Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Індивідуальна гігієна Чинники безпосереднього впливу

Читайте также:
  1. АУДИТОРІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ВПЛИВУ ЗМІ
  2. Визначити основи фіскальної політики: сутність та засоби впливу дискреційної та автоматичної фіскальної політики на валовий внутрішній продукт.
  3. Впливу у сучасній рекламі
  4. ІІ. Друга підгрупа методів педагогічного впливу – звертання до почуттів.
  5. Індивідуальна робота №2
  6. Розкрити інвестиційний механізм: чинники інвестиційного попиту, чистий прибуток від інвестування, інвестиційна функція, графічна інтерпретація.

       
   
 


Цілеспрямована профілактика інформаційні генетичні

окремих захворювань

 

 

первинна захворюваність поширеність захворювань

Мал. 3. Динаміка рівнів поширеності та первинної захворюваності населення України за 1988 – 1998рр. (на 1000 населення).

 

 

Мал. 4. Структура смертності населення України в 2000р. (%)

 

. 5. Охоплення вагітних дворазовим ультразвуковим обстеженням (%)

Захворюваність населення та методи її вивчення

Середні медичні працівники повинні знати методику обліку та аналізу захворюваності, причини виникнення професійних за­хворювань і травматизму, адже вони беруть безпосередню участь в обліку та оцінці окремих видів захворюваності, організовують диспансерне спостереження за хворими, беруть участь у прове­денні попередніх, періодичних та цільових медичних оглядів, проводять санітарно-освітню роботу на виробництві з питань про­філактики професійних захворювань.

Медико-соціальне значення захворюваності визначається тим, що саме хвороби є основною причиною смерті, тимчасової та стійкої втрати працездатності, що у свою чергу призводить до великих економічних втрат суспільства, негативного впливу на здоров'я майбутніх поколінь. Інформація про рівень і характер захворюваності населення потрібна для комплексного оцінюван­ня стану здоров'я, визначення потреб населення в окремих видах медичної допомоги, а також для планування та оцінювання якості й ефективності роботи лікувально-профілактичних закладів. Для оперативного усунення причин професійних захворювань та ви­робничого травматизму систематично і ретельно проводять облік та аналіз усіх випадків (табл. 3).

Загальна захворюваність враховує поширеність усіх хвороб серед усього населення в цілому та окремих захворювань по пев­них соціально-вікових групах на певних територіях за результа­тами звернень. Показники загальної захворюваності дають змогу оцінити рівні захворювань, виявлених і зареєстрованих в амбу­латорно-поліклінічних закладах упродовж календарного року. Загальну захворюваність вивчають на основі поточної реєстрації всіх первинних звернень хворих: при хронічних захворюваннях первинним зверненням вважають перше в цьому році звернення за медичною допомогою з приводу певної хвороби; при багатора­зових гострих захворюваннях враховують лише перше звертання з приводу кояшої хвороби.

 

Методи вивчення захворюваності

Види захворюваності Основні джерела інформації Основні показники
За даними звер­тань за медич­ною допомогою: загальна захворюваність Статистичний та­лон для реєстрації заключних (уточ­нених) діагнозів. Талон амбулаторного пацієнта. Медична карта амбулатор­ного хворого Загальна захворюваність, первинна захворюваність, структура захворюваності загальної та первинної
інфекційна неепідемічна госпітальна із тимчасо­вою втратою працездатності Екстрене повідомлення Повідомлення про важливі неепідеміч-ні захворювання Статистична карта пацієнта, що ви­був зі стаціонару. Медична карта ста­ціонарного хворого Листок непрацездатності Рівень і структура інфек­ційної захворюваності Рівень і структура неепі-демічної захворюваності Рівень і структура захворюваності госпі­талізованих хворих Кількість випадків тимчасової непрацез­датності (ТН) на 100 працюючих. Кількість календарних днів ТН на 100 працюючих. Середня тривалість одного випадку ТН
За даними ме­дичних оглядів (цільових, попередніх, періодичних) Список осіб, що під­лягають медичним ог­лядам. Карта диспан­серного спостерігання Захворюваність згідно з профілактичним оглядом
За даними про причини смерті Лікарське свідоц­тво про смерть. Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть. Фельдшерська довідка про смерть Показники рівня та структури захворюванос­ті, що спричинили смерть

Розрізняють такі показники загальної захворюваності:

• первинна захворюваність — рівень уперше зареєстрованих захворювань за календарний рік на певній території;

• загальна захворюваність (поширеність захворювань) — рі­вень усіх зареєстрованих захворювань за рік;

• структура первинної захворюваності по нозологічним фор­мам — вказує, яку частку становить первинна захворюваність по певній нозології серед усіх вперше зареєстрованих захворювань;

• захворюваність відповідно до профілактичного огляду — рі­вень виявлених хвороб під час профілактичного огляду серед усіх оглянутих;

• госпітальна захворюваність — рівень випадків госпіталіза­ції за календарний рік;

• захворюваність з тимчасовою непрацездатністю — кіль­кість випадків тимчасової непрацездатності на 100 працюючих, число днів тимчасової непрацездатності на 100 працюючих, се­редня тривалість одного випадку тимчасової непрацездатності.

Отримані результати для унаочнення зображують графічно за допомогою діаграм. Так, структуру захворюваності зображують внутрішньостовпчиковою та секторною діаграмами, для унаоч­нення динаміки розвитку явища використовують лінійну діагра­му, для порівняння явища за кілька періодів або на кількох те­риторіях використовують стовпчикову діаграму, картограму, картодіаграму.

Найбільшу частку в загальній захворюваності займає захворю­ваність із тимчасовою непрацездатністю. Зменшення цієї захво­рюваності є значним резервом покращення здоров'я, підвищення продуктивності праці та побуту народу. Оскільки захворюваність з тимчасовою непрацездатністю залежить від санітарно-гігієніч­них умов праці, організації виробничого процесу, побутових умов, якості та своєчасності медичної допомоги, то виникла пот­реба максимального наближення медичної допомоги до робочого місця. Для цього на промислових підприємствах та установах були створені медико-санітарні частини — комплексні медичні об'єднання, у структурі яких є цехові здоровиункти, поліклініка (амбулаторія), стаціонар та профілакторій. Основними завдан­нями частин є: запобігання та зниження загальної, професійної захворюваності, захворюваності з тимчасовою непрацездатністю, а також травматизму, інвалідності; диспансерне спостерігання за особами, що мають однакові умови праці чи медичні показан­ня; організація та проведення медичних оглядів; аналіз причин

захворюваності з тимчасовою непрацездатністю, професійної, виробничого травматизму та участь у розробці заходів з їх про­філактики та зниження.

 


Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 43 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)