251-


 


Муніципальне право України

Основний акцент иа "інтерес" робить і В. Медведчук, який вва­жає, що "громада — це сплетіння соціальних відносин між людьми, котрі мають множину загальних інтересів, потреб... це спільноти, що можуть найбільшою мірою забезпечити здійснення і задоволення цих інтересів і потреб"20. Громада, підкреслює він, це простір, в якому ре­алізуються практично всі життєві вияви окремих особистостей або їхніх дрібних об'єднань. У той самий час слід звернути увагу на те, що громада — це не замкнута ланка в житті товариства, а його органічна частина, на основі якої будується товариство в цілому.

Пріоритет спільності інтересів при становленні та функціону­ванні територіального колективу визначає й І. Бутко, який вважав, що територіальний колектив — це люди, які мешкають у певних тери­торіальних межах і об'єднані спільними інтересами21.

Акцент на самоврядні риси територіального колективу робить Б. Страшун, на думку якого "територіальні колективи є самовряд­ні об'єднання громадян за місцем проживання"22. Інтеграційний аспект превалює у В. Бойцова, який вважає, що територіальні ко­лективи являють собою своєрідні колективи трудящих, скріплені територіальною спільністю23. С. Гванов і А. Югов, також роблячи акцент на інтеграцію, під територіальною спільністю розуміють "со­ціально організовану групу людей, котра відносно компактно меш­кає на певному просторі й об'єднана вирішенням завдань за місцем проживання"24. Як комплексну стосовно наведених вище визначень територіального колективу можна охарактеризувати дефініцію, дану І. Видріним, який визначає територіальний колектив як соціальну спільноту, що складається в межах спільного проживання громадян, яка має своєю основою суспільно необхідну, соціально обумовле­ну діяльність, здійснювану групою людей, об'єднаних інтересами в


Розділ VIII. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування в Україні

політичній, соціально-економічній і культурно-побутовій сферах

життя2,3.

Цим положенням в основному відповідала дефініція місцевого самоврядування, закріплена у статті 138 проекту Конституції Укра­їни, схваленого Конституційною комісією 11 березня 1996 року, де воно вперше трактувалося як право територіальних общин — жите­лів сіл, селищ і міст самостійно вирішувати питання місцевого зна­чення в межах Конституції і законів України26. Таким чином, тери­торіальний колектив закріплювався як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, але змінювалася правова природа його членів — на локальному рівні вони функціонували не як громадяни держави, а жителі певної територіальної одиниці.

На думку М. Орзіх, соціальну основу самоврядних територій складає територіальний колектив (община, а ще краще — комуна, з огляду на режим комунальної власності в Україні і світовий досвід), що складається (на відміну від населення територіальних одиниць) з осіб (громадян, іноземців, осіб без громадянства), котрі постійно мешкають або працюють на даній території (мають нерухоме майно або є платниками комунальних податків)2'.

Таке визначення уявляється найбільш оптимальним, тому що містить детальну структурну характеристику такого соціального яви­ща, як територіальний колектив. У дійсності ж проблема "територі­ального колективу" не є юридично-термінологічною, і введення в за­кон і науковий обіг поняття "територіальний колектив" не виключає загальноприйнятого уявлення про адміністративно-територіальний устрій як територіальну організацію держави, що визначає просторо­ві межі функціонування територіальних колективів, об'єднаних те­риторіальним інтересом28.


 


20 Медведчук В. Місцеве самоврядування і як його доцільно організувати в Україні //
Урядовий кур'єр. — 1995. — 28 грудня.

21 Див.: Бутко І. Деякі проблеми становлення і розвитку територіального самовря­
дування в Україні // Місцеве та регіональне самоврядування України. — 1992. —
№ 3. - С. 8.

22 Страшун Б.Л. Социализм и демократия. — М., 1976. — С. 24.

23 Див.: Бойцов В.Я. Система субьектов советского государственного права, —
Уфа, 1972. - С. 135.

24 [Іванов СІ І., Югов Л.А. Территориальпьіе коллективьі в системе социалисти-
ческого самосознания советского народа// XXVII сьезд КПСС и повьішение
зффективности коиституциониого регулирования. — Свердловск, 1988. — С. 94.

-252-


25 Див.: Вьідрин И.В. Территориальньїй коллектив как субьект местного самоуправ-
лсиия (государствсппо-правовьіє аспсктьі) // Правоведение. Известия вьісших
учебньїх заведений. — 1992. — № 4. — С. 86.

