Поняття територіальної громади

Відповідно до Конституції України (ст. 140) місцеве самовряду­вання є правом територіальної громади — жителів села або добро­вільного об'єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища і міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Оскільки місцеве самоврядування є вираженням самоорганізації, самодіяльності, самодисципліни громадян (жителів певної терито­рії), то його формування як цілісної системи в рамках усього товари­ства з необхідністю має відбуватися па її нижчих рівнях, у первинних осередках¹.

У зв'язку з цим в системі місцевого самоврядування основним продуцентом його інтересів є місцеве співтовариство, визначене як територіальний колектив (громада).

Донедавна таке поняття, як територіальний колектив, не досліджу­валося в жодній із суспільствонознавчих наук. У списку монографій, присвячених проблемам колективу в його широкому розумінні, дослі­дженню такого його різновиду, як територіальний колектив, приділя­ється мало місця. Більше того, територіальний колектив як самостійний тип соціальної спільноти не розглядався навіть у загальній типології і

Див.: КарловЛ.А. Формирование института местпого самоуправлепия. — К., 1993. - С. 46.

-247-

Муніципальне право України

класифікації колективів, наведеній у філософських роботах. В окремих монографіях учених-державознавців були спроби дослідити сутність те­риторіальних об'єднань, але належної розробки вони не одержали².

Наука радянського будівництва розглядала систему рад як єд­ність органів державної влади, відносячи до них місцеві ради народ­них депутатів, які, з одного боку, були органами єдиної державної влади, з іншого — виступали як державна організація місцевого на­селення, покликана вирішувати питання місцевого значення. Вва­жалося, що місцеві ради народних депутатів не тільки представляли інтереси населення, а й були формою з'єднання прямої демократії і демократії представницької, що ставило їх у ранг основної ланки са­моврядування народу.

Таким чином, радянська держава розглядалася як універсальна форма політичного об'єднання громадян в особі рад, які нібито за­безпечували реальну участь громадян у державному управлінні як у центрі, так і на місцях. А держава у свою чергу зобов'язувалася роз­ширювати сферу самоврядування громадян спочатку в рамках під­приємств, установ, організацій, у межах території, надалі — у межах галузі народного господарства та в загальнодержавному масштабі. Ця трансформація мала супроводжуватися еволюцією політичних інститутів, структур державного управління, де зростала б їхня за­лежність від волі й інтересів громадян, колективів, соціальних спіль­нот. Безперечно, при такому ідейно-політичному забарвленні розу­міння самоврядування не знаходилося місця для дослідження такого інституту, як територіальна самоорганізація громадян для вирішення питань місцевого значення³.

Разом з тим, у західній соціологічній і правовій доктрині дослі­дженню місцевих співтовариств приділялася серйозна увага, що по­яснювалося функціонуванням у капіталістичних державах системи місцевого самоврядування і зростанням ролі локальної демократії в європейських інтеграційних процесах. Вже у 1955 р., вивчивши 94 ви-

¹ Див., наприклад, Политическая система зарубежнмх стран социализма / Под ред. 14.11. Ильииского. — М., 1981; ГДР: основи государственного строя/ Под ред. Б.М. Топорпина. — М., 1971; Страшуп Іі.А. Социализм и демократам. — М., 1976; Бойцов В. Система субьектов совстского государствешюго права. — Уфа, 1972; Йванов С.Н., ЮговАЛ. Территориальпьіе коллективьі в системе содиалистического самоуправлепия советского народа. — Свердловск, 1988.

^:і Див.; Руда И. Правовий статус територіального колективу // Місцеве самовряду­вання в Україні: історія, проблеми, пропозиції. — К., 1994. — С. 65.

-248-

Розділ VIII. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування в Україні

значення територіальних співтовариств, Дж. Хіллер дійшов висновку, що, незважаючи на наявні розбіжності, у більшості з них найбільш важливими є такі ознаки: соціальна взаємодія, територія і загальний зв'язок (або зв'язки)⁴. Через чотири роки інший дослідник — К. Іо-нассен виявив у різноманітних визначеннях місцевих співтовариств значний збіг таких елементів, як: 1) населення; 2) територіальна база; 3) взаємозалежність спеціалізованих частин співтовариства і поділ праці в ньому; 4) спільна культура і соціальна система, які інтегрують діяльність його членів; 5) усвідомлення жителями єдності і належності до співтовариства; 6) можливість діяти на корпоративній основі для вирішення місцевих проблем⁵. З того часу були сформульовані десят­ки інших визначень і ознак територіальних співтовариств.

