Причини припинення

· хвороба працівника, що унеможливлює виконання роботи

· порушення власником законодавства про працю, колективного договору чи угоди сторін

· наявність інших поважних причин (переїзд до іншої місцевості, догляд за хворою дитиною тощо)

56.Підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

1) зміна в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства (установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників

2) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі

3) систематичне невиконання працівником трудових обов'язків без поважних причин

4) прогул без поважних причин, у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців унаслідок тимчасової непрацездатності

6) поновлення на роботі працівника, який ранішевиконував цю роботу

7) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння

8) учинення розкрадання за місцем роботи (у тому числі дрібного) майна власника

Додаткові підстави припинення трудового договору з ініціативи роботодавця

-одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства (установи, організації), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами

-винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру заробітної плати

-дії з вини працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника

-учинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи

57)Колективний договір: поняття та порядок укладання.

Колективний договір - це нормативно-правовий договір, що укладається на виробничому рівні між роботодавцем і найманими працівниками з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства.

Колективний договір укладається між роботодавцем і одним або кількома профспілковими (чи іншими уповноваженими на представництво трудовими колективами) органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраних та уповноважених трудовим колективом. Колективний договір традиційно вважається одним із основних інститутів трудового права. Колективний договір укладається відповідно до ст. 10-20 КЗпП України, Закону України "Про колективні договори і угоди" та взятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин.

Колективний договір укладається на підприємствах незалежно від форм власності, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, є обов'язковим до виконання суб'єктами трудових відносин.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін, зокрема:

- зміни в організації виробництва та праці;

- нормування й оплата праці, встановлення розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

- участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);

- режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;

- умови і охорона праці;

- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників та ін.

58)Трудова дисципліна та дисциплінарна відповідальність.

Трудова дисципліна — це сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов'язки сторін трудового договору, а також заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов'язків. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил. Методи забезпечення трудової дисципліни

1)до сумлінних працівників - заходи заохочення; 2)до порушників трудової дисципліни - заходи дисциплінарного впливу. Дисциплінарний проступок - винне протиправне порушення трудових обов'язків працівниками, за скоєння якого може бути вжито заходів дисциплінарного або громадського впливу. Дисциплінарна відповідальність - обов'язок працівника відповісти перед роботодавцем за скоєний дисциплінарний проступок і понести ті стягнення, які вказані у дисциплінарних санкціях трудового права. Дисциплінарне стягнення 1)догана: 2)звільнення. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути знято до закінчення одного року. Протягом строку дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

59)Матеріальна відповідальність працівників та їх види.

Матеріальна відповідальність сторін трудового договору являє собою обов'язок однієї з його сторін відшкодувати відповідно до законодавства майнову шкоду, заподіяну іншій стороні трудового договору внаслідок порушення своїх обов'язків у трудових правовідносинах. Субєкти матеріальної відповідальності:працівник; роботодавець. Умови (підстави) матеріальної відповідальності: 1) наявність дійсної майнової шкоди 2) протиправні дії або бездіяльність (у разі невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків); З) причинний зв'язок між протиправними діями (бездіяльністю) та майновою шкодою;4) вина (заподіяння шкоди навмисно або з необережності).Види матеріальної відповідальності: 1)Обмежена матеріальна відповідальність — покриття заподіяної шкоди в межах, які не перевищують місячний середній заробіток працівника; 2) Повна матеріальна відповідальність — покриття заподіяної шкоди в межах повного розміру, але з урахуванням прямої дійсної шкоди 3)Підвищена матеріальна відповідальність — відшкодування вартості пошкодженого майна у подвійному і потрійному розмірі

60)Кримінальне право: поняття та предмет правового регулювання.

Кримінальне право – це сукупність юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили

Предмет кримінального права - відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням злочину і застосуванням відповідних покарань.Метод кримінального права- метод правової охорони суспільних цінностей і відносин;-метод застосування до особи, що вчинила злочин, покарання. Кримінальний закон - це ухвалений у запровадженому порядку правовий акт, який містить юридичні норми, що регулює охорону інтересів держави, прав та свобод громадян від злочинів шляхом застосування до винних покарання, яке визначає підстави і принципи кримінальної відповідальності. Єдине джерело кримінального права –кримінальний кодекс України.

61.Поняття та ознаки злочинів.

Злочином за КК (ст.7) визначається суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політ.та екон.системи, власність, особу, політ.труд.майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене крим.законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Ознаками злочину є суспільна небезпека, крим.протиправність, винність і караність діяння.

Суспільна небезпека – оцінка категорії, що хар-ся певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об’єктам, що охороняються крим.законом. ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:

· шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину;

· цінністю того блага, на яке посягає злочин;

· способом діяння;

· мотивами діяння, формою та ступенем вини.

Згідно з КК У не є злочином дія чи бездіяльність, що формально має ознаки будь-якого злочину, передбаченого крим.законом, але не є суспільно небезпечною. Злочином повинно визнаватися лише таке діяння, ступінь суспільної небезпечності якого досяг рівня, що вимагає боротьби з такими діяннями крим.-правовими заходами.