26 Див.: Проект Конституции Украйни, одобренпьій Копституциопной комиссией
от 11 мирта 1996 г. // Юридический вестник. — 1996. — X» 1. — С. 5-24.

27 Див.: Орзіх М. Концепція правового статусу самоврядних територій і органів
місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування Украї­
ни. - 1995. -№ 1. - С. 67.

28 Див.: Орзих М. Интерес в системе местного самоуправлєния // Аппарат государ­
ственного управлення: интересьі и дсятельгюсть. — К.: Наук, думка, 1993. —

Гл. VI. - С. 95.

-253-


 


Муніципальне право України

Уявляється, що в сучасну вітчизняну правову науку понятійний термін "територіальна громада" як синонім "територіальний колек­тив", "місцеве співтовариство" увійшов з книги Я. Щепаньського "Елементарні поняття соціології", де йому було дано чітке визначен­ня як групи людей, члени якої "пов'язані узами спільних відносин до території, на якій вони мешкають, і узами відносин, що випливають з факту проживання на спільній території"29. Таким чином, громада тут відноситься до соціальних спільнот і виступає як стійка і стабіль­на форма соціального життя.

Закріплення в Конституції України (ст. 140) правового ста­новища територіальної громади відповідає не тільки сформованій міжнародній практиці, а й історичним традиціям українського на­роду. Територіальні громади, або общини, були центрами громад­ського самоврядування в Київській Русі. На праві громад базувало­ся і Магдебурзьке право в містах середньовічної України. Громади входили до системи місцевого самоврядування, передбаченої Кон­ституцією УНР від 29 квітня 1918 року і проектами Конституції УНР 1920 року.

Разом з тим, існуючу потребу в більш докладній характеристиці територіальної громади, що мала міститися в профільному законо­давстві про місцеве самоврядування, на наш погляд, на практиці ре­алізовано не було. Дефініція територіальної громади, що міститься в Законі України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні", практично повторює конституційне формулювання, за винятком хіба що акценту на постійне проживання жителів у меж­ах певної адміністративно-територіальної одиниці: "Територіальна громада — жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів декількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр".

Дуже вдалою, на наш погляд, була дефініція місцевого само­врядування, розроблена на рівні законопроектних праць і вміщена в проекті Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", розробле­ному групою фахівців на замовлення Асоціації міст України. Тут територіальна громада визначалася як спільнота громадян Укра­їни, жителів села, селища і міста або добровільного їх об'єднання

29 Щепаньский Я. Злементарньїе помятия социологии: Пер. с польск. — М, 1969. — С. 160.

-254-


Розділ VIII. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування в Україні

в загальну громаду, яка має спільну комунальну власність, а також спільні інтереси30.

Більш глибокий аналіз, який має системний характер і містить вка­зівку на ознаки територіальної громади, зроблений Ю. Сурміним. Автор виявляє такі ознаки шляхом послідовного дослідження понять "грома­да", "місцеве співтовариство", "соціально-територіальна спільнота":

— під громадою слід розуміти автономну соціальну надструкту-ру, об'єднану перманентною (постійною) спільною діяльніс­тю;

— місцеве співтовариство — це певна незалежна частина товари­ства, що характеризується своєю локальною цілісністю; його учасниками виступають жителі даної місцевості;

— соціально-територіальною спільнотою називають територі­ально об'єднану сукупність людей, яка формується на основі соціально-територіальних розбіжностей у специфічне соці­альне утворення, є носієм локально виявлених зв'язків і від­носин, що панують у даному співтоваристві31.

Певною прихильністю до "системності" в розумінні терито­ріальної громади характеризується позиція В. Кравченка, котрий розглядає її в трьох аспектах. По-перше, це базова адміністративно-територіальна одиниця, по-друге — форма організації місцевої влади, по-третє — господарюючий суб'єкт цивільно-правових відносин32. Останні дві ознаки мають місце в дефініції В. Баранчикова, який трактує місцеве самоврядування одночасно як публічно-владну уста­нову, тобто корпорацію публічного права, яка здійснює публічну вла­ду в межах конкретних міських, сільських та інших видів поселень, і корпорацію, що виступає суб'єктом цивільно-правових відносин, за допомогою яких вона вирішує багато питань місцевого значення33.