Поняття територіального колективу є порівняно новим понят­тям для юридичної науки України, яке не отримало як єдності думок у науці, так і законодавчого визначення. Феномен територіального колективу відзначив М. Орзіх, який, починаючи з 1989 р., ще в період підготування загальносоюзного закону про місцеве самоврядування, пропонував його законодавче визначення і закріплення⁶.

Сам термін "територіальний колектив" не фігурує ні в Конституції України, яка оперує терміном "територіальна громада", ні в чинному на момент її прийняття Законі України від 26 березня 1992 р. "Про міс­цеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування". Тільки у ст. 188 проекту Конституції України, в редакції від 26 жов­тня 1993 р., вперше зустрічається положення про те, що "місцеве са­моврядування здійснюється територіальними колективами сіл, селищ, міст і районів безпосередньо і через обрані ними органи"⁷.

В інших законопроектних документах, зокрема проекті Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів" (1994 р.)⁸, законо-

⁴ Див.: ІШІег О А. Оейшііопз ої Соттшіііу: Агеаз о§ А§гестепі, // Китаї
5осіо1о§у. - 1955. -Типе. - Р. 778.

⁵ }{ш>,:.]опа$5еп СТ. СотпшгиЧу Туро1о§у // Соттипііу Зїгчсіиге апсі Апа1у$із. —
Ю„ 1959. -іР. 20-21.

⁰ Див.: Орзих М. Сувереншет республики и местное самоуправлеиие // Развитие национальпой государственности союаной республики на современном зтапе. — К., 1990. - С. 24-27.

⁷ Проект Копституции Украйни от 26 октября 1993 г. // Юридический вест-
ник. - 1994. - № 1. - С. 5-57.

⁸ Див.: О местньїх Советах народних депутатові Проект Задана Украиньї: Припят
Верховньїм Советом Украиньї в нервом чтепии 17 июля 1994 г. // Юридический
вестник. - 1995. - № 1. - С. 26-58.

-249-

Муніципальне право України

давець користувався термінами "громадяни України", "трудящі всіх націй", "громадяни, що мешкають на території" (ст. 1, 2, 3), "населен­ня адміністративно-територіальних одиниць" (ст. 15), не вводячи ка­тегорію "територіальний колектив", що, на нашу думку, "розмивало" його смислову визначеність і неадекватно відбивало як місцеве само­врядування, так і самоорганізацію громадян⁹..

У проекті Закону України "Про державну владу і місцеве само­врядування" (1994 р.) та в Конституційному Договорі між Верховною Радою України і Президентом "Про основні засади організації і функ­ціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" (1995 р.)¹⁰ термін "те­риторіальний колектив" вживається з визначенням його ролі як первин­ного суб'єкта самоврядування та етимологічної характеристики як су­купності громадян, що мешкають у селах (сільрадах), селищах і містах.

Таке тлумачення "територіального колективу" було піддано кри­тиці деякими авторами, котрі стверджували, що ототожнення терито­ріального колективу з населенням, громадянами, які мешкають на пев­ній території, веде тільки до рефлексії його територіальної певності¹¹. В юридичній літературі можна виділити кілька спроб охаракте­ризувати територіальний колектив. Так, В. Фадєєв, визначаючи по­няття місцевого самоврядування, 'трактує його як право громадян, місцевого співтовариства (населення даної території) на самостійне завідування місцевими справами¹². М. Краснов говорить про місцеве співтовариство як сукупність людей, які складають населення само­врядних одиниць¹³. Ю. Тихомиров у курсі "Публічне право" вживає термін "соціальна спільнота", під якою він розуміє населення міст, сіл тощо¹⁴. Ототожнення територіального колективу з населенням від­повідної адміністративно-територіальної одиниці наводить М. Кор-нієнка, який визначає його як первинний суб'єкт місцевого само-

Розділ VIII. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування в Україні

врядування^1ь. В. Кампо вважає, що початковим суб'єктом місцевого самоврядування фактично виступає територіальний колектив в особі жителів села (сіл відповідної сільради), селища або міста¹⁶. Як вва­жає С. Попович, місцева співдружність є самоврядною, відділеною від державних органів співдружністю громадян, в якій вони самі ви­рішують деякі справи, що становлять спільний інтерес для певного населеного пункту¹'.

