Читайте также:
|
1. Спаситель любив нас і буде любити найбільше. Він уподібнив наше серце до Свого, щоб могти більше любити Його та розпалити до взаємності. Йому відомі всі наші сердечні бажання та недосяжності, всі благородні пориви та й задуми, і всі змагання.
Господь доглядає нас із дбайливістю, більшою за материнську. Вночі Господь – біля узголів'я, щоб удосвіта серце дитяти перше для Нього застукало. Цілісінький день Він теж поблизу, щоб захистити нас від загрози та від спокуси. Він теж біля нас приявний євхаристійно у св. кивоті, щоб не забули ми про Нього та не захопились чужосторонньою любов'ю.
2. Така любов до нас була в Господа завжди: «Я полюбив тебе відвічною любов'ю, тим і зберіг для тебе мою ласку».
Так, Він перший спостеріг нашу недолю та зберіг для нас Свою ласку й тулить нас при серці до нашого останнього віддиху, щоб, бува, ми не втекли від Нього.
Тут, на землі, вбачаємо лиш декілька іскорок із цього розпеченого до білого жару вогню, яким є Христова любов. Однак вистачає цих іскрин, щоб ми здогадалися, який його жар.
3. Трохи цих іскор посипалися з Божого Серця за Його земського побуту. От хоч би вияви невимовної любові: з'явився Він у вигляді дитятка, що квиліло в яслах та розгортало рученята, наче б хотіло нас пригорнути.
А ці всі вияви чутливості за Його прилюдного життя до різного роду обездолених, Його прихильність до діток, Його турбота для гнаних і голодних світу.
Теж Його люта Страсть та, в навечер'я муки, установлення Пресв. Євхаристії і воля залишитись із нами до кінця віків.
4. А яка ніжність у тих словах, які кілька годин перед смертю Ісус Христос говорив до своїх учнів: «Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами... Нехай серце вам не тривожиться. Я йду приготувати місце для вас... Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я – були й ви... Я не кину вас сиротами, – Я прибуду до вас!»
Спаситель виявився предобрий та поблажливо прихильний, у час багатьох появ по Воскресенні учням та полум'яній серцем Магдалині. Скільки поклопотався Він, щоб не занадто терпіли Його відсутність та не сумували, що Він піднявся до неба!
Наче б усотеро збільшилась чутливість Господа для залишенців земних, з хвилиною Його відходу на небо!
Із тієї пори Господь багатократно виявляє наглядно, що любить тих, хто Його любить.
5. Сучасна епоха – це ж пора чистої віри, пора похмурої неясності та перехідного вичікування. Однак люб'язний Господь не може сторіччями ждати на вияв любові Своїм дітям.
Кожний довірений Господа знає, який любий затишок та розкішне «серце-до-серця» встановлюються між ним та Ісусом Христом вже в земському побуті. Ця надприродна задушевність у декого вже буйно розцвілася.
6. Безперечно, деколи Ісус Христос ховається почуттєво від душі. І найбільш упривілейовані страждали від цієї проби. Та Господь це вдіяв, щоб зміцнити їхню любов. Тому вкидає в памороку, щоб милувались ми не духовною насолодою, тільки Його Божого Особою. Така проба це є й набільший доказ, що Він справді любить.
7. Натомість і ми повинні полюбити Його взаємно, повинні часто казати Йому, що любимо та що вірим в Його любов!
Прийшлося б хіба боятись такого: чи, бува, Божий наш Друг не є жахливо осамітнений? Він такий делікатний та відданий нам!
Стільки довкруги Його престолів самі холодні серця, навіть крадькома неприхильні, без жодної витонченості для Нього!
Буває, що Господь не має ні одного повірника в цілій парохії, деколи в цілому манастирі. Часом немає ні однієї душі, якій міг би довіритись та поговорити невимушено і від серця.
Він там почувається дуже самітний, і скільки Йому коштує там залишатися.
Буває, що священик спорудив кивот для Господа Ісуса та запросив Його замешкати в ньому. Але священикові і не в голові приводити Господеві відвідувачів, з'єднувати Йому друзів та втаємничати своїх вихованків, що за Добродій посеред них!
8. Сповнена любов'ю душе, чи чула ти, як непомітно та скромно жаліється з кивота Божий В'язень?
«Люди більше шанують Мене, ніж люблять. Без сумніву, Я приймаю їх чолобитню, але Я бажаю їхніх сердець. Хоч і виявляють вони для Мене пошану, то не зважаючи на це, Я почуваюся в них, як начальник або якийсь монарх, якого вони бояться.
Майже ніхто не приходить до Мене в сердечній дружбі поговорити зі Мною та довірити серцеві серце.
Мені треба синівського віддання, ніжності та милої дружності. В Мене ж Серце людини. Мені потрібно більше довір'я, більше одвертої сердечності, більше невимушеності між Мною та Моїми дітьми.
Я сам заложив Мою сім'ю, Я вмер за Моїх дітей та кормлю їх Моїм Тілом і Кров'ю. Як важко Мені чутися чужинцем в лоні Моєї власної родини!
Ти ж, Моє дитя, полюби Мене. Я розширю стіни твого серця, щоб безмежною любов'ю звеселити його, і тобою хочу промовити до других.
В останньому часі бажаю виховати Собі цілу спільноту душ, що неподільно полюблять Мене, і яким Моє прескорбне Серце звіриться зі Своїх розчарувань.
Їх завдання буде – любити Мене, а Я вчиню все те, що потрібне для них. Прагну їх для Себе та вчиню з ними те, що Я схочу, нехай лиш люблять та довіряються Мені.
Вони тут стануться Моєю родиною та Моїм домом, куди Я зайду завжди, як буду почуватися чужим серед людей.
Це буде Моя Витанія. Тут я спочину по трудах та утішуся по розчаруваннях.
В нагороду за їх ніжність та любов Я буду їх освячувати і вчиню співпрацівниками в ділі Відкуплення. Тільки їх любов, моління та жертви, задержують Мене на землі та додають Мені витривалості в тому Моєму гіркому положенні в кивотах.
Вдача в Мене така, що не вмію відмовити проханню. Але для душ, що Мене полюбили щиро, Я здатний на ще нечувані дива, ладний сотворити світ наново, вмерти тисячі разів, однаково самотний та прискорбний, як колись на хресті. Які Мені любі ці душі! Зрештою, вони це знають, хоч іще не розуміють усієї Моєї люб'язності.
Дай Мені ці душі. При кожній нагоді проповідуй Мою любов ученим та невченим, а навіть дітворі. Зернина твого слова не пропаде. Звідусіль рушать душі доброї волі. Моя благодать виростить їх, а Моє сонечко та любов дозволять їм дозріти.
Я так дуже хочу, щоб Мене вважали другом та довіреним!»
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 34 | Нарушение авторских прав