Друга ознака злочину – крим.протиправність – указує, що лише діяння, прямо передбачене крим.законом як злочин, може вважатися злочином. Протиправність означає закріплення в крим.законі принципу: немає злочину без вказівки про це в законі.

Третя ознака – винність – одна з найважливіших ознак злочину, але не самостійна ознака, а така, що є структурним елементом суспільної небезпечності. Винність указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де неме вини, нема злочину.

Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

Найважливіше значення має законодавча класифікація злочинів, тобто віднесення злочинів до тих чи інших груп, яке здійснюється самим законодавством. Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві провадиться за об’єктом посягання, формою вини, хар-р і степенем суспільної небезпечності діяння.

Об’єкт посягання є основою для визначення місця того чи іншого злочину в системі Особливої частини крим.кодексу. Визначення об’єкта посягання злочинного діяння, визначає його підслідність і присудність.

Всі злочини слід розподілити на 2 групи щодо форми вини: умисні та необережні. Тому засуджуючи особу до позбавлення волі, суд однозначно повинен визначити, умисний чи необержний злочин нею вчинений.

У КК наз.окремі групи умисних злочинів від ступеня і хар-ру їх суспільної небезпечності. При віднесенні тих чи інших злочинів до категорії тяжких законодавець враховує як хар-р, так і ступінь їх суспільної небезпечності.

У теорії крим.права злочини здебільшого поділяються на 4 групи: невеликої тяжкості або такі, що не являють великої суспільної небезпеки; середньої тяжкості або менше тяжкі; тяжкі; особливо тяжкі.

До особливих тяжких належать злочини, якщо:

· вони є умисними злочинами; за їх вчинення законом передбачене максимальне покарання у вигляді смертельної

\

62.Кримінальна відповідальність та її підстави.

Кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, який передбачає обов'язок особи, що вчинила злочин, перетерпіти визначені позбавлення особистого або майнового характеру за вчинене

Підставою кримінальної відповідальності є наявність у скоєному особою діянні ознак конкретного складу злочину, передбаченого кримінальним законом

Склад злочину Об'єкт Суб'єкт Об'єктивна Суб'єктивна сторона

Об'єкт злочину -суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, на які посягає злочинець

· Конституційний устрій України

· особистість

· відносини власності

· виборчі, трудові та інші особисті права і свободи громадян

· суспільна безпека

· правопорядок

Об'єктивна сторона злочину -це зовнішнє проявлення злочину, діяння (дія або бездіяльність), внаслідок якого настають визначені суспільно небезпечні наслідки або створюється загроза настання їх

Об'єктивна сторона злочину характеризується ознаками

· суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)

· суспільно небезпечні наслідки

· причинний зв'язок між діянням і небезпечними наслідками, що настали

· місце вчинення злочину

· час вчинення злочину

· спосіб вчинення злочину

· обстановка вчинення злочину

Суб'єкт злочину - це людина, яка під час скоєння злочину усвідомлювала характер своїх дій і могла ними керувати, а також досягла передбаченого кримінальним законом віку. Кримінальна відповідальність, за загальним правилом, настає з 16 років. З 14-річного віку може бути притягнуто до кримінальної відповідальності осіб за вчинення злочинів, суспільна небезпека яких усвідомлюється підлітком саме з досягненням цього віку.

Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічні процеси, свідомість, волю особи в момент вчинення злочину

Вина - психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння та його наслідків

Умисел прямий непрямий

Необережність злочинна самовпевненість злочинна недбалість

Обставини, що виключають злочинність діяння

· необхідна оборона

· затримання особи, що вчинила злочин

· крайня необхідність

· фізичний або психічний примус

· виконання наказу або розпорядження

· діяння, пов'язані з ризиком

· виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності злочинної групи чи злочинної організації

63.Кримінальне покарання та його види.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого

Групи покарань:

Основні покарання

· громадські роботи

· виправні роботи

· службові обмеження для військовослужбовців

· арешт

· обмеження волі

· тримання в дисциплінарному батальйоні військовослуж­бовців

· позбавлення волі на певний строк

· довічне позбавлення волі

Додаткові покарання

· позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

· конфіскацію майна

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові

· штраф

· позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Метою покарання є виправлення засуджених, а також попередження скоєння нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Покарання - несе особі, яка вчинила злочин, певні позбавлення. Однак покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності.

Обставини, що пом'якшують покарання

· добровільне відшкодування завданого збитку, або усунення заподіяної шкоди

· вчинення злочину внаслідок збігу важких особистих сімейних чи інших обставин

· вчинення злочину під впливом погрози, примусу, або через матеріальну службову чи іншу залежність

· вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого

· вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності

· вчинення злочину неповнолітніми

· щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину

· вчинення злочину вагітною жінкою

· виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених Кримінальним кодексом

Дата добавления: 2015-11-14