На думку М. Баймуратова, при пріоритетному "територіально­му" підході "втрачається соціально-правова сутність цього феномена, що містить у собі розуміння населення як локального співтовариства громадян (місцеве співтовариство), об'єднаних спільною діяльністю, інтересами і цілями щодо задоволення потреб, пов'язаних з побу­том, середовищем проживання, дозвіллям, навчанням, вихованням, спілкуванням". Тому він визначає територіальний колектив (місце­ве співтовариство) як сукупність фізичних осіб, які постійно меш­кають на певній території і пов'язані територіально-особистісними зв'язками системного характеру. Таке місцеве співтовариство в ре­зультаті спільних взаємних комунікацій, що мають системоутворю­ючий характер, об'єктивно здатне виробляти характерні інтереси і реалізовувати їх на рівні місцевого самоврядування¹⁸.

Як творчу інтерпретацію попереднього підходу варто визначити дефініцію О. Батанова, який бачить у територіальній громаді територі­альну спільноту, що складається з фізичних осіб — жителів, які постій­но живуть, працюють на території села чи добровільного об'єднання у спільну громаду декількох сіл, селища чи міста, безпосередньо або через сформовані ними муніципальні структури вирішують питання місцевого значення, мають спільну комунальну власність, нерухо­ме майно на даній території, платять комунальні податки і пов'язані територіально-особистісними зв'язками системного характеру¹⁹.

⁹ Див.: Баймуратпов М.Л. Конституционно-проектная регламеитация местного само-управления и территориальньїх коллективов // Юридический вестник. — 1996. — № 1.-С. 97.

^,0 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 18. — Ст. 138.

¹¹ Див.: Баймуратов М.Л. Конституционно-проектная регламеитация местного само-
управленйя и территориальньїх коллективов // Юридический вестник. — 1996. —
№ 1.-С. 97.

¹² Див.: Фадеев В.И. Муниципальное право России. — М., 1994. — С. 32.

¹³ Див.: Крааюв М.Л. Введение в муниципальное право. — М., 1993. — С, 7.

¹⁴ Див.: Тихомиров Ю.Л. Публичное право. — М., 1995. — С. 118.

- 250 -

¹⁵ Див.: Корніеііко М. Пошук варіантів місцевого самоврядування ще продовжується
// Місцеве та регіональне самоврядування України. — 1994. — № 4. — С. 17.

¹⁶ Див.: Кампо В. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого самоврядування
// Місцеве та регіональне самоврядування України. — 1993. — № 1, 2. — С. 70-71,

¹⁷ Див.: Попович С. Лдмипистративное право. Общая часть. — М, 1968. — С. 372-373.

¹⁸ Див.: Баймуратов М.А. Конституционно-проектная регламеитация местного само-
управления и территориальньїх коллективов // Юридический вестник. — 1996. —
№1.-6.97.

¹⁹ Батаиов О. Коиституційно-нраіювий статус територіальних громад в Україні. — К.:
Ін Юре, 2003. - С. 77.

-251-

Муніципальне право України

Основний акцент иа "інтерес" робить і В. Медведчук, який вва­жає, що "громада — це сплетіння соціальних відносин між людьми, котрі мають множину загальних інтересів, потреб... це спільноти, що можуть найбільшою мірою забезпечити здійснення і задоволення цих інтересів і потреб"²⁰. Громада, підкреслює він, це простір, в якому ре­алізуються практично всі життєві вияви окремих особистостей або їхніх дрібних об'єднань. У той самий час слід звернути увагу на те, що громада — це не замкнута ланка в житті товариства, а його органічна частина, на основі якої будується товариство в цілому.

Пріоритет спільності інтересів при становленні та функціону­ванні територіального колективу визначає й І. Бутко, який вважав, що територіальний колектив — це люди, які мешкають у певних тери­торіальних межах і об'єднані спільними інтересами²¹.