Виходячи з проведеного аналізу різних підходів, можна виявити такі основні ознаки територіальної громади, що знайшли закріплення в законодавстві України:

10 Див.: Порівняльна таблиця проектів законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", розроблених робочою групою Комісії Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності Рад і самоврядування та групою фахівців на замовлення Асоціації міст України. — К., 1996. — С. 2.

31 Див.: Сурмін 10. Місцеве самоврядування та громадянське суспільство: моніторинг суспільної думки // Актуальні проблеми державного управління. — 2000. — № 1.

12 Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. — К., 1999. — С. 77, 82.

33 Баранчиков В.А. Муниципальнос право. — М., 2000. — С. 27.

- 255 -


Муніципальне право України

територіальна — спільне проживання осіб (жителів), ко­трі входять у громаду на певній території (у межах певної адміністративно-територіальної одиниці — село, селище, міс­то — ч. 1 ст. 140 Конституції);

інтегративна — територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, які мешкають на певній території не­залежно від того, чи є вони громадянами даної держави, тобто членами територіальної громади можуть бути громадяни да­ної держави, а також іноземні громадяни, особи без громадян­ства, котрі постійно мешкають на певній території. Можливо включення в територіальну громаду біженців і переміщених осіб (за змістом ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 р.);

інтелектуальна — в основі конституювання територіальної громади лежать спільні інтереси жителів, які мають специфіч­ний характер і виявляються у вигляді широкого спектра вини­каючих між ними системних індивідуально-територіальних зв'язків (основний об'єкт діяльності територіальної грома­ди — питання місцевого значення — ч. 1 ст. 140 Конституції України);

майнова — територіальна громада є суб'єктом права кому­нальної власності (їй належать рухоме і нерухоме майно, при­бутки місцевих бюджетів, інші кошті, земля, природні ресур­си, що знаходяться у власності відповідних територіальних громад — ч. 1 ст. 142 Конституції України);

фіскальна — члени територіальної громади є платника­ми місцевих податків і зборів (ст. 67 Конституції України; ст. 4, 6, 15 Закону України "Про внесення змін у Закон Украї­ни "Про систему оподатковування" від 18 лютого 1997 р.)34.

Практичний інтерес становить визначення ролі територіальної громади в реалізації так званих муніципальних прав особистості. Такі права виникають тільки у суб'єкта, котрий є членом територіального колективу, і реалізуються тільки у сфері місцевого самоврядування.

У широкому розумінні муніципальні права особистості базуються на "тріаді інтересів", що виникають у сфері місцевого самоврядування:

— інтересі території;

— інтересі територіальної громади;

— інтересі конкретного жителя — члена такої громади.

34 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 15. — Ст. 119.

- 256 -


Розділ VIII. Територіальна громада — основа місц евого самоврядування в Україні

Виникнення інтересу території, на якій функціонує особистість, котра є невід'ємного частиною територіальної громади, прямо пов'язане з домінуючими на сучасному етапі процесами "самоутвердження" територій, викликаними децентралізацією державного управління. Інтереси самої територіальної громади виникають і виявляються на основі сукупності інтересів її індивідів-членів (спільні інтереси — на­самперед, у задоволенні соціальних, комунально-побутових, локально-культурологічних та інших потреб) і в індивідуалізованому інтересі конкретної особистості — члена територіальної громади (особистісні інтереси, що виявляються насамперед у сфері комунікативних зв'язків на локальному рівні і, як наслідок, самореалізація особистості в рамках територіальної громади). Нарешті, інтереси конкретної особистості — члена територіальної громади є його муніципальними правами у вузь­кому розумінні і виникають у процесі реалізації ним практично всіх своїх життєвих прагнень. При цьому конкретний житель виступає як суб'єкт-об'єкт місцевого самоврядування, концентруючи в собі і вияв-лягочи зовні його демократичний заряд і позитивний потенціал.

Таке взаємне врахування всієї сукупності інтересів, іцо складають­ся на рівні місцевого самоврядування і реалізуються у вигляді муніци­пальних прав особистості, їх взаємокомпромісність та гармонізація є гарантом існування і функціонування системи місцевого самовряду­вання, толерантності і протекціонізму до неї центральної влади.

Таким чином, територіальна громада є природним і єдиним соці­альним утворенням, яке діє в просторових межах держави, в рамках якої реалізуються природні і повсякденні потреби та інтереси жителів пев­них територій системного характеру (муніципальні права особистості).


Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 55 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.021 сек.)