Акцент на самоврядні риси територіального колективу робить Б. Страшун, на думку якого "територіальні колективи є самовряд­ні об'єднання громадян за місцем проживання"²². Інтеграційний аспект превалює у В. Бойцова, який вважає, що територіальні ко­лективи являють собою своєрідні колективи трудящих, скріплені територіальною спільністю²³. С. Гванов і А. Югов, також роблячи акцент на інтеграцію, під територіальною спільністю розуміють "со­ціально організовану групу людей, котра відносно компактно меш­кає на певному просторі й об'єднана вирішенням завдань за місцем проживання"²⁴. Як комплексну стосовно наведених вище визначень територіального колективу можна охарактеризувати дефініцію, дану І. Видріним, який визначає територіальний колектив як соціальну спільноту, що складається в межах спільного проживання громадян, яка має своєю основою суспільно необхідну, соціально обумовле­ну діяльність, здійснювану групою людей, об'єднаних інтересами в

Розділ VIII. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування в Україні

політичній, соціально-економічній і культурно-побутовій сферах

життя^2,3.

Цим положенням в основному відповідала дефініція місцевого самоврядування, закріплена у статті 138 проекту Конституції Укра­їни, схваленого Конституційною комісією 11 березня 1996 року, де воно вперше трактувалося як право територіальних общин — жите­лів сіл, селищ і міст самостійно вирішувати питання місцевого зна­чення в межах Конституції і законів України²⁶. Таким чином, тери­торіальний колектив закріплювався як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, але змінювалася правова природа його членів — на локальному рівні вони функціонували не як громадяни держави, а жителі певної територіальної одиниці.

На думку М. Орзіх, соціальну основу самоврядних територій складає територіальний колектив (община, а ще краще — комуна, з огляду на режим комунальної власності в Україні і світовий досвід), що складається (на відміну від населення територіальних одиниць) з осіб (громадян, іноземців, осіб без громадянства), котрі постійно мешкають або працюють на даній території (мають нерухоме майно або є платниками комунальних податків)²'.

Таке визначення уявляється найбільш оптимальним, тому що містить детальну структурну характеристику такого соціального яви­ща, як територіальний колектив. У дійсності ж проблема "територі­ального колективу" не є юридично-термінологічною, і введення в за­кон і науковий обіг поняття "територіальний колектив" не виключає загальноприйнятого уявлення про адміністративно-територіальний устрій як територіальну організацію держави, що визначає просторо­ві межі функціонування територіальних колективів, об'єднаних те­риторіальним інтересом²⁸.

²⁰ Медведчук В. Місцеве самоврядування і як його доцільно організувати в Україні //
Урядовий кур'єр. — 1995. — 28 грудня.

²¹ Див.: Бутко І. Деякі проблеми становлення і розвитку територіального самовря­
дування в Україні // Місцеве та регіональне самоврядування України. — 1992. —
№ 3. - С. 8.

²² Страшун Б.Л. Социализм и демократия. — М., 1976. — С. 24.

²³ Див.: Бойцов В.Я. Система субьектов советского государственного права, —
Уфа, 1972. - С. 135.

²⁴ [Іванов СІ І., Югов Л.А. Территориальпьіе коллективьі в системе социалисти-
ческого самосознания советского народа// XXVII сьезд КПСС и повьішение
зффективности коиституциониого регулирования. — Свердловск, 1988. — С. 94.

-252-

²⁵ Див.: Вьідрин И.В. Территориальньїй коллектив как субьект местного самоуправ-
лсиия (государствсппо-правовьіє аспсктьі) // Правоведение. Известия вьісших
учебньїх заведений. — 1992. — № 4. — С. 86.

²⁶ Див.: Проект Конституции Украйни, одобренпьій Копституциопной комиссией
от 11 мирта 1996 г. // Юридический вестник. — 1996. — X» 1. — С. 5-24.

²⁷ Див.: Орзіх М. Концепція правового статусу самоврядних територій і органів
місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування Украї­
ни. - 1995. -№ 1. - С. 67.

²⁸ Див.: Орзих М. Интерес в системе местного самоуправлєния // Аппарат государ­
ственного управлення: интересьі и дсятельгюсть. — К.: Наук, думка, 1993. —

Гл. VI. - С. 95.

-253-

Муніципальне право України

Уявляється, що в сучасну вітчизняну правову науку понятійний термін "територіальна громада" як синонім "територіальний колек­тив", "місцеве співтовариство" увійшов з книги Я. Щепаньського "Елементарні поняття соціології", де йому було дано чітке визначен­ня як групи людей, члени якої "пов'язані узами спільних відносин до території, на якій вони мешкають, і узами відносин, що випливають з факту проживання на спільній території"²⁹. Таким чином, громада тут відноситься до соціальних спільнот і виступає як стійка і стабіль­на форма соціального життя.

Закріплення в Конституції України (ст. 140) правового ста­новища територіальної громади відповідає не тільки сформованій міжнародній практиці, а й історичним традиціям українського на­роду. Територіальні громади, або общини, були центрами громад­ського самоврядування в Київській Русі. На праві громад базувало­ся і Магдебурзьке право в містах середньовічної України. Громади входили до системи місцевого самоврядування, передбаченої Кон­ституцією УНР від 29 квітня 1918 року і проектами Конституції УНР 1920 року.

Разом з тим, існуючу потребу в більш докладній характеристиці територіальної громади, що мала міститися в профільному законо­давстві про місцеве самоврядування, на наш погляд, на практиці ре­алізовано не було. Дефініція територіальної громади, що міститься в Законі України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні", практично повторює конституційне формулювання, за винятком хіба що акценту на постійне проживання жителів у меж­ах певної адміністративно-територіальної одиниці: "Територіальна громада — жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів декількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр".

Дуже вдалою, на наш погляд, була дефініція місцевого само­врядування, розроблена на рівні законопроектних праць і вміщена в проекті Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", розробле­ному групою фахівців на замовлення Асоціації міст України. Тут територіальна громада визначалася як спільнота громадян Укра­їни, жителів села, селища і міста або добровільного їх об'єднання

²⁹ Щепаньский Я. Злементарньїе помятия социологии: Пер. с польск. — М, 1969. — С. 160.

-254-

Розділ VIII. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування в Україні

в загальну громаду, яка має спільну комунальну власність, а також спільні інтереси³⁰.

Більш глибокий аналіз, який має системний характер і містить вка­зівку на ознаки територіальної громади, зроблений Ю. Сурміним. Автор виявляє такі ознаки шляхом послідовного дослідження понять "грома­да", "місцеве співтовариство", "соціально-територіальна спільнота":

— під громадою слід розуміти автономну соціальну надструкту-ру, об'єднану перманентною (постійною) спільною діяльніс­тю;

— місцеве співтовариство — це певна незалежна частина товари­ства, що характеризується своєю локальною цілісністю; його учасниками виступають жителі даної місцевості;

— соціально-територіальною спільнотою називають територі­ально об'єднану сукупність людей, яка формується на основі соціально-територіальних розбіжностей у специфічне соці­альне утворення, є носієм локально виявлених зв'язків і від­носин, що панують у даному співтоваристві³¹.

Певною прихильністю до "системності" в розумінні терито­ріальної громади характеризується позиція В. Кравченка, котрий розглядає її в трьох аспектах. По-перше, це базова адміністративно-територіальна одиниця, по-друге — форма організації місцевої влади, по-третє — господарюючий суб'єкт цивільно-правових відносин³². Останні дві ознаки мають місце в дефініції В. Баранчикова, який трактує місцеве самоврядування одночасно як публічно-владну уста­нову, тобто корпорацію публічного права, яка здійснює публічну вла­ду в межах конкретних міських, сільських та інших видів поселень, і корпорацію, що виступає суб'єктом цивільно-правових відносин, за допомогою яких вона вирішує багато питань місцевого значення³³.

Виходячи з проведеного аналізу різних підходів, можна виявити такі основні ознаки територіальної громади, що знайшли закріплення в законодавстві України:

¹⁰ Див.: Порівняльна таблиця проектів законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", розроблених робочою групою Комісії Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності Рад і самоврядування та групою фахівців на замовлення Асоціації міст України. — К., 1996. — С. 2.

³¹ Див.: Сурмін 10. Місцеве самоврядування та громадянське суспільство: моніторинг суспільної думки // Актуальні проблеми державного управління. — 2000. — № 1.

¹² Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. — К., 1999. — С. 77, 82.

³³ Баранчиков В.А. Муниципальнос право. — М., 2000. — С. 27.

- 255 -

Муніципальне право України

— територіальна — спільне проживання осіб (жителів), ко­трі входять у громаду на певній території (у межах певної адміністративно-територіальної одиниці — село, селище, міс­то — ч. 1 ст. 140 Конституції);

— інтегративна — територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, які мешкають на певній території не­залежно від того, чи є вони громадянами даної держави, тобто членами територіальної громади можуть бути громадяни да­ної держави, а також іноземні громадяни, особи без громадян­ства, котрі постійно мешкають на певній території. Можливо включення в територіальну громаду біженців і переміщених осіб (за змістом ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 р.);

— інтелектуальна — в основі конституювання територіальної громади лежать спільні інтереси жителів, які мають специфіч­ний характер і виявляються у вигляді широкого спектра вини­каючих між ними системних індивідуально-територіальних зв'язків (основний об'єкт діяльності територіальної грома­ди — питання місцевого значення — ч. 1 ст. 140 Конституції України);

— майнова — територіальна громада є суб'єктом права кому­нальної власності (їй належать рухоме і нерухоме майно, при­бутки місцевих бюджетів, інші кошті, земля, природні ресур­си, що знаходяться у власності відповідних територіальних громад — ч. 1 ст. 142 Конституції України);

— фіскальна — члени територіальної громади є платника­ми місцевих податків і зборів (ст. 67 Конституції України; ст. 4, 6, 15 Закону України "Про внесення змін у Закон Украї­ни "Про систему оподатковування" від 18 лютого 1997 р.)³⁴.

Практичний інтерес становить визначення ролі територіальної громади в реалізації так званих муніципальних прав особистості. Такі права виникають тільки у суб'єкта, котрий є членом територіального колективу, і реалізуються тільки у сфері місцевого самоврядування.

У широкому розумінні муніципальні права особистості базуються на "тріаді інтересів", що виникають у сфері місцевого самоврядування:

— інтересі території;

— інтересі територіальної громади;

— інтересі конкретного жителя — члена такої громади.

³⁴ Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 15. — Ст. 119.

- 256 -

Розділ VIII. Територіальна громада — основа місц евого самоврядування в Україні

Виникнення інтересу території, на якій функціонує особистість, котра є невід'ємного частиною територіальної громади, прямо пов'язане з домінуючими на сучасному етапі процесами "самоутвердження" територій, викликаними децентралізацією державного управління. Інтереси самої територіальної громади виникають і виявляються на основі сукупності інтересів її індивідів-членів (спільні інтереси — на­самперед, у задоволенні соціальних, комунально-побутових, локально-культурологічних та інших потреб) і в індивідуалізованому інтересі конкретної особистості — члена територіальної громади (особистісні інтереси, що виявляються насамперед у сфері комунікативних зв'язків на локальному рівні і, як наслідок, самореалізація особистості в рамках територіальної громади). Нарешті, інтереси конкретної особистості — члена територіальної громади є його муніципальними правами у вузь­кому розумінні і виникають у процесі реалізації ним практично всіх своїх життєвих прагнень. При цьому конкретний житель виступає як суб'єкт-об'єкт місцевого самоврядування, концентруючи в собі і вияв-лягочи зовні його демократичний заряд і позитивний потенціал.

Таке взаємне врахування всієї сукупності інтересів, іцо складають­ся на рівні місцевого самоврядування і реалізуються у вигляді муніци­пальних прав особистості, їх взаємокомпромісність та гармонізація є гарантом існування і функціонування системи місцевого самовряду­вання, толерантності і протекціонізму до неї центральної влади.

Таким чином, територіальна громада є природним і єдиним соці­альним утворенням, яке діє в просторових межах держави, в рамках якої реалізуються природні і повсякденні потреби та інтереси жителів пев­них територій системного характеру (муніципальні права особистості).

Дата добавления: 2015-11-30